Про суддівське свавілля на прикладі Олександрівської лікарні

Версія для друку     Додати коментар

11.04.2013  16:38 __ Марина Соловйова

Звертаюся до громади, до колег, до законотворців, до правоохоронних органів.

Цей лист – повна чаша відчаю, яка наповнилась наростаючим та неконтрольованим свавіллям і беззаконням у судовій системі. Масштабні скандали та дрібніші поодинокі випадки про корупцію й зловживання суддів стали звичайною буденною темою та вже не викликають подиву чи обурення пересічного громадянина.

Зазначену ситуацію необхідно докорінно змінювати, оскільки судова система в Україні, як самостійна гілка влади, – помирає.

І кінець її вже близько.

Сьогодні юрист чи практикуючий адвокат, маючий досвід представництва інтересів у судах, має власну "книжку спогадів", пов'язаних із порушеннями та зловживаннями з боку суддів у судах різної юрисдикції. Вкрай необхідно об'єктивно оцінити та вивчити, які чинники цьому сприяють, та як це можна припинити.

Такі "спогади" є й у моїй практиці.

В останній із резонансних справ щодо землевідведення на території Олександрівської лікарні та забудови її території, яка розглядалася Вищим адмінсудом України у складі суддів: Донця Олександра Євгеновича, Логвиненка Андрія Олександровича та Мороза Валентина Федоровича, – порушення та зловживання суддів були вчинені у такій кількості про яку мовчати просто недопустимо.

Перш за все, у справі було підроблено процесуальні документи, що в решті-решт дало можливість забудовнику ТОВ "Житло-Буд" навести свої аргументи про необхідність та правомірність забудови.

До початку розгляду справи у ВАСУ в справі вже було прийнято два судових рішення – 21 грудня 2011 року Шевченківським райсудом міста Києва та 21 червня 2012 року Київським апеляційним адмінсудом про задоволення позовних вимог на користь Олександрівської лікарні повністю.

За правилами адміністративного судочинства прийняте в результаті апеляційного розгляду судове рішення може бути оскаржене до суду касаційної інстанції, – Вищого адміністративного, протягом двадцяти днів.

Про відкриття касаційного провадження судом було постановлено ухвалу від 14 січня 2013 року. Проте, при ознайомленні з матеріалами справи було достовірно встановлено, що касаційна скарга, на підставі якої касаційне провадження відкрито, була подана до суду та зареєстрована 25 грудня 2012 року.

Тобто, враховуючи, що встановлений законом строк на подання касаційної скарги закінчився 10 липня 2012 року, то вказана касаційна скарга була подана із запізненням на цілих п'ять місяців.

У таких випадках Кодекс адмінсудочинства вимагає від заявника подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, а від суду – оцінки поважності пропуску такого строку, а в разі відсутності відповідної заяви або неповажності причин – залишення скарги без руху.

У даному випадку перелічених дій ні судом, ні будівельною компанією не вчинялося.

Зазначені обставини повідомлялися суддям у судових засіданнях і мною, і представником ГП та були їм достовірно відомі. У свою чергу, судді виходили з того, що в матеріалах справи був наявний акт, складений працівниками канцелярії суду 19 грудня 2012 року, а також доповідна записка керівника апарату суду від 5 березня 2013 року про те, що від компанії "Житло-Буд" 10 липня 2012 року на адресу суду було направлене просте поштове відправлення, яке з невстановлених причин судом було одержане тільки 19 грудня 2012 року.

Усе це свідчить виключно про те, що вже на стадії подання касаційної скарги у ВАСУ було допущено цілий ряд порушень, які істотно вплинули на подальший хід обставин.

По-перше, у справу було додано підроблений конверт із відміткою про його відправлення – 10 липня 2012 року. А ось квитанції про сплату судового збору з тією ж датою немає, оскільки банківський документ підробити було б проблематично.

По-друге, працівники апарату відверто перекрутили та сфальсифікували факти, указавши, що отримали кореспонденцію "Житло-Буд" 19 грудня поштою.

При цьому, зазначена обставина жодним чином не пояснює, чому судом отриману 19 грудня – середа – кореспонденцію було зареєстровано лише 25 грудня – наступний вівторок? Тоді як правила адміністративного судочинства та правила діловодства в суді зобов'язують реєструвати всі документи в день їх надходження.

Як підсумок, відкриття касаційного провадження на підставі скарги, поданої із пропуском строку, зобов'язувало суд таке провадження в подальшому закрити без розгляду справи по суті.

Проте, на всі перелічені обставини судді відверто закрили очі та провели судове засідання, за наслідками якого виділення Київською міськрадою в 2003 році ділянки на території Олександрівської міської лікарні та забудова її території – формально вважаються правомірними та законними.

Так, судом було постановлено ухвалу, якою об'єктивні та законні рішення судів попередніх інстанцій – скасовані, а адмінпозов заступника прокурора міста Києва залишено без розгляду. Зазначене судове рішення носить суто процесуальний характер, внаслідок чого позивача цілеспрямовано було позбавлено права на звернення до Верховного суду.

