Новий навчальний рік: чи знайдуться нові рішення старих проблем?

02.09.2010  18:06 __ Олена Овраменко

Традиційно по всіх школах країни у День знань 1 вересня проходять святкові "лінійки", вчителі промовляють школярам напутні слова, лунає перший символічний дзвоник до початку занять.

Цього року у понад 20600 вітчизняних школах розпочинається навчальний рік, а за шкільні парти сядуть приблизно 4,3 мільйона українських учнів, серед яких 405,5 тис першокласників (проти 393 тисяч минулого року). Не дивлячись на розпочатий черговий етап реформування середньої освіти в країні, держава досі не спроможна у повному обсязі забезпечити фінансування шкіл за рахунок бюджетних коштів.

Це визнають і чиновники. А як сумно констатують педагоги, нині середня освіта утримує себе за принципом "допоможіть, хто чим може". Не минає ця проблема і Київ.

Дисбаланс між обсягом завдань, які ставить влада перед освітою, та виділенням коштів для їх втілення, провокує шкільне керівництво шукати альтернативне джерело фінансування.

Як відомо, зараз "позабюджетну" економіку створюють батьки школярів. Така "добровільна пожертва" забезпечує школі здебільшого ремонт, адже грошей не вистачає на найнеобхідніше.

На тлі такої ситуації, питання про надання школам статусу юридичних осіб, з власними бухгалтеріями та рахунками у банку є актуальним та розглядається в Київраді вже тривалий час. Наразі ця ідея вже близька до реалізації з 1 січня 2011 року, а відповідний проект рішення Київради вже підготовлено. 

Сутність нововведення в тому, що школи офіційно зможуть надавати платні послуги і розпоряджатися грошима, отриманими за надання платних послуг. Крім того, кошти з міського бюджету будуть перераховуватися прямо на рахунки шкіл, минаючи районні управління освіти та не "осідати" на рахунках Держказначейства.

Фінансова незалежність навчальних закладів - успішна практика в багатьох країнах. Цивілізованого вигляду вона має набути і в Україні. Нововведення дозволить зекономити гроші столичного бюджету, які можна буде використовувати на оновлення матеріально-технічних баз  шкіл.

До сих пір держава стимулювала лише розвиток корупції в школах, а тепер є всі шанси змінити ситуацію. Якщо київський досвід буде успішним, його слід втілювати на рівні країни. 

Але не слід очікувати, що всі матеріальні проблеми шкіл вирішаться одночасно при їх фінансовій автономії. Адже це питання значно ширше, ніж здається, тому що успішна легалізація й розширення переліку платних освітніх послуг можливі тільки при пільговому режимі оподатковування.

А це вже слід закріплювати на рівні Законів і потребує часу та політичної волі. Також обов'язкових законодавчих гарантій потребує отримання дітьми з малозабезпечених родин освітніх послуг в школах на безоплатній основі.

У нинішній ситуації, кожен відповідальний політик, депутат, чиновник, громадський діяч чи бізнесмен має бути соціально відповідальним та реалізовувати благодійні ініціативи щодо допомоги чи шефства над шкільними закладами на місцях, дітьми з соціально незахищених верств.

 
Олена Овраменко, депутат Київради, голова Партійної організації Народної партії у Дніпровському районі Києва

powered by lun.ua