Постійна адреса публікації: http://kiev.pravda.com/publications/4d81de5366cbf/
Українська правда
Київ

Черновецький більше не хоче бути космонавтом і мером

17.03.2011  11:11


dni.ru
 

Леонід Черновецький,  здається розставив крапки над "і". Мер, який майже рік був відсутній в публічному полі, "дав" інтерв'ю своєму сайті, де фактично зізнався, що більше він у Києві не господар.

Він зізнається, що перебуває зараз в важкому психологічному стані, і що його повноваження мера фактично зведенені до нуля

Для нього стало несподіванкою призначення Олександра Попова головою адміністрації, хоча  Янукович і пропонував його у заступники Чернівецького ще до виборів.

Черновецький зізнається, що проти його команди йде кримінальне переслідування і не впевнений, що проти нього також не порушать справи, хоча й запевняє, що не причетний до приватизації київських підприємств.

Видно останні події так вибили мера Києва з колії, що він вирішив більше не корчити з себе паяца. В інтерв'ю він в дуже різкій формі він відгукується пор тих, хто називає його "ненормальним і космонавтом".

І головне. Черновецький більше не пов'язує своє майбутнє з Києвом. Незважаючи на те, що  він не інспіруватиме дострокових виборів мера, на наступні вибори не піде. Мер планує повернутися на обсиджене місце у Верховну Раду.

Загалом все інтерв'ю виконане в дусі фрази Понтія Пілата "вмиваю руки" .

Пропонуємо далі текст інтерв'ю з сайту:

(слід відзначити, що текст інтерв'ю багато в чому нагадує інтерв'ю 5 каналу місячної давнини і не має автора)

Журналіст:

Останнім часом Ви категорично відмовляєтеся від будь-яких публічних заяв, протягом багатьох місяців не давали ніяких коментарів жодній телекомпанії. Тому в мене виникло багато питань.

1. За заявою Томенка ви написали заяву про відставку. Правда це чи ні?
2. Багато засобів масової інформації заявили про те, що Ви знаходитеся в Грузії і навіть звернулися до уряду цієї країни, а також Ізраїлю з проханням про надання Вам політичного притулку.
3. Багато хто пов'язує ваше зникнення з тим, що ви боїтеся карних переслідувань, тому що щодо багатьох членів вашої команди нібито відкриті кримінальні справи ...

Також цікава Ваша оцінка сьогоднішньої роботи Київської міської державної адміністрації, яку Ви раніше очолювали, ну і цікаво було б почути ваші коментарі щодо того, що Ви вважаєте Вашими досягненнями на посаді мера Києва, вашими основними помилками, щодо Ваших планів на майбутнє, у тому числі і ваших планах на участь у виборах у 2012 році в мери Києва.

Леонід Черновецький:

Добрий день, я з задоволенням відповім на будь-які ваші питання, але колись я б хотів зупинитися на наступному.

2010 рік був для мене досить драматичним. Як по команді досить шановні посадові особи в уряді, а слідом за ними і багато хто в ЗМІ, виступили з заявами про те, що усе, що я робив разом із членами моєї команди, уся моя робота на посаді глави Київської міської держадміністрації і мера Києва була суцільною помилкою і навіть злочином.

Спочатку Верховна Рада проголосувала зовсім голослівну провокаційну заяву депутата Куликова про фантастичні порушення і злочини, які нібито мали місце в КМДА, потім пішли десятки принизливих перевірок з боку Кабінету Міністрів зі щоденними коментарями про те, що все не так приватизовано, усе розікрадено... Дійшло навіть до того, що мене фактично обвинуватили в економічній кризі в Києві (хоча, як відомо, вона вибухнула у 2009 році по усьому світі).

Мало того, протягом останнього року багато ЗМІ з подачі "великих" чиновників з уряду стали "ліпити" мій образ як образ зовсім ненормальної людини, яка ухвалювала в Києві дивні рішення і, нажилася на майні киян.

Уже більш року вітчизняні ЗМІ без уваги з мого боку (оскільки я не вважаю за можливе коментувати якісь дурості, що виливаються на сторінки журналів, телеканалів і інтернету) усе яскравіше малюють мій портрет мера-невдахи в найрізноманітніших фарбах - від цілком божевільного до злочинця, аморальної людини, що розвалила економіку Києва, з філософією космонавта і т.д. і т.п....

