Майбутнє Кличка: чи покаже мер Києва сталевий кулак у політиці?

Версія для друку     Додати коментар

11.01.2017  08:21 __ Олександр Вовченко

Віталій Кличко – легенда світового боксу, рівних якому немає. 47 боїв, 45 перемог, 41 нокаут.

Нині Віталію Кличку, меру української столиці, 45 років. Це символічна цифра. І саме зараз настав той момент, який визначить, ким Кличко, окрім титулованого боксера, увійде в історію: видатним українським політиком чи сумнозвісним мером Києва.

Президентські амбіції

У 2013 році президентський рейтинг Віталія Кличка майже зрівнявся з рейтингом президента-втікача Віктора Януковича. Щоб перетягнути електорат Кличка собі Порошенко зробив правильний хід – об’єднав дві політичні сили: УДАР і БПП. Такий тандем був безпрограшним для них обох: Порошенко став Президентом, а Кличко досягнув своєї цілі – став мером Києва.

Зараз ситуація схожа не на партнерський союз, а політичне поглинання однієї політичної сили іншої. УДАР потихеньку розчиняється під тиском впевненої агресивної політики БПП.

Між тим, переконаний, що політичні амбіції Кличка нікуди не ділися. Кожен політик прагне досягти найбільшого рангу. І Кличко тут не виняток.

Зрозуміло, що він вичікує потрібний момент, щоб знову вступити у бій за перемогу у політичній першості.

Чи стане Віталій Кличко вже у недалекому майбутньому Президентом України, залежить від політики, яку він реалізовує зараз, та від того, наскільки впевнено і сильно він розправить свої боксерські плечі і стане незалежною політичною фігурою, авторитет якої не зможе затьмарити його ж оточення.

"Щоб холодна вода перетворилася на гарячу, її треба підігріти", - Віталій Кличко

25 травня 2014 року Віталія Кличка обрали мером Києва. За нього проголосували 56,7 % виборців. Не дивно: Кличко високий, симпатичний, харизматичний. А виборці в Києві, як ми знаємо, переважно, віддають свої голоси не за програму, а за симпатію.

Мушу констатувати, що за більш ніж два роки керування столицею кардинальних змін, які би поліпшили життя киян, не відбулося.

Яскраво це демонструє той факт, що минулого року Київ потрапив в останню десятку рейтингу міст, найбільше придатних для життя, попереду тільки столиці таких країн: Камерун, Зімбабве, Пакистан, Алжир, Бангладеш, Нігерія, Лівія тощо.

Екологічна ситуація в Києві не те щоби покращилася, а навпаки – загострилася. Київ перетворився на суцільний бетонний мішок із забрудненим повітрям та забрудненими водоймами, містом, яке асоціюється не з каштанами, а з масою сміття на вулицях та у дворах.

За цей час не реалізовано жодних великих інфраструктурних проектів, які бодай якимось чином розвантажили б місто – мости, транспорті розв’язки. За час мерства Віталія Кличка поки не збудовано жодної станції метро, тоді як при Омельченку побудовано 7 станцій метро, при Черновецькому – 2, при Попові – 6.

Невтішна ситуація із місцями в дитячих садках та школах – їх катастрофічно не вистачає. Заплановане у бюджеті на 2017 рік будівництво кількох навчальних закладів у Києві – це ніщо, це пил.

У рази зміцніла проблема з паркуванням транспорту на столичних вулицях, відсутня дієва політика щодо боротьби з нелегальними парковками – основний обіг коштів залишається в тіні. Для людей, що користуються громадським транспортом, добратися до місця роботи або додому – суцільне пекло.

Попри гучні заяви про впорядкування зовнішньої реклами – візуально кияни не відчули зменшення її кількості. Аналогічна ситуація з барвистими хаотично розміщеними вивісками, виконаними здебільшого іноземною мовою.

На фоні масової забудови Києва, майже повністю заплющуються очі на цілеспрямоване руйнування архітектурної спадщини. Нині у столиці налічується близько 3,5 тисячі об'єктів культурної спадщини, серед яких – понад 60 перебувають у критичному аварійному стані.

Київ не став зразковим містом у боротьбі з корупцією. Як існували побори на всіх рівнях, так і досі існують.

А ще Київ провалив декомунізацію. Жодний термін, передбачений декомунізаційним законом не дотриманий.

У Києві досі не перейменовано усіх вулиць, столицю досі прикрашають символи комунізму: пам’ятник Щорсу, Арка Дружби Народів з радянським гербом, зірки на мості Патона, зірки на арці будівлі КМДА, постамент пам’ятника Леніну тощо.

Жоден із посадовців не поніс відповідальність. Більше того, на вже давно перейменованих вулицях висять старі таблички – ця робота абсолютно не організована з боку столичної влади та віддана на самоплив.

Без твердої рішучості цей гігантський клубок столичних проблем, який роками намотувався і продовжує збільшуватися, не розпутати.

Основна причина низької ефективності адміністрації Кличка полягає в оточенні самого мера. У складі команди мера маємо два табори: УДАРівці та БПП-шники.

Зрозуміло, що для представників БПП – незалежний та сильний Кличко не на руку, тому для них найвигіднішим варіантом є максимально послабити його рейтинг та авторитет, водночас – зі своїх призначенців зробити справжніх політичних зірок.

Кличку, щоб не погаснути, необхідно змінити кілька основних речей.

Перше: стати скрупульозним господарником Києва, повністю взявши у свої боксерські руки штурвал Києва.

Друге: кардинально посилити використання свого міжнародного авторитету у світі. Це може зняти велику частину проблем столиці, сприяти залученню як допомоги, так й іноземних інвестицій. І це, справді, найпотужніший інструмент у руках Кличка.

Третє: заручитися підтримкою малого та середнього бізнесу, знайти з ними спільну мову.

Четверте: стати дійсно відкритим політиком, який не боїться ані журналістів, ані людей, кардинально підвищити свої ораторські здібності.

Коли я спілкуюся з людьми зі сфери культури та науки, вони часто скаржаться на те, що Кличко їх просто ігнорує, коли говорю зі спортсменами – кажуть, що Кличко про них просто забув, за словами освітян та лікарів, Кличко недосяжний і т.д.

Це перші сигнали про відсутність ефективної безпосередньої комунікації з громадою. Тому вкрай необхідно, як пафосно це не звучало, стати ближчим до людей, збільшити довіру до себе серед громадян.

Щоб зміни відбулися – їх потрібно втілювати.

Якщо Кличко сьогодні змінить свої пріоритети та орієнтири, виправить свої помилки та стане незалежним політиком, який опікується інтересами людей – це стане надійним фундаментом для його подальшої політичної кар’єри. В іншому випадку його чекає доля попередників.

Якщо Віталій Кличко перегляне свою політику і досягне за відведений йому час реальних результатів, які знайдуть підтримку серед населення, йому рукою залишиться до президентства.

Але для цього нинішньому меру потрібно нарешті показати свій залізний кулак у політиці, відсунувши подалі від себе лобістів бізнесу.

Щоб про Київ знали у світі – Київ має стати прогресивним та інноваційним містом. Чи і що розкаже Кличко світу про Київ – залежить від нього.

Олександр Вовченко, президент Інституту реформ та розвитку Києва спеціально для УП. Київ