Кияни і ЛГБТ: любити такими, якими є

Версія для друку     Додати коментар

10.06.2016  15:05 __ Костянтин Малєєв

Марш Рівності у столиці України 12 червня, проанансований ЛГБТ-товариством в рамках форуму "КиївПрайд-2016", набув безпрецедентного міжнародного розголосу.

Із одного боку – спільна заява 13 послів західних держав в Україні, заклик Конгресу США забезпечити безпеку для учасників ходи, візит спеціального посланця США з прав людини ЛГБТ-спільноти для підтримки сексульних меншин, особисте звернення мера Вашингтона до міського голови Києва з проханням віддати належне прихильникам нетрадиційних цінностей. 

З іншого – міська петиція понад десяти тисяч міських жителів до Київради з вимогою заборонити гей-парад, заяви "Правого сектора" про блокування та протидію до розхитування ситуації в країні, зрив ЛГБТ-фестивалю у Львові в березні, попередження СБУ стосовно використання події недоброзичливцями третьої сторони.

Як відомо, МВС задекларувало залучення 6,5 тисячі представників Нацполіції до охорони порядку і забезпечення закону 12 червня. Хоча деякі добровольчі формування заявили про небажання захищати Марш Рівності і брати участь у "пропаганді гомосексуалізму".

На цьому інформаційному тлі, тим часом, загубилася думка самих жителів столиці про ситуацію довкола Маршу Рівності, очікування та прогнози пересічних киян.

4-5 червня соціологи провели з цього приводу цільове опитування в Києві. Його вибіркова сукупність становила 1134 респонденти, статистична похибка не перевищила 3%.

За даними Дослідницького центру "Імідж контроль", рівень поінформованості киян щодо проведення Маршу Рівності вже за тиждень до 12 червня перевищив 30%, що є надзвичайно високим у таких випадках.

ЧИ ЧУЛИ ВИ ПРО ТЕ, ЩО 12 ЧЕРВНЯ У КИЄВІ ПРОЙДЕ МАРШ РІВНОСТІ?

Цей показник стосовно публічної події – оголошеної ще в квітні – є нетипово високим для поки непроведеного заходу. Сам факт свідчить не лише про значну увагу засобів масової інформації в Україні та за кордоном, прикуту до Маршу Рівності, а також і про те, що майбутня подія знайшла несподівано широкий відгук серед небайдужих киян.

Між тим, ставлення до майбутнього маршу виявилося неоднозначним. На запитання інтерв'юерів майже 30% опитаних відповіли, що загалом позитивно ставляться до Маршу Рівності й нічого не мають проти його проведення.

Однак, на противагу їм, 42,6% заявила, що ставляться відверто негативно до подібних заходів. На додаток значна група киян (27%) пояснила тривогу щодо недільної ходи тим, що марш може призвести до зіткнень і бійок.

ЯК ВИ СТАВИТЕСЬ ДО ПРОВЕДЕННЯ У КИЄВІ МАРШУ РІВНОСТІ ЗА УЧАСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ СЕКСУАЛЬНИХ МЕНШИН? (загальна картина)

Важливими аспектами проведеного дослідження є також розподіл ставлення до Маршу Рівності за віковими категоріями опитаної аудиторії.

Якщо узагальнити, чим молодшими були опитувані кияни, тим толерантнішим було їх ставлення до маршу.  

Цікавими виявилися розбіжності у ставленні до події серед прибічників різних парламентських партій, що мають найбільшу підтримку в Києві.

Згідно з опитуванням, прихильники БПП і Радикальної партії толерантніше ставляться до демонстрації сексуальних меншин, ніж до противників такої демонстрації. На відміну від прихильників "Самопомочі" і БЮТу.

ЯК ВИ СТАВИТЕСЬ ДО ПРОВЕДЕННЯ У КИЄВІ МАРШУ РІВНОСТІ ЗА УЧАСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ СЕКСУАЛЬНИХ МЕНШИН?
(% серед прихильників основних політичних партій)

Загальні побоювання, як свідчать події останніх місяців і навіть років, залишаються в Україні небезпідставними. Однією з головних тем маршу, як відомо, проголошено суспільну безпеку.

Попри це (чи значною мірою, в зв'язку з цим), у Києві давно не анонсувалися подібні заходи широкого масштабу. Саме тому значна частина киян сприймає їх як безпосередню загрозу безпеці та провокацію насилля.

Обіцянки опонентів зірвати марш і жорстка позиція міської влади і Національної поліції не допустити до заворушень – все це спрацювало не лише у вигляді застережень, адресованих до учасників події. Публічний обмін попередженнями спричинив також нагнітання тривожних настроїв в місті.

Навряд чи хто очікує масових заворушень в столиці, здатних всерйоз дестабілізувати ситуацію в України. Конфронтуючим сторонам для цього насправді не вистачить сил.

Однак будь-яке телесвідчення побиття ЛГБТ-активістів представниками націоналістичної молоді буде, безсумнівно, підхоплене російською пропагандою і представлене в світі як доказ правління "фашистської хунти" в Українській державі.

На тлі світової підтримки України в її протистоянні російській агресії – так само, як і непростих переговорів з Європейським Союзом про безвізовий режим – щонайменш спровокований приклад може відіграти велику негативну роль.

Наразі взаємна PR-розкрутка цього протистояння (як ЛГБТ-товариством, так і націоналістичними організаціями) вигідна обом сторонам. Між тим, вона може завдати істотної шкоди міжнародному іміджу і майбутньому всієї країни.

Костянтин Малєєв, соціолог Інституту філософії НАН України, координатор Дослідницького центру "Імідж контроль"