Про знищений дитсадок і Табачника

Версія для друку     Додати коментар

18.06.2013  11:20 __ Микола Жуков

12 червня Господарський суд Києва засудив на знищення київський дитсадок на вулиці Пушкінській. 9 років боротьби місцевої громади за його збереження виявилися марними.

Останні рік-два зовсім кепськими стали справи у захисників так званих "гарячих точок" Києва. Серед них і дитсадок № 183.

Після кількох років судових поневірянь активістам опору пощастило: "нарили" в Державному архіві докази того, що дитсадок було приватизовано не просто незаконно. Його поцупили у Києва.

Як можна було вкрасти – не гаманець, не автівку, – цілих три корпуси дитсадка площею більше 2 тисяч м2? Та без проблем! Виготовляється папірець під назвою "Рішення районної ради про приватизацію споруди дитсадка", яке депутати насправді не приймали. Несуть папірець у БТІ і реєструють право власності. Дітей разом з вихователями виштовхують геть.

Сором сотень приватизацій київського добра був хоча б прикритий фіговими листками з рішень місцевої влади. Але не в цьому випадку!

Понесли в суд разом з прокуратурою докази того, що дитсадок приватизовано за підробленим папірцем. Здавалося, залишалася формальність. Судовим рішенням: а) встановити факт фальсифікації рішення про приватизацію; б) повернути дитсадок законному власнику, тобто Києву.

На нашому боці в судах на той час зібрався чималий загін авторитетних бійців: Генеральна прокуратура, прокуратура Києва, Київська міська рада, КМДА, Міністерство освіти і науки, Шевченківська районна адміністрація, Головне управління освіти Києва, управління освіти Шевченківського району, громада в особі нашого ОСН (орган самоорганізації населення).

Після нескінченних судових поневірянь Феміда нарешті осяйно посміхнулася захисникам дитсадка. Розглянувши їхню скаргу, Вищий адмінсуд у 2011 скасував рішення судів, якими дитсадок присудили спритним "полювачам", та спрямував справу на новий розгляд.

Далі сталися так довго очікувані перемоги в Окружному та Апеляційному адмінсудах. Ніде правди діти – таким був для нас зміст ухвали Апеляційного адмінсуду від 31 травня 2012: вкрадено дитсадок у київської громади за підробленим папером.

Та власник подав скаргу до Вищого адмінсуду України (ВАСУ). Засідання ВАСУ відбулося 15 січня 2013. З 10 учасників процесу 9 – Генпрокуратура, КМДА, Міносвіти, райрада та адміністрація, управління комунального майна, управління освіти КМДА, дитсадок № 183 та інші дружно вимагала затвердити справедливі рішення обох судів.

В руках така щільна гора доказів – голки не всунеш! І до них іще – ухвала того ж ВАСУ по цій самій справі, яка була на користь громади.

Усі учасники в передчутті вистражданої остаточної перемоги. Проти – лише комерційна структура, яка привласнила дитсадок та пізніше продала. Жодного спростування доказів громади, Генеральної прокуратури, Міносвіти, КМДА.

І от, за одне-єдине засідання, у якому кожного учасника ще й протиправно обмежили двома хвилинами (а поданих доказів – 14 томів!), не відкривши хоча б для виду жоден з цих томів, які попередні суди вивчали по півроку, судді Мороз, Горбатюк, Гашицький ламають рішення обох судів і визнають законною крадіжку майна за підробленим документом.

Ошелешені захисники дитсадка: як це, адже ВАСУ по цій самій справі уже виніс протилежне рішення! У відповідь – контрольний постріл: "оскарженню не підлягає".

Попрямували до голови Вищого адмінсуду Темкіжева. Побідкалися: як можна у керованому ним суді так знущатися над законом? Здалося, той переконався у справедливості наших аргументів і порадив єдино можливий шлях відновлення справедливості: подати заяву про перегляд невірного рішення до Верховного суду України.

Роками спостерігаючи безпорадність юристів Міносвіти в судах, переконалися у їх неспроможності захистити дитсадок. Підготувати ж заяву про перегляд рішення Вищого адмінсуду – це навіть у досвідчених юристів вищий пілотаж. Тому доручили підготовку проекту заяви класному фахівцю, скинувшись громадою на сплату його послуг. Проект документу передали міністру Табачнику.

Наш юрист блискуче упорався із задачею. Двоє інших провідних позивачів – голова КМДА Попов та заступник Генерального прокурора Гаврилюк також подали заяви до Верховного суду про перегляд рішення.

