"Лимони" від Попова

Версія для друку     Додати коментар

11.05.2011  11:31 __ Олексій Якубін, для УП

Раніше багато що можна було пояснити гречкою. Однак, останнім часом усе частіше політика чинного голови КМДА й претендента на посаду мера Києва нагадує ситуацію з лимонами. Звісно, не справжніми цитрусовими, і не зі сленговою назвою мільйонів, хоча без них тут теж не обходиться, - а із принципом "лимонів" Акерлофа. Цією метафорою Нобелівський лауреат з економіки запропонував позначати ситуацію асиметричного, нерівномірного поширення інформації, яка дуже вже нагадує ситуацію в Києві.

Але про все по черзі.

У США "лимонами" називають автомобілі секонд-хенд у поганому стані. Природа ринку, на якому торгують використаними машинами, полягає в тому, що продавці прагнуть продати такий "лимон", а покупці очікують його отримати. У результаті продавці, які торгують "якісними авто", вимушені йти з ринку. Відсутність об'єктивної, симетричної інформації веде до невизначеності, яка, у свою чергу, веде до неефективності.

У політичному процесі досить часто спостерігається та ж логіка.

Відсутність адекватної інформаційної політики з боку влади, ефективних каналів комунікації, свободи ЗМІ й низький рівень підзвітності політиків і бюрократів сприяють підтримці високого рівня невизначеності. У результаті правлячий клас і решта населення залишаються в невіданні відносно один одного щодо поведінки і стратегій.

Як наслідок, або через страх бути поваленими, або, навпаки, через почуття абсолютної стабільності й незаперечності своїх позицій, правителі схильні вибирати на користь корумпованої поведінки й неефективного державного управління. А громадяни або схильні повставати проти свого уряду, або занурюються в апатію й не беруть жодної свідомої участі в політичному процесі.

Таким чином, політична система може бути або дуже стабільною, або украй нестабільною. Проте в обох випадках, за аналогією з ринком "лимонів", у результаті "хороші продавці" йдуть, а сам ринок, якій у політиці виражається в конкуренції, скорочується.

Яким чином принцип "лимонів" може допомогти спрогнозувати розвиток політичної ситуації в Києві?

На перший погляд здається, що Олександр Попов наразі займає найсприятливішу позицію, щоб виграти вибори Київського міського голови й сформувати сильну більшість у Київраді із числа нових депутатів за результатами виборів 2012 року. Принаймні на це вказує позитивна динаміка його рейтингу, спроба вже зараз переформатувати Київраду та політичний ландшафт Києва під майбутні вибори. На додаток - наявний адміністративний ресурс.

Однак, насправді ця стратегічна позиція значним чином підважена проблемами з іміджем Попова.

По-перше, його асоціація із вкрай непопулярним у Києві президентом та Партією регіонів.

По-друге, відсутність із його боку скоординованої та ефективної інформаційної політики на рівні міста. У Попова немає своєї команди та досвідченого медіа-менеджера, який би консолідував усі медіа-ресурси столичної адміністрації та його потенційних партнерів. Звідси невміння налагодити ефективні канали зворотного зв'язку між ним та киянами.

А такий зв'язок - запорука не лише перемоги на виборах, але й ефективного міського врядування. До речі, навіть у Черновецького була така людина - Казбек Бектурсунов, який об'єднав муніципальні ЗМІ в умовний Київський медіа-холдинг та вчасно скоординував ключові послання інформаційної кампанії "молодої команди", чим можна пояснити низку їх електоральних успіхів у Києві.

На сьогодні управління муніципальними ЗМІ вкрай непрофесійне та несистемне. Не дивно, що більшість київської громади очікує від Попова тільки "лимонів", а ефективність його адміністративних дій залишається вкрай низькою. І це - дуже сприятлива ситуація для всіх, по-справжньому або вдавано, опозиційних до нинішньої міської влади сил.

Адже асиметрія інформації між владою та громадянами за такої ситуації тільки посилюється. Недовіра зростає.

І конкурентам Попова треба просто підсилювати цей процес, і паралельно пробувати налагодити відносно симетричну комунікацію з населенням міста, щоб мобілізувати незадоволених проти самоприреченої на неефективність влади. Тобто слідувати за логікою Акерлофа, який показав, що для подолання ефектів несприятливого відбору на ринках можуть використовуються різноманітні засоби протидії: ліцензії, гарантії, бренди.

У політиці цю роль можуть грати канали двосторонньої комунікації між владою, ЗМІ та громадянами, впізнаваними громадянськими рухами, соціально значимими проектами та політичними партіями. Приналежність до них, їхнє використання може допомогти визначенню якості "політичного продукту".

При цьому практика свідчить, що виключно адміністративними методами, наприклад, однопартійною системою або спробою створення політико-фінансового гегемону на рівні міста - неможливо вирішити функцію зниження асиметрії інформації. А відтак неможливо й вирішити питання ефективності управління та стратегічних довготривалих електоральних перемог.

Головне - це налагодження ефективних каналів комунікації, які відродять довіру киян.

І хто це зробить найбільш вправно й швидко - той і виграє битву за Київ.