Чому Києву потрібен Музей монументальної пропаганди?

Версія для друку     Додати коментар

26.05.2017  12:42 __ Володимир Прокопів

Рівно два роки тому вступили в дію декомунізаційні закони. Процес, що мав покласти кінець тоталітарному минулому і прибрати з карти України будь-які нагадування про цю епоху.

Та це не значить, що ми повинні повністю стерти з пам’яті та свідомості радянське минуле.

Декомунізація – це не просто демонтаж пам’ятників і табличок з назвами вулиць. З її допомогою ми маємо не лише пам'ятати, а і осмислити цю сторінку історії.

Власне, від цього відштовхувалася наша команда, коли минулого року анонсувала створення у Києві Музею монументальної пропаганди.

Навіщо місту це потрібно?

Перш за все, ми отримаємо місце, яке стане символом того, що ми, як і всі цивілізовані країни Європи, перегорнули сторінку комуністичного минулого. Зайве і нагадувати, що у країнах Східної Європи і Прибалтики давно викоренені пережитки тоталітарної епохи.

По-друге, ми отримаємо перший музей такого типу в країні. Він має стати, в тому числі, об'єктом туристичної привабливості столиці.

У Києві не так багато сучасних об’єктів, які можна занести у туристичний довідник. У випадку з музеєм ми досягаємо подвійної мети: посилюємо туристичний потенціал і несемо потужну просвітницьку функцію.

Сьогодні ми маємо показувати нашому суспільству, яким чином влада може використовувати мистецтво, аби маніпулювати свідомістю людей. Якраз у Музеї тоталітарної пропаганди кияни та гості міста зможуть побачити, з допомогою яких інструментів тодішня влада це робила.

До того ж, чимало пам’яток тієї епохи мають культурну або історичну цінність. Ми не можемо викинути їх на смітник. Приміром, пам'ятник Щорсу є пам'яткою монументального мистецтва. Тому, безперечно заслуговує бути музейним експонатом.

У процесі обговорень майбутнього місця розміщення музею ми розглядали низку локацій.

Але зупинились на території ВДНГ (Національного комплексу "Експоцентр України").

Обрали не випадково, адже саме ВДНГ є одним із яскравих символів радянської епохи. Це місце саме по собі є важливою культурно-історичною пам’яткою. Достатньо побачити його помпезні зірки, серпи та молоти. Або ж згадати історію створення.

Нагадаю, що після Другої світової війни перший секретар ЦК Компартії України Микита Хрущов особисто робив доповідь керівнику СРСР Йосипу Сталіну щодо проекту виставкового центру, в якому домінуючим елементом мав стати найвищий та найбільший в Європі пам'ятник керманичу Радянського Союзу.

Дуже приємно, що керівництво ВДНГ пішло нам назустріч і зараз є активним учасником цього процесу.

У музеї будуть представлені монументальні скульптури зі столиці, регіонів України та приватних колекцій. Які саме пам’ятки розмістять у Музеї, вирішуватиме професійна експертна рада.

Важливий момент – облаштування музею не потребуватиме коштів з бюджету. Ми створили прозорий благодійний фонд, відповідно, кожен охочий зможе стати меценатом музею.

Аудит діяльності фонду здійснює відома аудиторська компанія Deloitte.

Загалом, орієнтовна вартість проекту складатиме близько 20 мільйонів гривень. Проект буде не комерційним.

Відкрити музей збираємось уже цього року у жовтні. Дату обирали символічну – на століття Жовтневої революції.

Ми повинні визнати і озвучити нашу публічну позицію до тих злочинів, які були скоєні комуністичним режимом.

У той час коли у держави-агресора продовжують робити культ з тоталітарного режиму та його  "вождів", ми кажемо "Ніколи знову".

Володимир Прокопів, секретар Київради