Поліція з народом чи проти торгівлі?

Версія для друку     Додати коментар

01.05.2017  12:05 __ Cергій Башлаков

Столична влада робить чергову спробу взяти стихійну торгівлю в Києві під суворий контроль.

Через непорушну радянську традицію, це відбувається напередодні великого свята – цього разу перед Євробаченням. Влада демонструє палке бажання показати іноземним гостям власну ефективність, високий рівень цивілізованості України і відсутність в ній прикмет третього світу.

Результат цих зусиль нескладно передбачити.

Якщо міська адміністрація й змусить стихійну торгівлю піти з вулиць, то ця перемога буде лише тимчасовою. А якщо так, то незабаром після міжнародного пісенного конкурсу вуличні торговці поступово повернуть втрачені позиції.

Це – не скепсис щодо хороших намірів влади. Просто світова практика доводить, що проблеми тіньової економіки ніде не вирішуються силовими методами. Для виведення з "тіні" необхідний не агресивний тиск на підприємців, а, насамперед, врегульована співпраця з бізнесом і сприятливий економічний клімат.

А поки цього немає, контроль над стихійною торгівлею у столиці буде викликати не менше нарікань, ніж сама торгівля. І ніяке Євробачення не допоможе.

Попит формує пропозицію

Два роки тому в соціальних мережах з'явилася спеціальна сторінка "Стоп Стихійка", адресована небайдужим жителям. Киянам пропонували надсилати фотографії з місць несанкціонованої торгівлі, а влада обіцяла реагувати і вживати заходів. 

Останній рік на "Стоп Стихійці" в Києві – дивовижне затишшя. Немає фотографій і дискусій, пасивність користувачів узяла гору. Хоча стихійна торгівля в столиці не зупинялася ні на день, а проблема не втратила своєї гостроти.

Громадська апатія – яскравий показник.

"Стоп Стихійка" більше не просить народ отямитися і не спокушатися дешевим товаром з вулиці. Провладний караул "втомився" – умовляння на адресу киян не мають сенсу.

Покупці масово продовжують купувати товари в непередбачених місцях. Беруть на себе повну відповідальність перед рідними і близькими за свої дії. Економлять на власному здоров'ї, сильно при цьому  ризикуючи.

І поки серед "несвідомих" покупців — через падіння їх доходів — існує стійкий попит на дешевий товар, "несвідомі" продавці готові будуть задовольняти цю потребу. Цілодобово. У будь-яку погоду та в будь-яку пору року.

Здавалося, виходу немає ... Але не будемо поспішати з висновками.

Крок вперед – два назад

Згідно з опитуваннями, громадська думка на пострадянському просторі все ж мало симпатизує стихійній торгівлі.

Не те, що виступає за її повну заборону... Пенсіонерам, що торгують заради виживання, співчувають всі. Але ніхто не забуває при нагоді згадати про гори сміття в місцях торгівлі, про санітарні ризики, про "кришування" правоохоронців.

Що ж треба вирішити, насамперед? Достукатися до свідомості пересічного громадянина або почати з влади, з її адміністративної непослідовності? Вона викликає чимало запитань на пострадянському просторі.

У Грузії, як в Україні, вуличних продавців просять переміститися недалеко на ринки, там виділяють спеціальні місця. І так само ці прохання ігноруються через незручність для клієнтів, а влада заплющує на це очі.

У Центральній Азії на неорганізованих торговців, як в Україні, накладають мінімальні штрафи і теж із символічним ефектом. Просять торговців не смітити, але забувають забезпечити контейнерами для відходів... Непослідовність влади в пострадянських країнах зводить нанівець найменші протести громадськості.

Такі протиріччя породжують парадокси. Скажімо, кожного літа росіяни з Карелії їздять на кілька місяців збирати чорницю, але ... до Фінляндії, хоча в карельських лісах ягід не менше. Однак вигідніше займатися цим у сусідів – там налагоджено систему з прийомом лісового товару. Можна непогано заробити на законних підставах, не відстоюючи днями на вулицях і збуваючи лісовий товар.

"А може, вас на Кіпр?" 

Ключову роль у боротьбі з несанкціонованою торгівлею досі грає Національна поліція.

Недозволена торгівля з рук на площах, у дворах, під'їздах, скверах карається в Україні штрафами від одного до семи неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.

Проте кількість поліцейських рейдів і протоколів вже давно не відображає дійсності. Стихійна торгівля перетворилася на незаконний бізнес, з якого годуються самі перевіряючі. Традиційно посередники збирають з торговців данину, попереджають їх про патрулі і продавці уникають покарання.

Профанацією боротьби незадоволені також у в МВС. Але – своєрідно.

Не через деформацію боротьби, а через її низьку прибутковість чи недостатню видовищність у звітах. Як намагався звільнити поліцію від тягаря екс-прем'єр Арсеній Яценюк у 2015 році: "не для того ми тренували молодих людей, аби за бабусями з сигаретами ходити". Це викликало обурення в київського голови Віталія Кличка. 

