Велотуризм у Київській області: рецепти економічного дива

У Києві стає все більше велосипедистів, відтак активніше розвивається велотуризм у Київській області, яка і так належить до регіонів-лідерів з велотуризму.

Ще одним свідченням цього став Зелений велофорум Київської області, який відбувся 25 липня у Вишгородському районі та став місцем зустрічі місцевої влади та велоактивістів.

Місце для велофоруму вибрали невипадкове – село Пилява хоча й маленьке, але може похвалитися повністю облаштованою туристичною стоянкою, здатною прийняти близько 200 туристів, зокрема й на велосипедах.

До речі, більшість учасників велофоруму прибула туди саме на них: чиновники Київської обласної та районних держадміністрацій, а також активісти велоруху взяли участь у символічному велопоході завдовжки 15 км (від села Сухолуччя, де на заповідних землях була розташована мисливська резиденція Януковича, — до Пиляви).

Велотуризм - це весело і "тренувально"

А під кінець форуму в село прибула група з півсотні туристів –  учасників веломандрівки Green Velo.

З фільму саме про ці веломандрівки, що є спільним проектом місцевої влади та громадських організацій у Вишгородському районі, почався велофорум.

А самі велопоїздки почалися в червні з Пиляви, де цього року збудували туристичну стоянку з усіма можливими зручностями і принадами: місцем для наметів з літніми душами, рукомийниками та туалетами, критими столами з лавками, підвісним містечком на деревах і навіть музеєм зі зразками військової техніки часів Другої світової війни.

Такий повний туркомплект не часто зустрінеш в українських селах.

Кінцевими пунктами всіх велопоходів по Вишгородському району є віддалені села, де стає з кожним роком усе менше мешканців (рекордсменом серед них є Пилява, де живе трохи більше 40 людей).

Учасників веломандрівки приймають і годують власноруч приготовленими стравами місцеві господині. Для туристів, серед яких переважно міські жителі, виступає сільський хор. Але що отримує село і район натомість? Для чого їм купа велотуристів на вихідні дні?

Велотуризм як нова галузь економіки

За словами голови Київської облдержадміністрації Володимира Шандри, 14% ВВП Київської області дає аграрна продукція, 16% — промисловість, а решту — сфера обслуговування, величезну частку якої займає туризм.

"Велотуризм може поєднувати в собі три складові: зелений туризм, гастрономічний туризм та спортивні навантаження", — вважає Шандра.

Це нові друзі і нові цікавіі місця!

Голова Вишгородської райдержадміністрації та автор ідеї веломандрівок Green Velo Олександр Горган каже, що розглядає велотуризм, як один з ключових драйверів економіки регіону:

"Велотуризм дає змогу створити велику кількість екологічних робочих місць, які повернуть до життя економічно депресивні райони. Крім того, це найефективніший спосіб презентації села для того, щоб створити у туристів інтерес придбати там садибу і врятувати село від знелюднення".

На думку організатора велопоходів Романа Третяка, велотуристичний потенціал Київської області не використовують навіть на 10%.

"Київська область має безмежні можливості для велотуризму, бо дуже багата на музеї, історичні пам'ятки, ландшафти та гостинні селянські садиби. Але відсутні знання, як цим скористатися, як продати продукт туристу, зокрема велотуристу", — вважає Третяк, який є активістом Асоціації велосипедистів Києва за напрямком велотуризм.

Організатори велотурів визнають, що кількість велосипедистів в Україні зростає з кожним роком, а в останні роки це відбувається з геометричною прогресією.

Відтак, зростає кількість потенційних споживачів велотурів, хоча не меншає і тих, хто вирушає у веломандрівку самостійно.

Засновниця клубу Velotour Марія Завірюхіна, яка займається велотурами в Україні з 2006 року, розповіла, що в цьому сезоні  вартість комфортного велотуру (з ночівлею в готелях) в середньому становить 500 грн/день.

"Існує думка, що велотуризм це дешевий відпочинок, але це хибна думка. Як і в будь-якому відпочинку, усе залежить від сервісу і програми подорожі, а також від умов проживання", - каже вона.

Організатор велотурів підтвердила, що велотуристи справді приносять гроші в регіони.