З цього приводу я хочу рішуче заявити наступне:

Усі ті, хто називають мене ненормальним або космонавтом, або ще яким-небудь смішним прізвиськом - самі смішні вже з тієї причини, що мало кому в Україні вудалося побудувати таку успішну і соціально-корисну кар'єру, яку я зробив у своєму житті. Цього року мені виповниться 60 років і я пишаюся кожним прожитим роком.

Звичайно, неможливо звикнути до постійних образ, але, при цьому, я хочу побажати усім, хто пише про мене бруд і розповідає обивателям казки про моє навіженство, прожити хоч одну тисячну тих удач, перемог, що випали мені на долю. В усьому, чим би я не займався, я був успішною людиною, і усе, що б я не робив, здійснювалося мною за принципами моралі і самокритики.

Моя кар'єра до 40 років у радянському суспільстві також була дуже яркою. Я закінчив на відмінно Харківський юридичний інститут, а потім пропрацював 5 років на високій посаді в прокуратурі, а в 35 років став заступником директора найбільшого в Україні науково-дослідного інституту, у якому працювало більш 15 тисяч співробітників, з яких 18 академіків і членів-кореспондентів Академії наук.

У 40 років, не маючи жодного долара, я "пішов з головою" у бізнес і за 20 років побудував фантастично успішну комерційну кар'єру, що завершилася (за оцінками закордонних експертів) найефективнішою докризовою угодою в Україні: продажем банку "ПРАВЕКС" найбільшій європейській фінансовій структурі за 750 млн доларів США.

Двічі кияни обирали мене своїм мером! І робили це відповідально (у чому я абсолютно не сумніваюся!).

І в бізнесі, і в державному управлінні в мене була своя філософія, яку я відкрито демонстрував.

Але не буду зупинятися на тім, чого мені удалося досягти до перемоги на виборах 2006.

Зупинюся тільки на тім, чим я пишаюся як мер столиці і з яких причин я не зміг реалізувати те, про що мріяв, коли йшов на вибори, переконуючи у своїй ефективності киян.

У перший же рік після перемоги мені удалося:

  1. Збільшити дохідну частину бюджету Києва на фантастичну суму - у 5 разів! З 5 млрд гривень до 25 млрд гривень!
  2. Продемонструвати безпрецедентну для України відкритість влади. Відразу після приходу на посаду мера я почав свої щотижневі телеспілкування в прямому ефірі з Киянами, під час яких глави адміністрацій і моїх заступників вислухували всі претензії киян у тих або інших сферах їхнього життя і відразу приймалися ефективні рішення.
  3. Створити в Києві при мерії Call-центр, подзвонивши в який киянин міг розраховувати на негайне вирішення його проблем - чи то вимагання в нього грошей з боку комунальних служб або необхідність проведення всіляких ремонтів, прибирання прибудинкових територій і т.д. Завдяки своїй ефективній роботі, Call-центр став приймати до 11000 тисяч дзвінків щодня. Будь-які питання, що надходять на Call-центр, глибоко аналізувалися і доповідалися особисто мені для оперативного прийняття рішень.
  4. Розгорнути масштабні будівництваа, які бюджет перших двох років мого перебування у влади дозволяв фінансувати. У результаті за перші два роки мого перебування на посаді мера на 90% були підготовлені до експлуатації 3 нові станції метро і розв'язка на Московській площі. Також активно фінансувалося будівництво Подольско-Воскресенського мосту, який, якби не перешкодила світова криза, був би зданий киянам уже цього року.
  5. Установити прямі щомісячні дотації з бюджету Києва соціально-незахищеним категоріям городян, а також лікарям і вчителям, і встановлення для них пільг по послугах ЖКХ. Я думав і думаю (незважаючи на те, що багато політиків називають це "соціальними фантазіями"), що в Києві - місті, де проживають до 20% дуже і дуже багатих людей України, що живуть у розкішних особняках і квартирах, які витрачають за один обід або вечерю в ресторані більше, ніж заробляє або одержує пенсію соціально-незахищений киянин, не можуть оплачувати за однаковими тарифами за газ, електроенергію або обслуговування прибудинкових територій. І для них я збирався збільшити розмір плати за житлово-комунальні послуги в кілька разів. Точно так само я збирався збільшити тарифи на послуги ЖКГ для казино, банків, страхових компаній і інших прибуткових бізнесів.
  6. Однак, мої розпорядження про диференційовану оплату за послуги ЖКГ чотири рази! незаконно скасовувалися вищими органами державної влади: тричі указами президента й один раз постановою КМУ
  7. Досягти цілковитої лібералізації економіки Києва: звільнення від комунальних (державних) підприємств, в основному, збиткових, управління якими невластиве країнам з ринковою економікою. Це саме те, що зараз ЗМІ називають незаконною приватизацією.
  8. Квартири й інші пільги для Киян давалися моїми службами тільки тим, хто цього дійсно потребував, а не надавав брехливі довідки.