Здавалося, "батарея" з трьох таких потужних гармат мала принести результат.

Та сталося таке, що примусило здригнулися навіть нас. Вищий адмінсуд уже мав винести рішення про допуск заяв до розгляду Верховним судом. Та в цей відповідальний момент міністр Табачник – той, хто зобов’язаний захищати освітні заклади, несподівано відкликає свою заяву! Ту саму, яку йому написав наш класний спеціаліст на зібрані громадою гроші.

Слідом новий підступний удар: відкликає свою заяву і заступник Генпрокурора Гаврилюк, який теж має захищати інтереси держави. Та ще й обманув нас, коли письмово запевнив, що подав до Верховного суду свою заяву і забув повідомити, що збирається її відкликати!

З трьох високих посадовців лише голова КМДА Попов свою заяву не відкликав. Та це не завадило суддівській колегії під керівництвом Донця, попри запевнення голови суду у справедливому розгляді справи, відмовити у допуску заяви до Верховного суду. В результаті дитсадок залишився в руках тих, хто його привласнив за підробленим папірцем.

Що вразило, так це те, що судова розправа відбувалася на тлі начебто підтримки наших зусиль не кимось там, а головою уряду! Прем'єр Азаров дав доручення кільком міністрам, голові КМДА та Генеральному прокурору.

Було й обнадійливе реагування президента Януковича після телепередачі "Діалог з країною": голова його адміністрації Льовочкін дав необхідні доручення Генеральному прокурору..

Але.

Як могло статися, що на такому політичному тлі і саме у вищому суді розправа над дитсадком досягла небачено глумливого рівня?

Здається, ще ніколи Генпрокуратура так відверто не відмовлялася від захисту інтересів держави. Що ж до закладів, які називаються "судами", то ми давно переконалися: закон звик обминати їх так само, як глибоко віруюча людина – дім розпусти.

Ясно, не обійшлося без втручання "патрона" – і не якогось дрібного хапуги, а впливового настільки, що зумів примусити і Табачника, і Генпрокуратуру зрадити своєму обов'язку, так само, як і Вищий адмінсуд – відмовити у законній заяві голові КМДА. Мовляв, не будуйте ілюзій, громадяни. Вирішать, як той "патрон" забажає.

Чому прокуратура не притягла шахраїв до відповідальності, спитаєте – явні ж ознаки злочину?

15 травня відзначили ювілей: 5 років минуло з того дня, коли прокуратура порушила кримінальну справу за фактом злочинного зникнення дитсадка з комунальної власності. А також одержання землі шляхом фальсифікації кадастрової справи. А також з незаконного руйнування частини дитсадка.

На розслідування закон дає 2 місяці. Справа набита доказами під зав'язку, в ній 14 томів, та вона все лежить без руху.

Як довелося переконатися за 9 років "ходіння по муках" у Господарському суді Києва, той своєю віддаленістю від європейських стандартів відправлення правосуддя, здається, аніскільки не переймається.

Саме цей суд визнав відчуження дитсадка законним ще в далекому 2004, хоча приватизувати дитсадки закон суворо забороняє.

Рішення судді Пилипенко було скасовано Вищим Господарським судом. А коли справа втретє опинилася в Господарському, чергова колегія суддів в упор не вгледіла доказів крадіжки дитсадка.

Суддя цього ж суду Власов, відмовив уже не громаді, а державній адміністрації у розірванні угоди, на підставі якої приватизовано дитсадок. Адміністрація вимагала повернути дитсадок, оскільки компанія в бюджет за нього не нічого сплатила.

Рішення Власова було скасовано судом вищої інстанції. Втім, через Верховний суд власник відновив несправедливість.

У тому ж Господарському суді з півдесятка років триває не менш запекла оборона земельної ділянки дитсадка. Київрада відмовилася віддати землю дитсадка комерційній структурі, яка його привласнила та ще й протизаконно зруйнувала частину.

Та комерсанти, для яких Господарський суд, здається, став оселею рідною, цим прикрим фактом не переймалися. Суддя Копитова узяла особисто на себе повноваження виборного органу, тобто Київради, і … уклала замість неї договір на землю!

Вищий Господарський суд не оцінив оригінальності винайденого в Господарському суді способу одержання дорогоцінної київської землі і рішення Копитової безжально скасував.

Тим часом, комерційна структура, що прихопила дитсадок, встигла його продати. Підштовхувана громадою прокуратура подала до Господарського суду новий позов – про повернення дитсадка з чужого незаконного володіння.

