У нас немає права боятися захищатися

У боротьбі із забудовниками найважче - подолати страх і байдужість місцевих людей. Ми щодня чуємо з новин про будинки, які дали тріщини, пам'ятки, котрі щодня руйнуються забудовниками. Майданчики - дитячі, спортивні - усе це не цікавить забудовника.

Спробую пояснити, як варто і як не варто боротися із забудовниками. По-перше, якщо ви купували житло і у вашому дворі стоїть майданчик - запам'ятайте: це ваша власність. Це власність кожного мешканця будинку і жоден забудовник без т.зв. "громадських слухань" не має право на неї зазіхати.

Можливо, зараз майданчик вам і ні до чого, скажімо, у вас немає дітей, або у разі, якщо це спортивний майданчик - вас геть не цікавить спорт. Але уявіть собі ситуацію - вам терміново потрібно продати житло.

А за 20 метрів від вашого вікна - інше. Як в шоу "за склом", навіть живучи не на першому поверсі безліч людей зможуть розглядати ваш хатній інтер'єр. Відповідно, ціна квартири значно знизиться, плюс у вас під будинком немає ані майданчика, ані місця, щоби поставити машину, скажімо.

На прикладі однієї забудови в Києві на вулиці Лук'янівській до мене прийшло страшне розуміння того, що люди відмовляються захищати свої права через страх та байдужість. Причому, ситуація тут не така вже й проста.

По-перше, забудовники прийшли не куди-небудь, а на гору Щекавицю, на якій раніше окрім кількох будинків взагалі заборонялося будувати будь-що через небезпеку зсувів. Три будинки, в користуванні яких є ділянка, захоплена забудовниками - мають достатньо людей аби не тільки зупинити захоплення, а й вигнати людей спортивної зовнішності, які кілька днів тому звели паркан прямо під вікнами мешканців.

Ті одразу ж згадали, що знаходяться на зсувонебезпечній ділянці і почали писати листи у Генпрокуратуру, до президента, мера та інших. Але мешканці нічого так і не дочекались - крім кількох наметів, які лишилися із передвиборчої кампанії: комуністів, партії регіонів та блоку Черновецького.

По-друге, один з будинків - це гуртожиток. І єдиний у цьому районі спортивний майданчик знаходиться в користуванні студентів одразу 2-х Національних вищих навчальних закладів: Національна Академія Мистецтва та Архітектури, Національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, єдине місце де творча молодь, мешканці прилеглих будинків та діти можуть займатися оздоровчою фізкультурою.

По-третє, "забудовники" ведуть себе не як забудовники, вони чіпляються до місцевих дівчат і погрожують до них зайти на ніч "у койку". На війні як на війні.

Ну а по-четверте, місце, на якому збираються зводити будинок - це надзвичайно маленький клаптик землі і реально, звівши 18-поверховий будинок там, мешканці прилеглих будинків зможуть дотягнутися до будинку висунувшись з вікна. Ось такий пейзаж.

Реакція місцевих мешканців - однозначна. Вони проти такого будівництва одноголосно. А от їхні дії можуть вражати. Усі чудово усвідомлюють, що якщо поруч ритимуть котлован - будинки або поїдуть, або потріскаються. Третього не дано. Але при цьому місцеві бояться подекуди навіть міліцію викликати.

"Я не буду писати заяву, - кричала бабуся, яку вдарив один із "забудовників", - Ви ж справу проти мене перекрутите! Це я собі посмертний вирок підпишу!"

Розвернулась і втекла.

Дійшло до того, що учора вранці майданчика не стало. Їх просто спиляли, завантажили у "Зіл" і повезли. І тільки тут терпець у місцевих урвався. Вони заблокували однією легковою машиною вантажівку. Викликали наряд міліції. І почали дзвонити усім, хто пропонував допомогу ще кілька днів тому.

Зібралася ціле угрупування, серед яких були як чоловіки, так і жінки. Хоч більшість і не місцевих. За п'ять хвилин вони повалили весь паркан і "забудовники" лишились без оборонних мурів.

Люди повалили паркан - тож "забудовники" лишились без оборонних мурів.

А якби це сталося ще першого дня - майданчика б не зрізали. Що цікаво і характерно - безліч чоловіків зібралися на балконах будинків - спостерігати, як немісцеві борються за їхні ж права! А після повалення паркану вийшли насміхатися над молодиками забудовника.

Звісно ж не всі, але випадки не поодинокі. Найважливіше в цій ситуації - підбурення. Якщо на вашій території з'явився забудовник - не бійтеся. Він нічого не може зробити, але якщо він ставить паркан - ви мусите зберегти свою територію і залучити до цього якомога більше людей.

Забудовники з Лук'янівської не поїхали. І навряд поїдуть найближчим часом - поки це не вирішать на вищому рівні.

Ще характерно те, що біля паркану стоять намети різних політичних сил. І жодна з них не брала участі в поваленні паркану. Зрозуміло, що це не в їхніх інтересах. Їхня задача - пропіаритися на ваших бойових здобутках.

Так сталося і на Лук'янівській. Раптом нізвідки взявся представник КПУ і голосно заявив, що це "наша побєда". Перемога, до якої його партія аніскілечки не причетна.

Із нинішнім законодавством боротися важко - чекати доки запрацює Верховна Рада - довго. Тож тільки покладаючись на власні сили ми можемо зберегти власні права. І в нас немає права в цих умовах боятися захищати їх.

Богдан Логвиненко