При цьому суд не звернув уваги на визнання незаконності свого рішення самою Київською міською радою, яка визнала позов, не задовольнив клопотання лікарні про закриття касаційного провадження, не здійснив відводу, хоч заява про відвід усій трійці суддів була підтримана, крім представника лікарні, ще й відповідачем – Київською міською радою, а також представником ГП, за ініціативи якої позов подавався до суду першої інстанції.

Указаний судовий процес чітко продемонстрував критичний стан судочинства в державі, неповагу самих суддів до законів України та верховенства права та зневагу етичними та моральними принципами, обов'язковими для судді.

Суддя Донецького апеляційного господарського суду Донець Олександр Євгенович, суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду Логвиненко Андрій Олександрович, суддя Дніпропетровського апеляційного господарського суду Мороз Валентин Федорович були рекомендований на посаду суддів Вищого адмінсуду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України – в один день, 6 березня 2012 року.

Постає питання: як склали кваліфікаційний іспит вищевказані судді, як що їм не відомі норми Кодексу адміністративного судочинства? А якщо відомі – то це порушення присяги судді чи кримінальний злочин!?

Звертаю увагу законотворців на питання відводу та самовідводу судді, а також колегії суддів, які на даний час вирішуються особисто суддею або відповідною колегією суддів, яким заявлено відвід.

Процесуальне законодавство передбачає ряд підстав для відводу судді, у тому числі підстави, які ставлять під сумнів неупередженість та об'єктивність судді під час вирішення спору, що безпосередньо пов'язується з довірою учасника процесу особі судді. Розгляд питання про відвід особою, якій такий відвід заявлено, саме по собі породжує неповагу до заявника, який по суті повинен покладатися на волю особи, відносно якої вже виразив недовіру.

На практиці вирішення питання про відвід судді необхідно передати до повноважень голови відповідного суду, який, не беручи безпосереднього розгляду в справі, не має змоги скласти відносно предмету спору або сторін певного суб'єктивного враження, ставлення чи відношення, що буде більшою мірою сприяти вирішенню питання про об'єктивність та неупередженість судді, якому заявлено відвід.

Незаконні судові процеси відбуваються великою мірою внаслідок безкарності суддів.

На даний час в Україні суддя обирається на посаду спершу на п'ять років, а потім призначається на посаду безстроково. Тобто, у ході безстрокової професійної діяльності судді жодним чином більше не перевіряється його компетенція, професіоналізм, моральні якості.

Наприклад, у відповідності до закону "Про судоустрій і статус суддів", скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків.

Зазначена норма закону прямо суперечить положенням Конституції, за змістом яких правосуддя повинно здійснюватися професійними суддями.

Скасування судових рішень вищестоящими інстанціями, як правило, свідчить про порушення норм матеріального або процесуального права, неправильну оцінку доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи. У свою чергу, це вказує на неналежний професійний рівень та недостатній рівень знань судді в певній галузі чи підгалузі права.

Вважаю за необхідне:

– скасування інституту безстрокового призначення суддів на посаду;

– введення відповідальності за прийняття рішень, які в подальшому скасовуються судами вищих інстанцій.

Але існує ще одна істотна обставина, яка сприяє безбоязності суддів до вчинення корупційних діянь.

Система відповідальності суддів передбачає виключно його притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі догани. Рішення про звільнення судді з посади може бути прийняте виключно ВР за поданням Вищої ради юстиції. При цьому відповідальності у вигляді відсторонення від займаної посади на певний строк, пониження рангу державного службовця відносно судді – не передбачено взагалі.

Усі перелічені вище особливості вітчизняного законодавства дають змогу суддям безбоязно переступати межі закону та приймати завідомо неправосудні рішення в інтересах певних впливових сил.

У ККУ дійсно передбачено такий злочин, як прийняття завідомо неправосудного рішення – але кожен юрист, який намагався притягнути до кримінальної відповідальності суддю, знає, що це марна праця.

Зазначена ситуація потребує постійного контролю з боку громадськості, професійних юристів та якнайшвидшого вирішення на законодавчому рівні шляхом внесення відповідних змін у законодавство.

Я звертаюся до всіх народних депутатів, незалежно від політичних поглядів та переконань, та прошу вас у порядку законодавчої ініціативи – внести законопроект про внесення змін до законодавства в сфері здійснення правосуддя, яким передбачити:

1. Відповідальність суддів у разі скасування прийнятих ними рішень судами вищих інстанцій.

2. Встановлення граничної кількості судових рішень, скасування яких протягом календарного року, не передбачає відповідальності судді.

3. Виключення із законодавства положення про безстрокове призначення суддів на посаду та запровадження обов'язкового переобрання особи на посаду судді раз на п'ять років.

4. Порядок вирішення питання про відвід судді без участі судді, якому відвід заявлено.

5. Звернутися до Вищої ради юстиції про відкриття дисциплінарної справи відносно суддів ВАСУ Донця Олександра Євгеновичам, Логвиненка Андрія Олександровича й Мороза Валентина Федоровича та притягнути їх до встановленої законом дисциплінарної відповідальності, та про внесення до ВР подання про їхнє звільнення з посад суддів Вищого адміністративного суду в зв'язку з порушенням ними присяги судді.

Марина Соловйова, адвокат, спеціально для УП