Та не на тих напали! Господарський своїй унікальній репутації не зрадив. Після 9 місяців вимотуючої тяганини, протягом якої змінилося біля десятка суддів (!), гора допущених ними порушень досягла непристойних розмірів.

Турботливе відношення суддів до комерційної структури дивувало хіба що тим, що розвиток стосунків відбувався прямо на очах ошелешених учасників засідання. Тому учасники не раз вимагали відводу суддів, помічених у таких стосунках, а ті щоразу ті відводи відхиляли.

У вирішальний день, 12 червня, в Господарському суді прозвучали вбивчі для комерсантів доводи київської громадськості, прокурора, КМДА, Київради, Головного управління комунальної власності та Головного управління освіти і науки КМДА.

Усі, хто був в засіданні – представники районної адміністрації, Громадської організації "Асоціація керівників дошкільних навчальних закладів міста Києва", самого дитсадка, який компанія разом з несподіваними і такими безцінними помічниками з Генпрокуратури та міністром освіти так вперто намагається позбавити життя – надали докази того, що дитсадок було приватизовано за підробленим рішенням районної ради.

Доводили, що комунальний дитсадок комерсанти продали за кругленьку суму, не сплативши за нього в бюджет ні копійки, причому продавали тоді, коли їхнє свідоцтво про право власності на дитсадок давно було скасовано.

Що характерно: у цей жахливий день, коли підтримка Міносвіти була потрібна захисникам дитсадка як останній рятівний шанс поптопаючому, його представник в суд … не прийшов.

Судді Привалов, Удалова, Котков, двох з яких на початку засідання позивачі вимагали усунути від розгляду справи за їхню приязність до комерційної структури, гору доказів захисників дитсадка не побачили та сподівань комерсантів не зрадили.

Чи можна уявити більш тяжкий злочин, ніж коли крадуть дітей для продажу "на органи"? А коли дитсадок "на органи"? Після усього цього чи багато залишиться в Києві таких, хто ще вірить обіцянкам повернути Києву пограбоване?

У відповідь на скарги часто доводиться чути від керівників судів виправдання: рішенням суду одна з сторін завжди невдоволена. Насправді, мовляв, судді кришталево чисті. Отже, за їхньою логікою, ображених має бути щось біля 50%.

За даними Глобального барометра корупції Transparency International ще у 2011 81% українців (!) вважали, що судова система корумпована. Для порівняння: в Данії і Норвегії число громадян, що підозрюють суддів в корупції дорівнює лише 3% і 7% відповідно.

На Майдані, у програмі "Діалог з Україною" в кінці лютого громадяни спілкувалися в ефірі з президентом. Після передачі там, на Майдані, голова КМДА Попов на авторові бідкання зазначив: я ж не можу впливати на суд! Кажу йому: на суд – так, не можете. Але де ви знайшли суд? Заклади з такою вивіскою – є, а суду – немає.

Вмирає надія на збереження життя дитсадку, не раз зґвалтованого суддями і без зайвих церемоній виштовхнутого на страту Генпрокуратурою і міністром освіти. Та сама надія, яку подав було президент, коли поставив перед урядом завдання відновити 100 тисяч місць у дитсадках.

Та сама, яку дав Попов у телепрограмі "Час з Олександром Поповим", коли запевнив у тому, що разом з нами відкриє дітям дитсадок № 183 на Пушкінській.

Сказати, що жителі нашого кварталу обурені, це значить не сказати нічого. Після стількох звернень до найвищих інституцій держави і запевнень від них у повній підтримці хапатися за серце від дикого жертвопринесення?

От і бере сумнів: чи не замало буде тих – ощасливлених поцупленими дитсадками та майданчиками, зеленими зонами та пам'ятками архітектури – для перемоги на виборах в Києві?

Довідка з інтернет:

І.Темкіжев - голова ВАСУ з 30.11.2011. З 01.2002 - заступник голови, 04.2005-12.10 – голова Господарського суду Донецької області.

М.Гаврилюк - заступник Генерального прокурора з 05.11.2010 року. З липня 2009 по листопад 2010 року Керівник Головного управління з питань оборонної політики та діяльності правоохоронних органів Адміністрації Президента України.

В.Князьков – голова Господарського суду м. Києва з 13.03.2012 р., суддя Ворошиловського районного суду м. Донецька 11.09.2003 р., суддя Вищого господарського суду України з 06.10.2011 р.

Микола Жуков, голова ОСН "Квартал Пушкінська-Червоноармійська", Київ, для УП