Генплан чи гендерибан?

Міська влада виступила з ініціативою розробки нового Генерального плану Києва, мотивуючи потребу у ньому невпинно зростаючою кількістю населення міста та непередбаченою кількістю автотранспорту.

Історія Генпланів

Київ будувався та розвивався на основі п'яти Генеральних планів міста. Останній було затверджено у 2002 року терміном дії - до 2020. Цей документ визначає як розбудовується місто, якими темпами, і якими ресурсами. Недосконалість Генерального плану, або його ігнорування місцевою владою призводить до дискомфорту в житті киян.

У травні 2008 київський міський голова дав доручення негайно розпочати розробку нового комплексного Генерального плану розвитку Києва до 2020 року. Нагадаємо, попередній Генплан розроблявся протягом 5 років, а позачерговий повинен побачити світ менш ніж за два.

Генеральним розробником Генплану плану розвитку міста буде комунальна організація "Центр містобудування та архітектури", яка на конкурсних умовах залучатиме до роботи іноземних фахівців і міжнародні проектні інституції.

Зазначена організація підпорядковується Головному управлінню містобудування та архітектури, створена нещодавно та не має досвіду розробки генеральних планів.

З місцевого бюджету, за попередніми підрахунками, буде витрачено понад 23 мільйони гривень, замість 2 мільйонів, яких би було досить на внесення необхідних змін в існуючий план, - вважає директор Інституту "Київгенплан" Чекмарьова.

План, розроблений в 2002 році дійсно не врахував чимало факторів. Наприклад, кількість автотранспорту, що рухається тепер дорогами Києва, сьогодні становить 1 мільйон 100 тисяч автомобілів. За старими розрахунками мала б складати 850 тисяч.

Крім того, збільшилася чисельність населення столиці - замість 2,5 мільйонів мешканців, у Києві, за даними МВС, проживає близько 5 мільйонів. Місцева влада вважає, що неточні розрахунки спричинили досить серйозне навантаження на інженерно-транспортну інфраструктуру міста та унеможливили продовження функціонування міста за старим Генпланом.

Транспорт

Машин стає більше з кожним роком на сотні тисяч, а пропускна спроможність вулиць не збільшується. Так, на початку минулого сторіччя Старокиївську гірку з'єднували з Подолом Володимирський узвіз у підніжжі, з гори до низу проходили Боричів узвіз, Андріївський узвіз, вулиці Смирнова-Ласточкіна та Петровська, а також Кудрявський узвіз.

Сьогодні з них працює тільки Володимирський і Кудрявський узвози, а Смирнова-Ласточкіна - тільки в односторонньому режимі. Тож тільки на Подолі кількість житла значно зросла, а доріг стало у два рази менше.

Також важливою є проблема балансу кількості населення, автотранспорту та місць для паркування приватних авто. Всі вільні комунальні землі в межах міста забудовується житлом, офісами тощо.

У той же час в столиці зростання кількості населення, як і автомобілів, прогнозувати досить важко. Архітектор Григорій Духовичний переконаний, що вирішення проблеми транспорту можливе за умови дива, або реалізації комплексної програми об'єднання залізничного та міського транспорту за берлінським аналогом.

Ця схема передбачає, що залізничний транспорт в межах міста виконує функцію звичайного метро. Зараз проводяться роботи щодо проектування об'єднання транспортних мереж, що, втім, не гарантує втілення ідеї на думку Духовичного.

Інфрастуктура

У радянські часи передбачалося, що кожна житлова квартира має ліміт споживання електроенергії 5 кіловат/годину. Сьогодні кияни споживають від 12 до 15 кіловат.

Всі електромережі перевантажені у 2-3 рази. На щитових плавиться кабель, який ніхто не міняв і не замінить найближчим часом. Бо запроектовано навантаження на мережі ще за радянських часів, а, навіть, не у чинному Генплані.

Комплексна реконструкція систем опалення, електропостачання, водо- та газопостачання не відбувається протягом десятиріч, хоча кожен киянин інвестує кошти, сплачуючи за споживання послуг та податки.

На розвиток інфраструктури місто з кожного забудовника отримує 20% відрахування від вартості будівництва (пайова частина) до міського бюджету.

Виплачуючи місту пайову частину, замовник може вимагати підписання угоди з владою щодо забезпечення під'їзних доріг до об'єкту, підвід інженерних мереж, будівництво необхідних інженерних споруд для забезпечення ефективного функціонування ділянок в майбутньому.

Доля цих 20% сьогодні невідома. Адже сам забудовник додатково замовляє технічні умови для зовнішньої інфраструктури, платить за них, отримує на них технічні умови, сам відповідає за погодження, що у місті відбувається за докової фінансової мотивації відповідальних служб та установ.

