Якою б неповороткою та непробивною не здавалася б наша бюрократична машина навіть ви можете змусити її працювати на спільну перемогу. А переконатися у цьому допомогла з першого погляду не така вже й складна, а з іншого, нереальна задача – повернути киянам занедбаний столичний дитячий садок на вулиці Дегтярівській, 43-а.
Два роки тому від своїх сусідів дізналася, що недалеко від мого будинку є старе приміщення колишнього дитячого дошкільного навчального закладу. За призначенням його вже давно не використовували (близько 20 років), будівля була вкрай занедбана.
Дитсадок |
У багатьох мешканців вулиці Дегтярівської з цим місцем пов’язані теплі спогади дитинства. Тому саме завдяки їх пильності за всі роки приміщення не перетворилося в руїну, а на його місці не виросла чергова висотка чи торговий центр.
Об’єднавши наші зусилля, ми коротко обговорили план повернення дитсадка на Дегятярівській і почали діяти.
Оскільки в Києві катастрофічно не вистачає місць для дітей у дитсадках, а відновити роботу це і швидше, і значно дешевше, ніж побудувати з нуля, ми вірили, що зараз прийдемо до міської влади, розповімо про такий ось садок на Дегтярівській, і його тут же приймуться ремонтувати.
Однак виявилося, що проблема із занедбаним садком не нова. А відновити його роботу не так то й просто, бо він вже й не садок, а архів санстанції. І щоб стати садком йому необхідний і номер у мережі дошкільних навчальних закладів, і передача на баланс району, а вже аж потім віднайти кошти у міському бюджеті на ремонтні роботи.
Тож коли почали глибше розбиратися в проблемі навіть не думали, що все це вдаться довести до кінця. Проект "Садочок на Дегтярівській" просувався зі скрипом і був час коли здавалось, що справа "зависла" на роки.
Але це сталося! Вже восени дитячий садок на Дегтярівській має запрацювати, при цьому він зможе прийняти не 100 дітей, як раніше, а 160!
Що ж допомогло нам досягти очікуваного вже майже два роки результату. Ми назвали це практичною реалізацією знаменитої теорії шести рукостискань – адже наша ідея, кочуючи від інстанції до інстанції через знайомих, друзів, колег "заражала" нових людей, в тому числі і посадовців, і проект почав жити своїм самостійним життям.
Перше рукостискання було з мешканцями мікрорайону – ми зібрали понад 400 підписів за "реанімацію" дитячого закладу. Завдяки активності місцевих зробили це доволі швидко.
На щастя, серед знайомих виявилися Оксана Макаренко та Іванна Коберник з громадської організації "Батьківський контроль". Озброївшись їхньою підтримкою, ми дізналися, що садочок виключений з мережі навчальних закладів і перебуває на балансі районної санстанції.
Постала проблема – як повернути йому первісне призначення?
Щоб прояснити ситуацію, разом з ними звернулися до Департаменту освіти і науки КМДА. До слова, візит до цієї установи залишив двояке враження. З одного боку деякі співробітники явно хотіли спустити справу на бюрократичних гальмах. Але з іншого – відчувалась щира та енергійна підтримка директора Департаменту Олени Фіданян, за що їй дуже вдячна.
Реконструкція будівлі вже розпочалася. За проектом буде надбудовано третій поверх. Відповідно до експертизи фундамент з одного боку вже ненадійний, тому залишили, що можливо, а решта будівлі буде новою |
Врешті у листопаді 2014 року ми домоглися затвердження розпорядження міського голови про передачу будівлі до сфери управління Шевченківської райдержадміністрації.
Але далі система дала збій. Для відновлення роботи садочка потрібні кошти, і ми – рядові мешканці – перебували в розгубленості: де їх взяти? Посадовці з цього приводу обмежувались відписками та кивали один на одного – місто на район, а район на місто.
І тут навіть інвестор сам знайшовся. Однак залучити приватного інвестора теж непросто. До того ж приватний дитячий садок явно буде недоступним для більшості місцевих.
Далі довелося фактично прориватися на особистий прийом до голови Шевченківського району Олега Гаряги. Пізніше – до начальника управління освіти Шевченківського району.
З часом районна влада таки включилась в роботу. Процес прийому будівлі "під крило" районного управління освіти пришвидшився і дошкільний заклад став частиною освітньої мережі Києва.
Нарешті, в кінці лютого цього року бюджетна комісія Київради вирішила внести зміни до міського бюджету та передбачити фінансування реконструкції дитсадка вже в цьому році.
Тобто є надія, що роботи по відновленню будівлі можуть закінчитися вже восени.
Епопея з дитсадком на вулиці Дегтярівській ще триває, але разом зі своїми сусідами по мікрорайону ми вже досягли успіху. Адже завдяки кожному рукостисканню та особистому спілкуванню вдалося запустити в дію складний процес повернення закладу громаді.
У той же час в Києві нараховується більше 90 дитячих садків, які у свій час були закриті та перепрофільовані. Якщо кияни візьмуть ініціативу в свої руки, їх реально повернути до життя.
Оскільки краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх – пропоную усім небайдужим невелику методичку для дій.
Перший крок – збираєте максимальну кількість підписів людей, які підтримують ідею відновлення роботи садочка;
Другий крок – з’ясовуєте у чиїй власності перебуває споруда;
Третій крок – домагаєтесь, щоб міська влада включила будівлю в освітню мережу Києва;
Четвертий крок – тиснете на міську владу та столичних депутатів аби вони передбачили фінансування на відновлювальні роботи та функціонування садочку.
Отаким має бути оновлений дитсадок |
Звичайно, просто не буде, але досягти мети цілком реально. І якщо активні небайдужі кияни візьмуться за справу, то ганебний дефіцит місць у дитсадках скоро залишиться у минулому.
Головне не опускати руки та повірити, що разом ми зможемо! А теорія шести рукостискань, як і у відомому фільмі, таки працює.
Ольга Туній, місцева мешканка
14.11.2017, 13:56 Сергій Огородник |
13.11.2017, 10:59 Олександр Вовченко |