"По-перше, велотуристи залишають гроші в містах і селах вздовж маршруту. По-друге, на відміну від звичайного туризму, велотуризм розвиває не лише населені пункти біля асфальтованої дороги, але й прилеглі. Бо велосипедисти, на відміну від автомобілів і автобусів, відхиляються від основного маршруту і їздять різними шляхами", - пояснила Завірюхіна.

Молодь обирає велосипед, бо це дешевше, ніж подорожі на авто. Плюс завжди можна звернути з основної дороги і подивитися цікаві місцини

Окрім економічного ефекту, велотуризм має й інші позитивні наслідки. Про користь від збільшення кількості туристів на велосипедах в масштабах країни розповів велоактивіст зі стажем Антон Вакуленко:

"Велотуризм підвищує привабливість небензинового транспорту, закликає до безпеки на дорогах, розвиває екотуризм та охорону культурної та природної спадщини країни. До того ж, це креативна пропаганда здорового способу життя".

Велоподорожі - це обмін знаннями і багато цікавих історій

Щодо матеріального боку справи, то Вакуленко, який є власником веломагазинів і веломайстерень "Помаранчевий ровер", нагадав, що велотуризм переживає справжній бум у світі, і лише в Європі рахунок на ринку велотурів іде на мільярди євро.

Золота жила

У Європі велотуризм справді вже давно є окремою галуззю економіки. За результатами дослідження, підготовленого під егідою Європарламенту в 2012 році, сукупна економічна вартість велотуризму в Європі сягала 43,9 млрд євро (для прикладу, у Польщі — 2,02 млрд євро).

Важливо, що дослідження, в якому оцінили обсяг ринку велотуризму, було присвячено аналізу можливостей та ефективності EuroVelo — європейської мережі багатоденних велосипедних маршрутів завдовжки понад 60 тисяч км, з яких понад 20 тисяч км вже облаштовано і використовується для туризму.

Ночівля у наметах. Це і романтично, і екстремально водночас!

Тобто економічний ефект від велотуризму можливий лише, коли є відповідна інфраструктура/сервіс (і, звісно, критична маса споживачів, кількість яких теж напряму залежить від сервісу).

В Україні комфортних туристичних стоянок, зокрема в селах (як у Пиляві, наприклад) поки що небагато, а придорожнього сервісу для велосипедистів майже взагалі немає.

У Пиляві можна помилуватися будиночками "на курячих ніжках"

Саме тому учасники Зеленому велофоруму Київської області звертають увагу не лише на переваги велотуризму і його можливий потенціал, але й говорять про білі плями, без заповнення яких заробляти на ньому гроші складно.

"Ми проводили опитування серед іноземців щодо велотуризму по території України. У них з’явилася мотивація поїхати до нас через зростання курсу євро до гривні. Але інтерес зменшується через брак сервісу, до якого вони звикли. Типове запитання: де по дорозі чисті туалети та хостели? Але туризм стимулює виробництво та підвищення сфери обслуговування до євростандартів", — вважає Роман Третяк.

І скуштувати страви від місцевих газдинь

Він нагадав, що у світі велотуристи масово відвідують національні природні парки, тоді як в Україні там досі немає велодоріжок. Разом з тим, велоактивіст визнає, що українці не такі вибагливі та все частіше у зв'язку з економічною кризою віддають перевагу внутрішньому туризму.

Господині з Пиляви

Що треба зробити, щоб велотуризм почав давати мільярдні доходи

На Зеленому велофорумі було презентовано проекти облаштування проміжних і кінцевих пунктів веломаршрутів — придорожніх стоянок для велосипедистів, де можна було б відпочити в цивілізованих умовах (сховатися від дощу, перекусити та сходити в туалет), і комфортних кемпінгів у кінцевих пунктах веломандрівок.  

Ті три веломаршрути, якими почали водити велотуристів у Вишгородському районі цього літа, сплановані таким чином, що велотуристи мають можливість зупинитися і відпочити приблизно кожні 10 км дороги.

За словами Горгана, наступного року ці місця зупинок заплановано перетворити на велоспоти, де буде встановлено туалети, сміттєві контейнери, організовано місця для харчування з навісами від дощу і невеличкі крамниці, де можна поповнити запаси води і купити легкий перекус.