А куди ж діваються ті гроші, що виплачуються місту, і про які суми йде мова? В Києві здається в рік близько 1,5 мільйона квадратних метрів житла. Виходячи з довідкової собівартості метра - 3800 гривень - місцевий бюджет отримує з кожного метра житла 750 гривень.

Якщо цю суму перемножити на 1,5 мільйонів квадратів отримаємо 1,125 мільярдів гривень на рік. Скільки робіт з розширення інфраструктури можна провести на ці кошти і чому результатів цих вкладень не бачать пересічні кияни?

Втрата зелених зон

Київ за останні декілька років втратив біля 3500 га рекреаційних земель. Фактично кияни позбавлені не тільки відпочинкових зон, а й кисню. Звужується екологічний євро коридор, міграційний коридор для птахів, ресурс регенерації Дніпра. Втім, Дніпро кияни вже втратили. Якщо переглянути карту, то річка перетворена на ланки водосховищ.

Урізання рекреаційних зон, на думку експертів, є карним злочином. Так, в Європі є норма, що забороняє забудовувати більше 60% території будівництва жорсткими покриттями ґрунту. Не менше 30% проектувальник повинен залишити під озеленення, що забезпечує "дихання" землі.

Навіть перекриття під машини застилається плитами, що мають отвори.

В Києві ж всі замовники вимагають від архітектора, щоб той запланував забудову 100% території і, бажано, захопив маленький шматочок комунальної ділянки.

Вся система новобудов та паркінгів тисне на ґрунтові води, які в результаті цього з 80-тих років минулого сторіччя піднялися на 2,5 метра. Вода потрапляє до техногенного шару, засолюються, зникає ефект випарювання, виникає ефект запарювання підводних водойм, які починають гнити.

Під час корегування Генплану, кількість зелених зон може ще більше зменшитися, хоча в цифрах це і важко буде прослідкувати. Порушення Генерального плану забудови 2002-2020 та зменшення площ зелених зон розпочалося ще у 2003-му.

Протягом першого року життя за новоприйнятим Генпланом кількість зелених зон у місті фактично зменшилася на чверть. У 2005-му Київрадою було ухвалено Програму розвитку зелених зон міста Києва, а 300 га земель у центрі втратили природоохоронний статус.

Фактично зникли парк "Юність", Протасів яр, Пейзажна алея, парк навколо озера Тельбин. Вирубано під забудову дерева в Турецькому містечку (Солом'янський район), на вулиці Ахматової (Позняки), біля станції метро "Дарниця". Є проект під будівництво ресторану у сквері на Прорізній, продовжується забудова схилів Дніпра.

Саме чинний Генеральний план не дозволяє забудовувати Жуків та Труханів острови, Пейзажну алею тощо. Проте насправді протягом 2003-2008 років в Генеральний план міста рішеннями Київради вносилися зміни, які й перепрофільовували статус природоохоронних територій.

Юридично кількість зелених зон збільшувалася за рахунок надання статусу непридатним для відпочинку територіям. Зараз же формально оголошуються парками буферні зони на межі столиці, що кількісно збільшує чисельність зелених територій.

Незаконні будівництва

Узаконення будівництв, що не передбачені Генеральним планом, були завжди.

Скандальна забудова на схилах Дніпра була занесена в чинний Генплан. Директор Інституту "Київгенплан" Володимир Чекмарьов на одному з круглих столів декілька років тому визнав, що виділену земельну ділянку за адресою вулиця Грушевського 9а, "Київгенплан" був змушений внести до нового документу, хоча і не вітав зведення цього житлового комплексу.

Будівництво було погоджено ще у 2001 році і автоматично потрапило до нового Генплану 2002-2020.

У випадку, якщо чинний план не дозволяє будівництво, до нього вносяться зміни Київрадою, що йде в розріз з чинним законодавством. Адже зміни до Генплану повинні проходити таку ж тривалу розробку, обговорення з громадськістю та експертизу на предмет доцільності.

Більше того, чинний нині Генеральний план розвитку Києва до 2020 року, розроблявся до 2002 року і створювався без використання сучасних комп'ютерних технологій. Тож технічно внести зміни до Генплану практично неможливо, адже існує він у друкованому вигляді, і взяти олівець і намалювати на місці парку будинок не можна.

Загалом зараз відомо щонайменше 10-12 випадків прийняття рішень з пунктом про внесення змін до Генплану з порушенням чинного законодавства.

Серед таких землевідведень під будівництво фігурують: Парк Троєщина, Протасів яр, забудова вздовж Броварського проспекту, Феофанія, 6 ділянок на Жуковому острові, сквер на вулиці Вінницькій, вулиця Озерна (Верблюд), парки біля метро Лівобережна і центр в урочищі Берковщина та парку Прибережний.

