Чи повели б ви своїх дітей на зустріч із наркобароном?

Версія для друку     Додати коментар

10.11.2017  12:46 __ Оксана Пирожок

Чи далеко Україна від Колумбії? Географічно так, але ментально близькими нас вирішили зробити власники київської кав’ярні Pablo EspressoBar.

На житловому будинку, у якому відкрився заклад, вони намалювали мурал із зображенням відомого на весь світ терориста й наркоторговця Пабло Ескобара. Керівники кав’ярні вважають, що Колумбія в українців має асоціюватися з наркоторгівлею й кавою. 

І якщо колумбійська кава справді неймовірно смачна, то говорити про популяризацію ватажка кокаїнового картелю в Україні, де досі навіть контрабанду сигарет через західні області неможливо зупинити, просто соромно. 

Всередині кав’ярні – портрет Пабло й бочка з надписом: "Plata o plomo" ("Срібло або свинець"). Ця фраза – девіз усього життя Ескобара, який вирішував справи або великими грошима, які заробляв на торгівлі кокаїном, або вбивав людей.

Пабло став відомим не лише торгівлею кокаїном, а й безжалісним терором. За період його життя Колумбія втратила будь-яку надію стати правовою державою. Пабло вбивав усіх, хто намагався хоч якимось чином вплинути на його бізнес-інтереси. Серед жертв Ескобара були журналісти, міністр юстиції, судді, поліцейські.

Йдеться не лише про поодинокі вбивства. Наркобарон організував вибух літака "Авіанка", внаслідок якого загинули 107 осіб. У 1993 році люди Ескобара підклали бомбу в автомобіль, що стояв біля книжкового магазину. У той час всередині закладу перебували здебільшого діти з батьками. Через вибух загинули 20 людей, ще 70 дістали поранення.

За життя Ескобара лише в Колумбії загинули близько 10 тисяч осіб. Саме його зусиллями рідна країна Пабло стала основним виробником і торговцем кокаїну у світі. Наркотики в США перевозили в собі вагітні жінки та діти.

Дехто намагається виправдати Пабло тим, що він споруджував будинки для бідняків за зароблені на кокаїні гроші. Але таким чином купувалася лояльність майбутніх виборців для того, щоб Ескобар міг пройти в парламент і фактично легітимізувати свою діяльність.

На щастя, цього не сталося. Доказом того, що йому було байдуже до простих людей, є те, що він їх безжалісно підривав у десятках терористичних актів для шантажу влади. Щодо України, то в нас виборців теж можна купити, як показує досвід. Найбідніші верстви населення готові голосувати за звичайні харчі, на кшталт гречки.

Керівництво кав’ярні не бачить нічого кримінального в популяризації образу наркоторговця. Мої спроби переконати їх не використовувати образ злочинця та замалювати мурал не спрацьовували. Чи можна толерувати таким речам у місті, де рівень злочинності залишається високим, а наркотики можна купити просто через Інтернет?

Складно пояснити моє здивування, коли Літклуб "Букмоль" 19 листопада вирішив організувати в кав’ярні імені Пабло читання казки для дітей "Маленька Червона Шапочка". Я так і уявляю цю картину з матерями і дітьми, які питають:

– А що це за чоловік на портреті, мамо?

– Та це наркоторговець і терорист, не зважай, сину.

– А що на бочці написано?

– Це в перекладі з іспанської: "Срібло або свинець". Пабло розробив таку систему мотивації у своїй країні: або торгуєш наркотиками, або тебе вбивають.

– Зрозуміло. То це поганий дядько?

– Так, за кордоном поганий, але ми ж в Україні. Ніхто його не знає, пішли про "Шапку" читати.

Правова держава починається, як мінімум, із системи цінностей. Якщо система сьогодні дозволяє толерувати "баригам" і мафії, то наступний крок, наприклад, для боротьби з корупцією, просто не сила буде зробити через те, що опори у вигляді системи цінностей немає.

Ідеалізація злочинців руйнує будь-які намагання побудувати правове громадянське суспільство. У Франції на півроку тюрми засудили чоловіка, який бігав у футболці з надписом "Бен Ладен".

Я не хочу бачити портрети злочинців на будинках і в закладах Києва.

Нинішній мер Медельїна, рідного міста Пабло, продовжує боротьбу з організованою злочинністю й послідовниками Ескобара. Місцеві ЗМІ пишуть про три спроби замаху на життя мера в наш час. Про ситуацію в колумбійському місті можна прочитати в місцевих ЗМІ, у твітері Federico Gutiérrez.

Питання в тому, чи стоїть Київ осторонь боротьби за безпечне життя і чи готові українці приходити на каву до Ескобара?

Оксана Пирожок, журналіст, спеціально для УП