Прогулянки Жовтневою лікарнею, або київська антиутопія

Продовження "Сталкеру" можна знімати в центрі Києва, за 300 метрів від адміністрації президента.

Начетверо розкопана, розрита Олександрівська лікарня, вона ж Жовтнева, лежить в будівельних руїнах і смітті, чекає на художника, якому потрібна якісна антиутопія на шару.  

Купи бруду, сміття та справжній ліс із трави в остання роки стали звичними для лікарні.

Сказати, що це справляє гнітюче враження - не сказати нічого.

Складається враження, що лікарня уражена невідомою і невиліковною хворобою, тож тепер просто повільно вмирає.

Вода

Дощі - повільна смерть лікарні, корпуси якої з останньої сили чіпляються за розриті забудовниками схили. Коли дощів немає, є ще вода з каналізації і водопроводу, вона теж хоче на волю й інколи затоплює дороги і тротуари між корпусам, наповнює підвали; болото в лікарняних підземеллях вічне, хіба що там не кумкають жаби, лише хропуть ночами бомжі. 

Кажуть, на протизсувні роботи треба 5 мільярдів, майже по гривні з кожного жителя планети - очевидно, що значно вигідніше збудувати величезну нову лікарню десь за виднокраєм, за Оболонню чи Теремками, але тоді жителям осереддя міста доведеться помирати без кардіології, хірургії та інших медичних чеснот, які ще залишились у Жовтневої. 

Пацюкам в підвалах вода подобається. 

Виразка

Один із забудовників окупував горішню частину лікарні. На його лихо, був він депутатом фракції БЮТ, а БЮТ весь час ліз рулити Києвом.

Бютівцям довелося трохи цитьнути на забудовника, бо той розколупував лікарні прямо на очах виборців. Все одно БЮТівці в мери не потрапили, а забудовнику суд ще й скасував землевідведення. Тотальне фіаско.

Забудовник встиг розрити місце, де, за переказами ховали мерців під час епідемії сибірської виразки. Мерців не знайшли, але через викорчувані дерева та котлован збунтувалась земля, і почали зсуви ґрунту. Мерці заворушилися, пане Куровський?  

Господарчий блок

Господарчий блок взагалі є юридичним привидом, він не існує на балансі лікарні (це все чорна магія забудовників), але все ж там перуть білизну для хворих, точніше, "підпирають". Пере найнята фірма, але прачки у неї слабенькі, кров та інші біологічні речовини з білизни не відпирають, і у неіснуючому господарчому блоці доводиться прати вже по-справжньому. 

Не тільки білизну там роблять чистою, але й машини. Внизу, зі сторони вулиці Мечникова в тілі госпдвору загніздилася автомийка "Піонер", де люди з зовнішністю нелегальних емігрантів ллють автокосметику на машини мешканців навколишніх космічних кораблів. Чому піонер, коли миють машини небриті шахіди? Хіба, може, тому, що навколишні школярі в закутках госпдвору отримують перший інтимний досвід, перший - значить піонер. Госпблок заплановано знести, йому зле всередині - тече вода, тріщини.   Якщо його не стане, лікарня залишиться без бібліотеки з медичними підручниками й мишами, без харчів, телефонного зв'язку, без білизни і без нечистої сили, яка живе у скляній вежі госпблоку і вночі палить світло.  Москаль

Коли бютівська окупація лише починалась, протестували проти могильника вийшли люди, і десь дванадцятеро перекрили вулицю Шовковичну. У міліції було зо тридцятеро курсантів у резерві за рогом. Курсанти тягли тих що перекривали вулицю, у один-однісінький бобік, і намагалися усіх туди втрамбувати.

Але полонені виплигували із бобіка просто у натовп незрілих міліціянтів, як пінгвіни з айсберга - головою вниз, і пливли. Неможливо дванадцятьом бути в одному малесенькому бобіку.

Потім прийшов Москаль, котрий Генадій, тоді він ніби був тіньовим міністром внутрішніх справ, і ввічливо поросив своїх підлеглих зупинитись (обережно, брудна лайка):

Перекривальники лишились непереможеними.  

