Центричні феномени України і Києва: наука і політика

03.11.2008  13:43 __ Петро Масляк, для УП

Нині точиться чимало дискусій стосовно майбутнього України: від апокаліптичних до гіперпроцвітаючих. Це питання, як виявляється, навіть більше цікавить іноземців, ніж українців.

Можна відмітити постійне і стійке зростання публікацій, виступів, зауважень, реплік і навіть ремарок з боку сусідніх і найвіддаленіших держав стосовно майбутньої ролі і місця України в Європі і світі.

Попереду всіх, як твердить статистика, Росія, США і Європа. Не забувають про Україну і такі держави як Кенія, Вануату чи навіть Гондурас. Про відоміші, хоча і віддалені Індію, Китай чи Мексику і говорити не доводиться.

Взяти хоча б до уваги ті демонстрації в Мексиці, декілька років тому, які проходили під гаслом "Смерть Україні".

При цьому можна відмітити очевидну невідповідність між сучасним соціально-економічним станом держави, ще меншою її нинішньою політичною вагою, масштабами її прояву на політичній карті світу і тією всезростаючою увагою і зацікавленістю, яку приділяють Україні за кордоном.

Не залежно від того, друзі це чи вороги. Так в чому тоді справа? Чому всього за останні півтора десятки років Україна стала відомішою і цікавішою світові, ніж деякі інші держави, які існують на політичній карті світу вже не одну сотню років?

Часто-густо науковий, заснований на традиційній методиці аналіз, виявляється в цьому питанні безсилим і не дає відповіді на поставлені запитання. Через це відповідь, напевно, варто шукати на межі наукового і трансцендентного, де саме нині і відбуваються найпрогресивніші зміни у свідомості людства.

Це пов'язано з тим, що в сучасній науці явище центризму всього сущого вивчене явно недостатньо. Електрони обертаються навколо ядра, планети обертаються навколо Сонця, тобто центру, у Землі теж є ядро у власній центральній частині.

Кожна людини є своєрідним блукаючим центром власного світу. Очевидно, що і на земній поверхні є всілякі центри. Одні з них є штучними і тому довго не існують, інші є природними і тому вічні і незнищенні. Ніхто і ніщо не здатне зруйнувати їх.

На Землі існують точкові і територіальні центри. Перші в соціально-політичному сенсі є столицями і адміністративно-територіальними центрами, другі - країнами, які є "пупом Землі", осередками виникнення культурних рослин, націотворення, вогнищами хвороб, різноманітних конфліктів тощо.

Є певні геологічні структури з яскраво чи неявно вираженими центрами. Існують осередки підвищеного земного випромінювання, докембрійські кристалічні щити тощо.

Щодо згаданих точкових центрів, то нині маємо на планеті лише три міста-столиці, які реально можна назвати "вічними". Їхня історія сягає декількох тисячоліть і ніхто не знає, коли і ким вони були засновані.

Скажімо, на відміну від історично і туристично заангажованої назви "Вічне місто", яка закріпилася за Римом, до дійсно "вічних" столиць у світі належать лише Мехіко в Америці, Єрусалим в Азії і Київ у Європі.

Якщо ці міста сполучити на карті прямими лініями, то вийде своєрідний "Бермудський трикутник" цивілізаційних потуг людства. При цьому останнє місто, тобто Київ, однозначно існувало ще з часів Трипільської культури чи цивілізації, тобто було найдавнішим.

Знайдені на схилах Дніпра у Києві вириті людьми 10-15 тисяч років тому печери, численні доісторичні поховання, безліч городищ того часу є підтвердженням цьому.

Повна неспроможність в цьому сенсі вітчизняної історичної науки, її другорядність і другосортність, панування в ній позавчорашнього штибу науковців радянської доби, просто вражає.

Автор не історик за фахом, але як науковець вимушений користуватися формальною логікою, яка ніколи не підводила. В науковому сенсі, звичайно.

До шкільних і веензевських підручників увійшло твердження, що Києву 1500 років. У той же час, на південь від столиці простяглися знамениті "Змійкові вали". Їх протяжність лише в Київській області досягає 800 кілометрів. Всього ж в Україні їх понад 2000 км.

Про цю Українську стіну мало хто знає. Навіть в наші дні її висота досягає 9-10 метрів. По завершенні будівництва 2500 років тому, її висота сягала 16 метрів (шестиповерховий будинок). Крім того, зверху ще були сторчма закопані декілька метрові дубові колоди.

За залишками цих колод, з допомогою радіо-вуглецевого аналізу і вдалося встановити час будівництва цієї грандіозної споруди.

При цьому в будь-якого науковця, а то й і просто пересічної людини, яка має більше за одну клепку в голові, виникає цілком логічно обґрунтоване запитання до академіків "від історії".

Це для захисту села чи хутора з півдня були збудовані такі циклопічні споруди? Чи може в той час, тобто 2500 років тому, Київ був великою столицею могутньої держави? Це ж дійсно, треба було мати державу, щоб зганяти на важкі земляні роботи тисячі людей.

Лише держава, багата і високорозвинена, могла організувати таку масу людей на обсяг робіт, який перевищує спорудження пірамід у Давньому Єгипті. Цих людей треба було одягати, годувати, платити їм гроші, надавати житло.

Або чому це у вас, українських істориків, не існує давніх українців і давньої України, якій багато тисяч років? Натомість є Давній Єгипет і давні єгиптяни. Ну чому так? Виявляється, що в Єгипті споконвіку жили єгиптяни, хоча такої назви в давнину і не було, а в Україні колись жили то русини, то анти, то сармати, то скіфи, то трипільці, то ще бог знає хто, тільки не українці? Ну хіба це не маразм?

Я не випадково тут згадую Давній Єгипет. Чому це ви, шановні, як води в рот набрали? Чи може вам не відомо, що саме через південну частину України давні єгиптяни проводили базисну геодезичну лінію, як лінію початку широтного відліку.

Чи може ви не відаєте, що головний, так званий Бехдетський меридіан Давнього Єгипту проходить через Київ? Більш того, давні єгиптяни вважали Дніпро північним двійником Нілу, який не випадково тече йому на зустріч по одній і тій же географічній довготі.

Це все було зроблене ще в VІ столітті до нашої ери. Навіть назви відповідних пунктів на Нілі єгиптяни перенесли на береги Дніпра.

А скіфська, точніше давньоукраїнська "Долина царів" на південь від порогів на Дніпрі з її чисельними величезними пірамідальними могилами-курганами, просто переповненими чудовими виробами з золота, які нерідко переважають за красою знамениті артефакти з Долини царів у Єгипті. На тій же географічній довготі. Випадково це, чи ні?

Столиці Стародавнього Єгипту всі зникли, а Київ був, є і буде. Це найпотужніша в усіх головних сенсах центризму в природі і суспільстві точка планети. Очевидно і однозначно.

Україна в цьому ж сенсі головна, центральна територія з розрахованим не нами, а відомою британською консалтинговою фірмою "Рендалл" найвищим транспортно-географічним рейтингом у світі. А світовий центр, це саме і є те місце, де перетинається більшість земних шляхів.

Доля врешті-решт примусить українців жити і діяти відповідно до місії місця і території, де знаходимося. Бо ж лише українська нація є тисячолітньо адаптованою до феноменальної української землі.

Петро Масляк, віце-президент Академії наук вищої школи України, академік, професор Київського нац. Університету ім. Т. Шевченка, доктор географічних наук (економічна та соціальна географія), для УП

powered by lun.ua