Адвокати диявола

Версія для друку     Додати коментар

23.01.2009  12:21 __ Дмитро Андрієвський

Фото прес-служби КМДА

Коронну фразу Аль Пачіно-Мілтона пам'ятають всі, хто дивився цей кіношедевр.  

"Безперечно, марнослави - мої найулюбленіші жертви", - девіз Черновецького після сесії Київради від 22 січня.  

Стисло нагадаю фабулу.  

...Під час обговорення одного з питань лідер фракції БЮТ у Київраді Зінченко говорить про неефективне керування столичним метрополітеном.  

З якогось дива присутній на сесії Черновецький раптом оживляється і на клаптику паперу у довільній формі призначає колишнього держсекретаря керівником підземки.  

Після чого обидва цілуються на нейтральній смузі перед депутатською трибуною. 

Ще за хвилину лідер Партії регіонів Омельяненко видає щось у стилі "раз пішло таке весілля, буду радий "Автодору". Черновецький обіцяє дати й Омельяненку.  

"Імпровізація" виходить на рівні. Станіславський ридав би від відчаю...  

Нарешті Черновецький продемонстрував всім свій секрет.

Багато хто помилково сприймає його лицедієм. Насправді він  - талановитий режисер, що грає на людських пороках та слабкостях. На жадібності, дурості. І, безперечно, марнославстві.  

Київ - лише полігон, де першим під гречаний каток потрапив Блок Юлії Тимошенко.  

Електорат цих політичних угрупувань виявився до болю схожим: люди, які живуть погано, вірять, що можна жити краще, і для цього треба лишень, щоб "багаті заплатили за бідних".  

БЮТ вперто не хоче виносити уроки зі своїх помилок. Тимошенко поспішила забути шок травневої поразки-2008, як страшний сон.  

Можна ж було об'єднати зусилля і разом виграти, але здалося, що Київ не встоїть перед чарами прем'єрки. Плюс політична доцільність мати столицю під собою. Марнославство? Ще б пак.  

Далі БЮТ повівся на крихти зі столу Черновецього - підібрали комісії, вірніше, те, що залишилося. Як пояснили високі керманичі блоку, "треба щось дати, бо розбіжаться - наші люди йшли у владу".  

Логічно, що згодом БЮТ на всю країну зробили винними у підвищенні проїзду в столичному транспорті і розкрутили цю "новину" на повну катушку.   

Але й це їх нічому не вчить. Навпаки, новий подарунок від Черновецького - платний в'їзд в Київ - виніс на розгляд голова транспортної комісії бютівець Олійник!  

Тепер коли Тимошенко на мітингах розповідатиме про віртуальних фірташів, люди їй "дякуватимуть" за реальні транспортні побори та платний в'їзд до столиці.

Гримуча суміш амнезії з лоботомією прогресує і нині. Київ потроху стає містом, де Тимошенко програє президентську кампанію. Популярність Ющенка в Києві зразка 2004-го зашкалювала під диктаторські 80 відсотків.  

У 2006-му його вже взула Юля, 2008-го вже Юлю взув Льоня, здобривши її електорат гречкою, обіцянками та популістичними фокусами.  

Отака непостійна у своїх поглядах столиця.  

Формальне посилення Блоку Тимошенко посадами Черновецький перековує на свою користь. А коли почне вішати на Тимошенко всіх столичних собак, то віднайде втіху та подяку в серці людини, яка сидить на Банковій.  

Черновецький як будяк: він процвітає там, куди не доходять руки господаря. Він процвітає там, де сьогодні опинилася вся Україна: між прокуратурою та судами, між спекулянтами та рейдерами, між проривами та кроками назустріч людям. Він ховається за фінансовими та газовими кризами.  

Ніхто його не любить, але в певний проміжок часу він завжди комусь потрібний. Тому Черновецький примудряється виживати на лінії політичного вогню між Ющенком, Тимошенко та Януковичем. Тому локальний київський феномен має всі шанси стати загальнонаціональною тенденцією.  

Вищезгаданий каток з мовчазної згоди одних та відсутності опору інших вже виїхав за межі Київської області. І якщо травень 2008-го був для Тимошенко лише дзвіночком, сьогоднішнє небажання розв'язувати питання в Києві стане подзвоном по ній.  

Для західних областей лідерка БЮТу зачасто літає до Москви, тож там їй на п'яти вже наступає Яценюк. В центрі майже два десятки гречкосійних штабів розгорнув Черновецький. Тимошенко витискають на Схід, де її зустрінуть у багнети Янукович та Симоненко. 

І, замість того, щоб згуртуватися, БЮТ лише продовжує наживати собі проблем, руйнуючи свою структуру зсередини. Черновецький стиснув Тимошенко і БЮТ в обіймах, як в лещатах. Очолить Зінченко київське метро - шансів на реформи в нього нуль.  

Метрополітен - дотаційна структура, а бюджет в руках Черновецького. Відмовиться зараз Зінченко - запуститься піар-машина і Черновецький не тільки до бабусь і дідусів донесе, що БЮТ кинув їх напризволяще.  

По суті, фракція БЮТ у Київраді підписала із Черновецьким пакт Молотова-Ріббентропа, договір про ненапад, де кожна зі сторін бажає виторгувати собі краще майбутнє.  

Можливо, радянське керівництво теж хотіло політично переграти Гітлера. І наполегливо закривало очі на те, як він  грав на честолюбстві та амбіціях інших європейських лідерів, коли за неповних два роки приборкав весь Старий Світ. Закінчилося це 22 червня 1941 року.

Сталін, Рузвельт та Черчілль представляли не просто різні політичні партії - різні цивілізації та діаметрально протилежні світогляди. Але вони, теж конкуренти, змогли дати раду власним амбіціям і об'єднатися. Об'єднатися та перемогти.  

Досвід таких перемог був і у Блоку Юлії Тимошенко, і у його лідерки. 2006 року, рівно три роки тому, коли тарифи на ЖКГ було піднято втричі, я підготував проект рішення про скасування цього кроку Черновецького. Ми об'- єд - на - ли - ся -   столичний БЮТ, Блок Кличка та "Наша Україна" і відмотали назад підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.  

Сама Тимошенко вигравала лише тоді, коли працювала з кимсь разом, як 2004-го року з Ющенком. А всі її проблеми, від виборчих до іміджевих, почалися відтоді, як вона та її прибічники повірили у власну винятковість, яка на повірку виявилася банальним марнославством, на якому сходить зірка Черновецького.  

Якщо Тимошенко не хоче стати електоральним донором Черновецького, їй треба припинити діями та вчинками підігравати йому в Київраді. Коли БЮТ питаєш, чому вони голосують разом із Черновецьким, вони зворушливо кажуть, яка різниця - 60 чи 100 голосів в нього буде?  

Багаторівневі політичні шахи в цьому випадку - шлях в нікуди.   Домовляючись із ним, вони нічого не виграють. Вони просто стають адвокатами диявола.