Кількість веломаршрутів на Київщині є загадкою не лише для велотуристів, які часто самі їх і прокладають, але й гідів велотурів, як розповіла керівник клубу "ВелоМандри" Валерія Думанецька.

"Щоб підрахувати будь-що, має бути конкретне визначення веломаршруту. Зараз такого визначення в Україні немає, а з тих мап, путівників та довідкового матеріалу, який можна знайти, веломаршрут — це звичайний маршрут з точками зупинки для гарних селфі. Як на мене, веломаршрут має гармонічно поєднувати у собі рекреаційний аспект (пам'ятні місця, гарні краєвиди, дорога, де можна проїхати на велосипеді) та інфраструктуру обслуговування з туалетом, душем, харчуванням, медичним та техобслуговуванням", — вважає Думанецька, яка є автором путівника для велотуристів по Київській області (досі не надрукованого через брак коштів).

Єднання з природою

У Київському обласному центрі розвитку туризму визнають, що єдиного реєстру веломаршрутів немає, але запевняють, що у вересні планують почати розробляти велокарту області за участі громадських активістів.

"Ми зараз будемо проводити відкритий тендер на розробку комунікаційної стратегії та туристичного бренду області. Однією зі складових буде створення внутрішніх брендів для основних видів туризму, велотуризму зокрема. До кінця серпня хочемо відкрити ще 5 веломаршрутів — у Васильківському, Обухівському, Переяслав-Хмельницькому, Бородянському, Броварському районах", — обіцяє перший заступник голови центру Кирило Воронін, який відповідає за розвиток туризму в КОДА.

Окрім інфраструктури та самих веломаршрутів для розвитку велотуризму важлива безпека на дорогах для велосипедиста, адже Київська область входить у п'ятірку регіонів, що лідирують за кількістю ДТП.  

Для підвищення привабливості туризму велоактивісти вважають необхідним адаптацію українських правил дорожнього руху до загальноєвропейських, зокрема обмеження швидкості на дорогах.

Але покращення культури поведінки на дорогах, як, втім, культури поведінки в будь-якій сфері, — це, звісно, довгий і складний процес, а не результат, якого можна досягнути черговою забороною.

Процес, який залежить, у першу чергу, від доброї волі учасників руху — велосипедистів і водіїв.

Так само як і попит на велотуризм залежить, у першу чергу, від бажання людей їздити на велосипедах (хай навіть попри брак якісної велоінфраструктури).

Організатори веломандрівок у Вишгородському районі, наприклад, впевнені, що велосипедистів на дорогах Київської області буде тільки більше, бо молоді люди, яких у столиці більше, ніж будь-де в Україні, "шукають можливості наповнити життя реальним змістом за невеликі гроші".

"Вони розуміють, що робота тільки заради роботи позбавляє життя сенсу, коли проїдаються зароблені гроші, а людина замикається у світі соцмереж. Відпочивати один раз на рік, тяжко працюючи решту часу, — це радянський пережиток. Людині потрібно мінімум дві яскраві мандрівки на місяць, хай навіть короткі. І саме велопоходи дають змогу з квітня по жовтень відпочивати на природі, отримувати живе спілкування і заряд енергії на тижні вперед", - вважає Горган.

Робота тільки заради роботи позбавляє життя сенсу. Подорожуйте якомога більше!

Учасники велопоходу, які приїхали в Пиляву під кінець велофоруму, виглядали дуже втомленими. Серед них були і 18-річні студенти і пенсіонерка, офісні працівники, менеджери, айтішники і масажисти; хлопці, чоловіки і дівчата різного віку (від 19 до 60 і вище – дівчат у велопоходах традиційно дуже багато).

І кожен з них, мав свою відповідь на питання, чому у свій вихідний день вони вирушили в далеку дорогу на велосипеді замість того, щоб лишитися вдома перед екраном телевізора на дивані.

Фото Віктора Попова, Наталі Сидоренко, Андрія Маркотенка, Євгена Варюти і Павла Цибенка з facebook-сторінки Green Velo.

Марина Блудша