Тест на "вошивість", або Як позбутися білбордів

Версія для друку     Додати коментар

16.11.2016  13:03 __ Валентина Захаренко

Білбордами нам замилюють очі та псують душі. Вони відволікають від важливого, засмічують наш життєвий простір. Це експеримент над людською гідністю, над нашим правом вибирати, над нашими можливостями впливати.

Банальні білборди – перевіряють нас "на вошивість".

Такі глобальні питання, скептично усміхнетесь ви? Саме так. Усе починається з маленького: чи даємо ми дозволи на рекламу, чи дозволяємо засмічувати наші вулиці білбордами, чи мовчки погоджуємося, щоб нами маніпулювали – чи протидіємо цьому.

Київ цей тест не пройшов. І наявність шаленої кількості білбордів, лайтбоксів, спотикачів та іншої зовнішньої реклами у місті цьому підтвердження. І це найбільше розчарування в політиці Кличка.

Адже питання наявності зовнішньої реклами по всій Україні є не лише комерційним, а й гуманітарним. Це питання з парадигми цінностей, на яких базується успішна країна з успішними людьми.

До речі, у цивілізованому світі якість життя визначається не лише євроремонтом власної квартири, а й наявністю гарних парків, красивої архітектури, чистого простору.

Найжахливіше, що багатьма засилля вуличної реклами сприймається нормально. Реклама, що вже давно перестала цікавити і перейшла у розряд "сліпої", настільки заполонила країну, що збільшення на декілька білбордів залишаються непомітними.

Цей мотлох засмічує наше життя, закриває небо, захаращує пейзаж, псує архітектуру.

Ми не помічаємо, як руйнується щось надзвичайно важливе.

Французи кажуть, яка архітектура, такі й душі. А що навколо нас?.. І ми самі дозволяємо це робити. Тобто, ми самі не розуміємося на справжніх цінностях, не знаємо, що є потрібним і корисним, на чому і як заробляти гроші, як виховувати свої дітей.

Ми, жителі Немішаєва, що у Київській області, вирішили голосно заговорити на тему захисту від візуального сміття.

Наше невеличке селище розташувалося вздовж траси Київ-Ковель, яку ще називають "Варшавкою". Низка тополь вздовж неї та яблуневий сад колись формували силует Немішаєва.

Тополі постаріли, сад вирубали, побудували багатоповерхівки. І наліпили білборди.

Ніхто "не знає", чиї вони, хто дав дозвіл на їх розташування, які терміни їх експлуатації, тощо.

Приводом для палкої дискусії на виконкомі селищної ради стали нові білборди, які додатково мали встановити. На вже існуючі білборди на ділянці траси, яка є надзвичайно небезпечною, ніхто не зважав. Аварії тут трапляються щотижня.

Дякувати Богу, установку білбордів біля перехрестя відхилили. А от для інших почали шукати місце. Нащо? – "Треба наповнювати бюджет селища".

Аргументи щодо правильного наповнення селища зачепили лише 2 особи. Більшість проголосувала за надання дозволу.

Депутати на сесії виявилися більш свідомими – і з незначною більшістю, лише в один голос, відтермінували це рішення. 

Натомість запрацювали якісь таємні комерційні важелі – і чергове засідання виконкому знову почало протягувати рішення на користь тих-таки білбордів. От дуже вони їм потрібні, виявляється.

Замість того, щоб дбати про ошатність селища, відповідальні особи, яких було обрано як представників інтересів громади, чомусь вирішують, на що я маю дивитися, в'їжджаючи до селища.

Зрештою, чи потрібно дитині, яка щодня йде до школи, дивитися на рекламний мотлох – замість того, щоб милуватися зміною кольорів листя на деревах?

"Селищу потрібні гроші". А заробити інакше вони не можуть. Далі рекламного щита ідей бракує.

Тому ми збираємо громадські обговорення. Щоб визначитися, яким ми бачимо наше селище і які у нас перспективи.

Адже країна починається з нас самих. Матимемо те, на що заслуговуємо. 

Будь-яке місто, як велике, так і мале – це системне утворення, і не все залежить від голови у селищі, як і від президента в країні.

Усе вирішується кількістю голосів. Отже, потрібно щоб громада підтримала ініціативу обговорень.

Заробляти потрібно на правильних і корисних речах. Заробляти потрібно вчитися. Потрібно мислити іншими категоріями, глобальніше, інвестуючи у майбутнє.  

Мислити ширше. Не мовчати, не терпіти, відкрити очі собі, куму, другу і сусіду.

Збиратися для обговорень. Усе контролювати. Відстоювати себе і свій простір.

Не бути байдужими. Результати тесту "на вошивість" ще не оголошені.

Валентина Захаренко, спеціально для УП.Київ