Хоча факт узаконення землевідведень та будівництв у майбутньому новому Генеральному плані навіть не приховується.

Новий Генплан

Сергій Броневицький, начальник "Центру містобудування та архітектури", у своєму коментарі зазначив, що планується розробити принципово новий документ, який буде не тільки відображати умови функціонального зонування та територіального поділу міста Києва, а й економічну і інвестиційну складову, чого не було раніше.

Згідно з планами київської міської влади, до травня 2009 року планується закінчити збір вихідних даних та розробити опорний план розвитку Києва, а до кінця 2009 року - подати на розгляд сесії Київради та громадськості концепцію розвитку міста.

До третього кварталу 2010 року буде розроблено та затверджено сам Генеральний план. Варто зазначити, що велика частина плану міста дійсно є засекреченою, і доступу до документації не можуть мати як пересічні громадяни, так і іноземні фахівці.

Засекречення пов'язано з засобами безпеки щодо розміщення основних мереж, адже, маючи точні дані щодо, наприклад, водогону, можна отруїти, при бажанні, все місто.

Хоча такі картини ближчі до голлівудських блокбастерів, раціональне зерно в цьому все ж є.

Броневицький зазначив, що Інститут "Київгенплан" втратив право на розробку Генплану через те, що інституція стала приватною і, таким чином, втратила право доступу до містобудівних документів.

Натомість директор "Київгенплану" Чекмарьов вважає, що Центр містобудування, який підпорядковується Головархітектури, є кишеньковою структурою. Причиною відсторонення Інституту від роботи, на його переконання, є відмова погоджувати ряд забудов загальною площею 8 000 га.

(Серед забудов, що не були погоджені, і котеджне містечко на Трухановому острові, під час будівництва якого буде вирубано 1500 га зелених насаджень, зараз вже знищено 38 га).

На питання щодо узаконення попереднім Генпланом забудов та землевідведень, Броневицький відповів: "У громадськості є важелі, і шість років тому теж були, а тепер ще більше, щоб проконтролювати відповідність Генплану громадським інтересам.

... А якщо казати про ринкові, інвестиційні інтереси, то у нас же ринкова економіка і на превелике щастя, що є інвестори, які хочуть інвестувати в місто якісь кошти і їх інтереси безперечно в Генплані повинні бути враховані".

Одним з прорахунків старого Генплану було те, що він передбачав розширення території міста за рахунок області. Втім, прилеглі зони зараз перебувають у приватній власності, що унеможливлює їх залучення.

Крім того, навіть малі громади та їх керманичі, що мали шанс увійти до меж Києва, не зацікавлені у підпорядкуванні київському міському голові, що зменшує владу та право розпоряджатися земельними ділянками.

Ігор Шпара, президент Національної спілки архітекторів України, вважає, що через порушення чинного Генплану, в першу чергу, постраждала центральна частина міста, у якій не виконувалися обмеження щодо висотності будівництва.

Генплан визначав стримування: обмежена поверховість, запобігання перевантаженню центру міста, стримування ущільнення. Збільшення кількості працюючих та мешканців робить малопридатним для життя і зовсім не придатним для транспорту центр міста.

Зафіксована у Генплані ідея стримування наштовхнулася на ідею отримання прибутків та надприбутків за рахунок використання землі в центральній частині міста і вузлових частин деяких ділянок, які були віддані під перепланування, перебудову і збільшення кількості житла, офісних приміщень.

На думку Шпари, Генплан 2002 року був ближчим до європейського принципу містобудування, що передбачало недоторканність історико-архітектурної спадщини.

Єдиним виходом є відмова від споживацького ставлення до земель міста та комерціалізації прийняття рішень, введення мораторію на забудову центральної частини столиці.

Голова Київської спілки архітекторів Вадим Жежерін на цьогорічній звітно-виборчій конференції організації заявив, що місцева влада спочатку дезінформувала киян щодо відсутності Генплану, а тоді мотивувала розробку нового недосконалістю старого.

Про те, що Інститут "Київгенплан" буде відсторонено від роботи над містобудівною документацією, архітектори дізналися випадково за годину до сесії Київради. Втім, Жежеріна, та директора Інституту на сесію не пустили.

Реалізація Генплану є складним стратегічним процесом. Влада закидає, що не розроблено Програму соціально-економічного розвитку міста, втім, два томи Генплану присвячено саме цьому питанню.

Що ж до заторів та транспортних проблем, то до 2008 року повинні були побудувати 18 розв'язок відповідно до плану, втім, будується лише одна. Тож проблема у виконанні, а не проектуванні і як казав Цицерон: "Щоб бути вільним, треба стати рабом закону".

Ольга Айвазовська, Назар Матківський, для УП