Божий промисел чи кримінал в рясі?

Версія для друку     Додати коментар

18.03.2013  14:55 __ Олександр Солонько

Сьогодні, в час морального занепаду та соціально-політичної деградації, одним з духовних оплотів, до яких варто би було тягнутися людям для заспокоєння, повернення віри та морального зміцніння може стати церква.

Але на даний момент потрібно бути обережним в усіх судженнях, що стосуються релігії та й навіть церкви, особливо як структури, підконтрольної певним іншим структурам та керованої ззовні.

Деякі події та явища, якщо проаналізувати їх в сукупності, можуть наштовхнути на страшну для надій знедолених душ тезу – чим далі від церкви, тим ближче до Бога. Звісно, промовляючи такі слова, є ризик бути підданим анафемі за сумніви в святості церкви та її служителів. Але, потрібно дивитися правді у вічі, в деяких випадках церкву (як організацію та спільноту людей) і віру потрібно розділяти.

Ні в кого не виникала така думка при вигляді священнослужителів, які їздять на автомобілях вартістю в сотні тисяч доларів і носять не набагато дешевші годинники? А при вигляді кремезних чоловіків у рясах, яких священиками язик назвати не повертається, які паплюжили залишки Десятинної церкви у Києві?

А як реагувати на те, коли представники так званої Української Православної Церкви Московського Патріархату заявляють, що Бог української мови не чує і в обличчя говорить людям, що вони бомжі, бо прийшли до них в дешевих туфлях?

Але це все лірика. І про людей і про їх спільноту говорять вчинки. От деякі вчинки і розглянемо, не більше і не менше, ніж конкретні приклади, які завдяки існуванню цілого пакунка документів можна вважати преюдиціальними фактами.

Хотілося б більше звернути у вагу на конкретний випадок, який є дуже красномовним і потребує адекватної реакції на вчинене свавілля. Людина, прикриваючись статусом священика, здійснює незаконні дії, виправдовуючи їх благословенням та помахом кадила.

26 січня 2013 року, до Дніпровського РУ ГУ МВС у Києві було подано заяву про вчинення злочину передбаченого ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель). Було відкрито кримінальне провадження.

Ситуація наступна.

У 2009 році відбулося рейдерське захоплення земельної ділянки в парку "Перемога" вздовж паркового озера. Парк знаходиться в Дніпровському районі Києва. Жодних правовстановлюючих та правопосвідчуючих документів (рішення Київради про виділення земельної ділянки у користування чи у власність; державних актів на право власності/користування земельною ділянкою; дозволів на проведення будівельних робіт) не було і нема на даний момент.

Площа захопленої ділянки двічі розширювалася, на ній споруджено тимчасову обслуговуючу будівлю, встановлено незрозумілий намет, який позиціонується як "храм", закладено фундамент капітальної будівлі, встановлено паркан із дроту. Захопленням керував "священик" УПЦ Московського патріархату Яковенко В'ячеслав Васильович. Про те, чому сан взято в лапки – стане ясно зі змісту статті.

Яковенко В.В.

Відтоді громадськими активістами та місцевими мешканцями було подано низку запитів про отримання публічної інформації до органів влади та місцевого самоврядування з приводу законності вищевказаних дій, а також написано стоси скарг на незаконні дії по захопленню землі та самочинне будівництво.

Як виявилося, наш герой "священик" Яковенко є головою правління ГО "Право на захист", силами якої, фактично і було захоплено земельну ділянку в парку. Захоплено було, звісно ж, не просто так, а під будівництво. Планується побудова храму УПЦ МП "Всіх святих воїнів". Усе б нічого, адже справа, здавалося б, благородна. Але, крім пафосної назви, ще одним подразником є те, що ніяких дозволів на будівництво саме в цьому місці нема.

Прокуратура Дніпровського району столиці однозначно підтвердила, що встановлення відповідних конструкцій було здійснено незаконно. Щоправда, заходів прокурорського реагування та притягнення винних осіб до відповідальності здійснено не було.