Трави

Зараз територія  могильника все ще під окупацією забудовника, з усіма атрибутами - парканом, будкою, охоронцем у майці (в теплу пору року).

Забудовник все ще плекає надію - тонку, як майка його охоронця - що розверзнуться небеса, і БЮТ запанує у всім світі, і що на чумному могильнику таки зросте переможним страхопудалом елітний хмарочос.  Поки ж на місці битв тиша, шелестять трави  - в людський зріст, що й будку охоронця ледве видно. Лікарня, будемо сподіватися, скоро розірве договір оренди, і поверне контроль над своєю верхньою межею.  Марсіани

У небі над Жовтневою завмерли кораблі прибульців - бізнес-центри, вежі, де український бізнес назавжди відгородився від неприємної реальності за лікарняним парканом. Довершені тіла зі скла і металу оточили лікарню, як акули пораненого плавця. 

Під вежами -  натовп майбахів, ролс-ройсів, елітних секретарш і, як зараз модно, секретарів. Бізнес-клас задовольняє усі свої потреби, не виходячи з башт-акул, гроші робляться на верхніх поверхах, на нижніх вони витрачаються у ресторанах і автосалонах.

Бізнесу, схоже, скоро відлітати на Марс, його можна зрозуміти, клімат тут поганенький (корупційний індекс Transparency International 146 зі 180, індекс економічної свободи Heritage Foundation 162 з 179), у зв'язку з терміновим відльотом його мало цікавить все, що навколо.

Один Пінчук обіцяв полагодити дахи лікарняних корпусів - він вже битих десять років дивиться зі своїх вікон на Жовтневу, то видно щось угледів, і захотілося сказати, допомогти, так би мовити, добрим словом.

Цигани

Залізний табір циган - звісно, ніяких не циган, але хто їх знає - з'явився у дальній частині лікарні, коли інший забудовник почав освоювати відкраяну діляночку, що ближче до метро "Кловська". 

Кілька контейнерів з вікнами і дверима зграйкою пригрілися на схилі, приєдналися якимось  монголо-татарським способом до електромережі.  Потім гупнула криза, забудовник, схоже, вилетів у трубу, принаймні тимчасово. Але  життя у контейнерах не завмерло, при наближенні людей мешканці ховаються подалі, але вперто продовжують там селитись.

Жалюгідний і з неприємним запахом результат планів збудувати нерухомість класу "А"- циганські контейнери, пластмасовий туалет (мабуть класу "Х") і дивні люди, схожі на здичавілих від неробства будівельників.

Абортарій

За табором нагорі - будівельний могильник імені Київміськбуду, котрий мав звести один корпус, а старий, що поряд, відремонтувати та реконструювати.

Зненацька будівництву зробили аборт - за людськими мірками, десь місяці на восьмому, коли у нового навіть всередині вже було багато що облаштовано. Потім це все вичистили і розікрали, що не розікрали - тим насмітили.  Сусідній старий корпус від лиха, що сталося з його молодим сусідом, репнув навпіл, і вже ніякій реконструкції не підлягає.  До речі, внизу у лікарні лежать наслідки аналогічного аборту, але на більш ранніх стадіях.  Там в землю загатили гарну підпорну стінку, але їй не вистачило грошей піднятися вище рівня трави, злий 2008-й рік не помилував і цей корпус, і тепер його фундамент з німим проханням простягає у небо арматурне залізяччя.

Та якщо і небо впаде на землю, настане кінець світу, в лікарні це не помітять, бо ніякий кінець світу не можу затьмарити собою цей туалет, який знаходиться  у одному з центральних корпусів, де резиденція головного лікаря.  

Цей туалет обслуговує всю будівлю. 

Апокаліпсис Іоанна Богослова, кінець історії Френсіса Фукуями і захід ("закат") Європи Освальда Шпенглера зустрілися у колишній Центральній клінічній лікарні міста Києва, ось просто тут, на місці стоянки первісних людей біля інфекційного корпусу. 

Ігор  Луценко, активіст громадянської  ініціативи "Збережи Старий Київ"

Фото автора та TabloID