Позиція МВС на місцях нерідко перетворюється в саботаж. Не тільки з ігноруванням громадських обговорень, як у Києві. Але – зі зневагою до десятків скарг обурених городян в інших областях.

У Херсоні  взагалі був кричущий випадок. Поліція була вимушена активізуватися проти бабусь, однак поставила умови. Робитиме тоді, як  нададуть рукавички, мішки, контрольні ваги, транспорт для перевезення, камери схову. Як у відповідь обурилися депутати: "А може, вас ще й на Кіпр звозити?" 

На межі з військовими формуваннями

Остання надія – на нещодавно створене в Києві громадське формування "Муніципальна варта".

Цей прототип муніципальної поліції, безумовно, є кроком у бік децентралізації суспільства. У проектах документів Всеукраїнського з'їзду "муніципальних варт" протидію вуличній торгівлі занесено до пріоритетів.

Каменем спотикання залишаються повноваження "вартових".

Закон "Про муніципальну варту" був прийнятий у першому читанні ще в 2015 році, після чого успішно покладений під сукно. На одностайну думку експертів, міністр МВС Арсен Аваков не хоче випускати зі своїх рук частину повноважень.

Не менше питань виникає до професіоналізму "дружинників", яких набирають із числа учасників АТО, до їх здоров'я та освіти... Або – до можливості люструвати вартових, якщо до їхніх лав потраплять правоохоронці, що раніше сприяли злочинному режиму.

Зрештою, найбільше питань – до статусу вартових. Із травматичною зброєю і кийками в руках вони перетворюються на військові формування.

Виникає небезпечний ризик політизації. Скажімо, в Івано-Франківську усі вартові на боці ВО "Свобода". В інших містах – інші політичні симпатії... За кордоном цього ризику немає в принципі, його виключає виборність посади шерифа і незалежність від мера як така.

Тим часом, ситуація в Дніпрі цілком довела, що болючу проблему можна довести до абсурду. Спочатку співробітники "Благоустрою" за допомогою КП "Муніципальна гвардія" сильно побили протестуючих підприємців. Згодом перекрили входи і виходи до міськради – навіть для депутатів, серед яких постраждала депутат, що намагалася прорватися до зали). Останній випадок – абсолютно логічний. Під час скандалу мер приїхав на сесію під захистом гвардійців-охоронців, озброєних автоматами.

Виникає просте питання: чи не перестануть муніципальні вартові стежити за стихійною торгівлею і виконувати прямі обов'язки, а перетворяться на каральний орган мерів та сірих кардиналів?

Громадянський обов'язок на ринку

Ситуація зі "стихійкою" в пострадянських балтійських країнах-членах ЄС набагато організованіша. Повноваження кримінальної та муніципальної поліції чітко розділені. За порядком на ринках стежать не стільки силові структури, як органи місцевого самоврядування.

Обов'язкова умова в Латвії для участі в фермерських базарчиках – це членство в Об'єднанні селян. Воно контролює, чи насправді особа є виробником сільгосппродукції, чи – перекупником.

За членство в цьому об'єднанні в місті Даугавпілс необхідно заплатити щорічний членський внесок, розмір якого залежить від оброблених площ. Наприклад, за поля до 10 га  внесок складає близько 10 євро на рік.

Другий крок для охочих торгувати на зеленому ринку – це заява до крайової думи і сплата мита в розмірі 3 євро в місяць. Також потрібно сплатити за стоянку для автомобіля – 70 євроцентів за вечір. Дрібниця, але діє!

На міських ринках в Естонії пенсіонери торгують без проблем, сплативши 90 центів за квиток. Збувати плоди зі свого городу можна без бюрократичних зволікань. Якщо йдеться про малі кількості, взагалі не потрібно ніяких оформлень у ветеринарно-харчових департаментах міст. Продавець несе особисту відповідальність за якість продукту.

З перекупниками розмова коротка. П'ять років тому на сайті латвійської Держполіції було створено інтерактивну карту. На ній всі бажаючі через мережу можуть анонімно відзначати "точки", де продаються незаконні товари (контрабандні сигарети, алкоголь) і наркотики.

Точковий інструмент виявився ефективним. Ті, хто проживають поблизу "точок", хочуть жити в нормальному середовищі без характерного контингенту. Вони і родичі відвідувачів цих місць мають всі можливості надати поліції інформацію, тим самим виконавши громадянський обов'язок.

Шанс ліквідувати в Україні несанкціоновану торгівлю все ж залишається. Він – у тому, щоб наполегливо поєднувати логічне адміністрування з економічними важелями впливу.

У цьому разі з часом наглядова функція поліції поступово ослабне, а неорганізована торгівля зникне як непривабливе явище в суспільстві.

Cергій Башлаков, депутат Київради від фракції "Самопоміч"