Відповідь з Прокуратури Дніпровського району Києва

4 травня 2012 року, обурені нахабством рейдерів та бездіяльністю влади місцеві жителі та громадські активісти  демонтували незаконно встановлених об’єктів. Натомість правоохоронні органи порушили кримінальну справу за фактом "хуліганства", було затримано кількох активістів, при чому без наявності прямих доказів причетності їх до самого демонтажу.

Натомість ситуацію стосовно відсутності дозвільної документації для будівництва та його незаконність правоохоронці коментувати навідріз відмовилися.

Тим часом, в Головному управлінні земельних ресурсів КМДА підтвердили, що Київрада не приймала рішення про передачу відповідних посвідчуючих право на землю документів. Тож жодних документів ні ГО "Право на захист", ні УПЦ Московського патріархату, ні священик Яковенко не мають.

Відповідь Головного управління земельних ресурсів при КМДА

 

Відповідь Головного управління контролю за благоустроєм КМДА також підтвердила, що встановлення споруд на території парку було здійснено незаконно, бо дозволу на встановленням тимчасової огорожі за вказаною адресою ніхто не давав.

Крім того, у Дніпровській рай адміністрації повідомили, що на голову правління ГО "Право на захист" священика Яковенка В.В. було накладено штраф за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів. Притягувався він до відповідальності якраз за встановлення без одержання відповідних дозволів тимчасових споруд на території парку "Перемога".

 

Відписка з Дніпровської РДА з приводу незаконного захоплення землі в парку "Перемога"

Ще одна відповідь, надана Дніпровською РДА

Як вже згадувалося, 26 січня 2013 року було відкрито кримінальне провадження, але пізніше на світ з’явився насправді дуже цікавий навіть суто з юридичної точки зору документ.

1 лютого слідчий Цицкун С.В. виніс постанову про закриття даного кримінального провадження. При цьому було чітко визначено елементи складу злочину: суб’єкт – Яковенко В.В., об’єкт – встановлений законодавством порядок будівництва на земельних ділянках відповідних об’єктів, а також додатковий об’єкт – правомірна управлінська діяльність державних і самоврядних органів у галузі земельних та архітектурно-будівельних відносин. Суб’єктивна сторона – повне ігнорування чинного законодавства, яким врегульовано дані суспільні відносини та порушення цього законодавства, об’єктивна сторона – протиправна діяльність, самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці.

При цьому слідчий наголошує на відсутності дозвільних документів, але, тим не менше, постановив про закриття провадження. Парадокс!

При цьому, складається враження, що слідчий легітимізує діяння Яковенка через те, що той отримав (увага!) БЛАГОСЛОВЕННЯ патріарха Володимира… Але ж преюдиціальним фактом є те, що в Україні держава відділена від церкви і "благословення" не має сили юридичного припису. Схоже слідчий Цицкун того не знав і, при винесенні постанови керувався майже виключно канонічним правом.

Постанова про закриття кримінального провадження

Фактично, Яковенко ховається за саном, уникаючи відповідальності за порушення чинного адміністративного та кримінального законодавства.

Коли справа набула розголосу і нею зацікавилося ширше коло громадських активістів та журналісти, які намагалися отримати якісь адекватні коментарі від "священика", той часто не гребував вживанням нецензурної лайки, якщо йому, скажімо, не подобалися питання, які йому задавали.

В одному ж з випадків, коли він таки дав більш-менш зв’язний коментар, то сам чесно і відверто підтвердив, що не має жодних дозвільних документів на будівництво і дії, які вичиняються відносно даної земельної ділянки та будівництва на ній є протизаконними. Тобто, як бачимо, він того навіть не сприймає.

Ось власне відео, де він поводить себе спокійно і адекватно та так само спокійно підтверджує відсутність будь-яких дозволів та інших документів, потрібних для даного будівництва:

13 лютого 2013 року Яковенко напав на активіста Андрія Бардиса та наніс йому тілесні ушкодження, при чому, жодних дій, які спровокували б напад постраждала особа не вчинила.

Це сталося біля будівлі Дарницького районного суду, де проходив судовий процес, який стосувався даної забудови. При цьому сам Яковенко репетує про те, що активісти наче б то побили його, а під час акції проти незаконної забудови, вони знищили іконостас і церковне начиння.

