Пам’ятати. Не маємо права забути!

Версія для друку     Додати коментар

02.06.2017  10:48 __ Вадим Васильчук

"ПАМ'ЯТАТИ. Не маємо права забути!" Чи "Пам'ятати не маємо права. ЗАБУТИ!" – тільки наш свідомий ВИБІР розставить вірні наголоси!

Ми сьогодні продовжуємо творити історію української державності. Україна знаходиться в стані боротьби за незалежність, яка була розпочата ще 100 років тому Українською революцією у протистоянні російській агресії.

Тому маємо йти до навчальних закладів, починаючи від дошкільних і закінчуючи вищими, до дітей і молоді – завтрашніх свідомих громадян української держави – з правдивими історичними сторінками.

Так виникла ідея створити меморіальні пам’ятні комплекси: флагшток з Державним прапором України та Меморіальний Пам’ятник: "Борцям за волю та незалежність соборної України 1917-1922, 1939-1945, 2014-2017…"

Обговорювали ідею з викладачами, вчителями, директорами навчальних закладів і дійшли до спільної думки, що варто показати дітям, молоді, як втілюється спадкоємність поколінь українських захисників Батьківщини.

Тому на масивах Воскресенки і Райдужного в Києві на території навчальних закладів ми почали встановлювати меморіальні пам’ятні комплекси.

Можемо за покликом серця у різний спосіб шанувати тих, хто боронив Україну від зайд, перевертнів, ворожих зазіхань на її землю. Ми пережили і переживаємо різні етапи, як тепер назвали, гібридної війни. Ми живі свідки сучасної історії. Наші друзі чи рідні, знайомі чи незнайомі нам люди загинули на Майдані в криваву зиму 2014-го, продовжують віддавати найдорожче – своє життя – у війні на Сході (АТО).

І щоб ці Пам’ятні комплекси не перетворювалися на пам’ятники невідомим солдатам, ми вирішили кожен пам’ятник уособити кимось, кого знали особисто, з ким ще не так давно спілкувалися, і хто прийняв героїчну смерть, захищаючи рідну землю від ворогів.

Наразі встановлені два меморіальні пам’ятні комплекси.

Перший присвятили пам’яті Ореста Квача, українського Воїна Духу, якого знав особисто, бо ми разом тренувалися з єдиноборств, він був бійцем батальйону "Айдар" в російсько-українській війні і загинув 2014-го.

Орест є взірцем для молодого покоління. Закінчив військовий ліцей ім. Івана Богуна. Навчався в Київському національному університеті ім. Вадима Гетьмана. Любив читати книги, вивчав і знав історію, вільно володів англійською мовою, був громадським активістом і духовним ватажком.

Другий меморіальний пам’ятний комплекс присвятили пам'яті побратима Андрія Мовчана, Героя Небесної Сотні, Героя України – кавалера ордена "Золота Зірка" (посмертно), який входив під час Революції Гідності до Сотні імені Архангела Михаїла.

Андрій закінчив Київський інститут залізничного транспорту. Працював майстром світла для сцени у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка. Був громадським активістом. 20 лютого 2014-го на Майдані Незалежності загинув від кулі снайпера.

Спільними зусиллями будуть вшановані й наступні Герої. Уособлюємо ми ці меморіальні пам’ятники, щоб кожен з них мав свою історію, щоб молодь відчувала, що це були конкретні люди, десь тут поряд, і віддали своє життя, осиротивши рідних і друзів, за майбутнє цієї ж молоді.

Хтось, хто загинув на Майдані, чи хто зараз гине у російсько-українській війні – це люди з іменами, в яких є родина, а не статистичні цифри. І ми маємо завжди про це пам’ятати.

Нашу ідею ми не можемо поки що провести масштабніше. Але, може, наш задум підхоплять інші? 

Триває час великої просвітницької роботи, час, коли слід заповнити істиною всі "білі плями", що їх зоставила на тілі України та її народу колишня радянська імперія. І мусимо пам’ятати безсмертний вислів Максима Рильського: хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани. 

Ми повинні повернутися до свого минулого, збагнути безцінність його, збагнути утрачене, фатальну шкідливість десятиліттями насаджуваної псевдодуховності.

Маємо йти до нашої молоді з правдивими сторінками історії. Невідкладний обов'язок викладачів різних рівнів – зняти тисячам і тисячам людей полуду з очей, очистити їх думки від брехні, яка насильницьки закривала очі, затуляла вуха.

Ми говоримо, що війна зараз іде на сході нашої країни. Але насправді війна поруч, війна за майбутнє покоління іде тут, серед нас.

Вадим Васильчук, депутат Київради від Дніпровського району ("Самопоміч")