Місцева ініціатива – механізм захисту інтересів громади чи фарс?

Версія для друку     Додати коментар

24.07.2017  14:42 __ Ольга Гвоздік

Депутати Київради відмовили громаді міста при розгляді місцевої ініціативи щодо припинення незаконного будівництва по вулиці Золотоустівській, 24-а. Міські обранці зауважили, що підписи активістів буцімто підроблені.

При цьому "перевірку" підписів здійснювали особи, які не мають права доступу до персональних даних підписантів.

Але про все по порядку.

Що ж таке місцева ініціатива і навіщо вона потрібна киянам?

Місцева ініціатива – це інструмент місцевої демократії, як громадські слухання чи електронні петиції. 

Процедура її подання та реєстрації регулюється Порядком внесення та розгляду місцевих ініціатив в місті Києві, в якому прописано необхідну кількість представників ініціативної групи, кількість необхідних підписів та строки їх збору. 

Кияни можуть подавати не тільки пропозицію вирішити наболіле питання, але й свій проект рішення, до якого надається висновок юридичного департаменту. Якщо громада не пропонує власного Проекту рішення, тоді Київрада розглядає і голосує саме за ініціативу.

І результатом даного голосування є те, що виконавчий орган Київради, має напрацювати проект рішення.

Так було, зокрема, у випадку з місцевою ініціативою щодо незаконної АЗС на вулиці Ревуцького. Громада подала та зареєструвала місцеву ініціативу без Проекту рішення. Київрада підтримала ініціативу. Але за два місяці проект рішення так і не був розроблений у КМДА.  

Разом із місцевою ініціативою щодо незаконного будівництва на Золотоустівській, 24-а, було подано проект рішення КМР та Пояснювальну записку, розроблені громадою за участі юристів, правильно оформлені, повністю відповідні чинному законодавству.

Ініціювати внесення місцевої ініціативи може група членів територіальної громади міста Києва мінімум з 5 осіб. Ініціативна група подає до Київради повідомлення про початок збору підписів на підтримку місцевої ініціативи.

З цього моменту "гра почалась": у громади є лише 30 днів, щоб зібрати необхідний мінімум – 1000 підписів.

З одного боку, згідно з Порядком, підписати місцеву ініціативу мають право усі члени територіальної громади Києва. Підписанти зобов’язані лише уважно ознайомитися з ініціативою до підпису, проживати в певному районі не обов’язково. З іншого боку ми розуміємо, що на практиці для вирішення проблеми рівня будинку 1000 підписів за 30 днів – це справжнє випробовування.  

Як представниця бюро ДемАльянс Київ, автор разом з експертами Українського незалежного центру політичних досліджень, що проводить дослідження результативності інструментів місцевої демократії, пропонувала внести в Порядок такі зміни:

- Зменшити кількість підписів на підтримку місцевої ініціативи.

- Задіяти принцип диференційованості кількості підписів відносно масштабів проблематики: будинку, мікрорайону, району, міста в цілому.

Якби були районні ради в м. Києві, то питання, які мали б розглядати Районні ради, потребували б меншої кількості підписів.

- Не встановлювати часові обмеження для збору підписів територіальної громади.

- Передбачити, щоб члени територіальної громади тільки один раз подавали до Київради повний пакет документів: заява, опис проблеми або проект рішення, підписні листи на підтримку.

На жаль, втілення наших пропозицій відклали до кращих часів.

Після подання Київрада в 30-дений термін має розглянути місцеву ініціативу. Як правило, після подання профільна комісія створює тимчасову робочу групу, яка має вивчити порушене питання та надати висновок. Після повторного розгляду профільною комісією проект рішення чи пропозиція потрапляє до порядку денного пленарного засідання Київради.

Як показала практика, місцеві ініціативи дійсно ставлять у порядок денний. Зазвичай в самий кінець. Формує порядок денний відповідно до Регламенту Київради Президія.

Депутати через величезну кількість питань порядку денного, відсутність дисципліни (засідання майже ніколи не починаються о 10 годині ранку, як заплановано), просто не доходять до розгляду питання місцевої ініціативи. Воно може бути перенесене.

У випадку з місцевою ініціативою про припинення незаконного будівництва на Золотоустівській, 24-а, чотири рази питання переносилося з одного сесійного дня на інший, та як наслідок було розтягнуте на два Пленарних засідання.

Депутати також можуть змінювати порядок денний під час сесії КМР. Тобто теоретично можуть розглянути місцеву ініціативу поза чергою питань порядку денного, якщо є гостра необхідність як, наприклад, у випадку із незаконним будівництвом на Золотоустівській, де будинки киян вже почали руйнуватися через дії забудовника.

Проте, на це потрібна політична воля. У випадку зі Золотоустівською, на жаль, депутати відмовлялися голосувати за зміну порядку денного, таким чином затягували процес.

Але вічно цей процес не міг повторюватись. Нарешті, депутати вже були змушені розглянути ініціативу. Вимоги громади були цілком законні. Забудова – ні. Тим не менш, депутати знайшли спосіб проігнорувати місцеву ініціативу, закон, свою совість, волю громади і здоровий глузд.

На сьогодні Київрада не має можливості перевіряти підписи, відповідні посадові особи переглядають підписні листи на наявність повної інформації (номери телефонів, місце реєстрації), та пересвідчуються, що підписи не проставлені однією особою два або більше разів. 

У випадку зі Золотоустівською, 24-а відбулось зловживання службовим становищем. 

Тобто, після більш як семи місяців розгляду Місцевої ініціативи, депутат Міщенко Олександр Григорович, не знаючи Порядку та порушуючи статтю 32 Конституції України, Закон України "Про захист персональних даних", а також статтю 182 Кримінального кодексу України (Порушення недоторканності приватного життя), скориставшись службовим становищем, надав своїм помічникам персональні дані (місце реєстрації, дата народження та номери телефонів) киян, які підписали Місцеву ініціативу, аби перевірити їх підписи шляхом телефонних дзвінків.

У результаті "перевірки" з’ясувалося, що багато хто з підписантів, на велике обурення депутата, проживає в іншому районі столиці! Нагадаю, мешканці всіх районів Києва – є повноправними членами територіальної громади.

А часто люди "всього-на-всього" через 7 місяців (замість передбачених 30 днів) після того, як підтримали співгромадян, підписали місцеву ініціативу, не могли зорієнтуватися і згадати, про яку саме ініціативу говорить їм "таємничий незнайомець-перевіряючий". 

Очікувано, Київрада не задовольнила місцеву ініціативу – зупинити незаконне будівництво, в односторонньому порядку розірвати незаконний договір оренди землі між містом і забудовником-шахраєм, на що Київська міська рада мала цілком законні повноваження.

З приводу недбалого ставлення до захисту персональних даних підписантів місцевої ініціативи, передачу їх третім особам команда ДемАльянс Київ вже підготувала відповідне звернення з вимогою притягнути до відповідальності тих, хто допустив таке порушення, зокрема самого депутата Міщенка.

Можливо, ми дочекаємось того часу, коли київська влада почне грати за правилами, які сама встановила, і місцева ініціатива стане реальним інструментом участі громади в долі міста.

Але ще більшу надію я маю на те, що правова система та якість представників народу, депутатів всіх рівнів, в нашій державі набуде досконалості.

І незаконні забудовники не матимуть можливості безкарно руйнувати будинки громадян, порушувати закон та чинити наругу над містом за мовчазної згоди депутатів міських рад. 

Ольга Гвоздік, член бюро Київської міської організації Демократичного Альянсу