Подразнюючим з культурно-ідеологічної точки зору є той факт, що недосвященик представляє структуру, офіційна назва якій – УПЦ Московського патріархату. Зовсім не є секретом те, що ця організація послідовно, систематично та неухильно працює на знищення української історичної, духовної спадщини та української державності за активного сприяння нинішньої влади, яка вже давно показала своє квазікремлівське обличчя.

Найбільш кричущими випадками наступу саме на культурну спадщину були абсурдна законодавча ініціатива (законопроект №9690) "регіоналів" про передачу у власність УПЦ МП Києво-Печерської Лаври та інших святинь, а також незаконна забудова і встановлення тимчасових споруд прямо на фундаменті Десятинної церкви.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’ятко та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Їх положення вимагають збереження автентичних пам’яток й заперечують реконструкцію (відтворення або створення копій у первинних нормах) цих пам’яток. При чому, коли місцеві мешканці та активісти намагалися протидіяти сваволі московських попів, то їх буквально розкидали "батюшки", в яких плечі в двері не проходили, а незмінним акустичним супроводом у їх виконанні був "магучій русскій мат". У здоровому тілі здоровий дух, кажете?

У даному ж випадку, маємо справу швидше з розповсюдження спорів руського міра на незаражених київських насадженнях, з приводу чого місцева адміністрація та правоохоронні органи лише розводять руками, лише констатуючи, що дана діяльність є незаконною, або ж виконують вказівки з "прикриття" та "кришування" незаконної діяльності.

В усякому разі, постанова слідчого Цицкуна про закриття кримінального провадження підтверджує незаконність вчинених дій і є плювком в і так вже побите до непізнаваності обличчя українського правосуддя.

При всьому тому священик Яковенко, цинічно і нікого не соромлячись, заявляє, що робитиме все, що йому заманеться і залишиться непокараним завдяки сану. Знайома пісенька.

Московські попи, які захопили фундамент Десятинної церкви заявляли, що то "промисел божий", і вони будуть робити все, що захочуть. Хоча, події останніх років наштовхують на думку про те, що для когось порушення українського законодавства, паплюження національної пам’яті українців, цинічний і безмірний грабунок українців і справді є "промислом божим"…

От тут і варто задуматися, чи потрібна українцям така церква… Сановники їздять на автівках, на які пересічний українець може заробити ну хіба що за кілька сотень років, не ховаючись займаються політикою. Такі ось попи, як Яковенко, займаються бізнесом, вчиняють злочини, прикриваючись статусом і залишаючись безкарними, не соромлячись свідків вчиняють брутальні напади на "неугодних", які вимагають дотримання законодавства і відстоюють інтереси громади.

Причому той факт, що мова йде про невеликий шматок землі (хоч і в Києві), свідчить про абсолютно дрібні і корисливі махінації, людську жадібність, зовсім не притаманну істинним служителям Бога.

Усе це відбувається на фоні ідеологічної чи політичної значущості древніх святинь Київської Русі, які так прагне тримати в своїх руках Московський пархат, обслуговуваний Донецьким паханатом.

Тобто, тут за великим рахунком політики мало, не більше, ніж дії в межах загальної доктрини зі знищення українського православ’я. З особистісної точки зору, тут переважають звичайні бізнесові інтереси, підкріплені "правильним" вибором організації, яка може просто ігнорувати закон.

Українцям потрібна зовсім інша церква. Та, яка не буде розповідати їм, що Бог "украінскава язика нє слишит", що не буде ієрархічною структурою для збору коштів, куди зомбовані віруючі несуть все, що мають за душею, яка не буде обслуговувати інтереси держави, яка не буде послідовно дотримуватися політики агресивного наступу на Україну на політико-ідеологічному та соціально-культурному плані.

Потрібна побудова принципово нової церкви, яка справді стане оплотом моралі і стане духовним прихистом для заблудлих душ, фізичним при хистом для знедолених і насправді буде відділена від держави та матиме величезну розкіш казати те, що буде спрямовувати українців на шлях істини в часи, коли політики штовхають їх до духовної та матеріальної прірви.

Олександр Солонько, для УП