Тепер із приводу самих гарячих питань, які вас найбільше зацікавили і, напевно, будуть також цікавити всіх читачів.

1. Заяву про відставку я не писав. А повідомлення з цього приводу Томенка - неправда. Він просто дрібний політичний капосник. До речі, із приводу моєї відставки і моїх відносин з нинішнім главою Київської міської державної адміністрації Олександром Павловичем Поповим я хочу сказати наступне: ще за півроку до виборів президента Віктор Федорович Янукович на одній з наших зустрічей розповідав мені про Попова Олександра Павловича як про ділового господарника і рекомендував його першим заступником глави КМДА, тому, коли кандидатура Попова А.П. була мені запропонована вже президентом, що виграв вибори, це не було для мене несподіванкою. Було цілковитою несподіванкою і, якоюсь мірою, розчаруванням, поділ повноважень глави КМДА і мера Києва за законом, прийнятим Верховною Радою 7 місяців тому.

Розчарування тому, що всі роки мого перебування на посаді мера фракція Регіонів у Верховній раді активно підтримувала всі мої рішення привселюдно і сотнями своїх депутатів прямо в залі Київради. Багато хто бачив ці бійки і засвідчать, що я кажу правду. З таким ентузіазмом і в такій кількості депутати-регіонали, до речі, не билися ніде! Виходить, що тоді всі мої рішення були для них утіленням справедливості, а як тільки вони перемогли - утіленням зла! Це, звичайно, політика.

З іншого боку, трохи пізніше я оцінив ситуацію зовсім по-іншому. Будучи відповідальною людиною, що завжди усвідомлює особливу відповідальність перед Киянами, я думаю, що будучи на посаді глави КМДА я б не домігся прямого фінансування з держбюджету добудування таких важливих соціально-економічних об'єктів: метро на Теремки, транспортної розв'язки на Московській площі тощо. Тому що апріорі я інша людина, несхожа на тих чиновників з Уряду, що виділяли ці кошти. Вони мене на дух не переносять. Я попросту не домовився б.

Попов О.П. - господарник. Я - менеджер. Я не вмію просити гроші, я готовий їх сам заробляти для міста, але для цього мені потрібна була хоча б моральна підтримка.

Олександр Павлович розмовляє з представниками Уряду на зрозумілій для них мові. Він член Партії Регіонів і те, що кошти були вчасно виділені й об'єкти здані - його велика заслуга.

Мої відносини з Поповим рівні, ділові та поважні. Чим можу я допомагаю йому реалізувати себе на посаді глави КМДА. А мої повноваження сьогодні досить скромні.

Скажу одне: доти поки в управлінні Києвом будуть мати місце здебільшого позитивні рішення, я не дам нікому дестабілізувати ситуацію через дострокові вибори Київського мера! Хоча буду вимагати від влади припинити шельмування мене як політика і голову Київради.

Мером я можу сьогодні називатися тільки умовно.

З приводу мого нібито зникнення й остраху карних переслідувань, а також переслідувань багатьох членів моєї команди, хочу сказати, що переслідування в низці випадків мають місце. Кримінальні справи щодо двох членів мого блоку порушені штучно. Це я говорю відповідально, як колишній працівник прокуратури.

Особисто я розумію, що в сьогоднішніх умовах я також незахищений, але при цьому категорично заявляю, що ні я, ні мої родичі ніколи не брали участь ні в яких приватизаційних процесах. Мені не належить жодна акція в жодній компанії, які зараз, на мій погляд, помилково, намагаються повернути "у власність Киян". Дотепер вважаю (я вже про це говорив), що приватизація більшості із сотень і сотень комунальних підприємств, що завдають збитки бюджетові і кожному Киянинові, оскільки вони збиткові, є правильним курсом.

Лише приватизація, і не тільки київських підприємств, але і підприємств по всій країні, може привести Україну до процвітання! Сьогодні це зрозуміли навіть у Росії, де президент Медведєв Д.А. оголосив про масштабну приватизацію державної власності.

До речі, із приводу того, що мене довго шукали і де я був.

Оскільки моя посада тепер не зовсім чиновницька й апріорі як обраний мер, до речі, який ще і не отримує зарплату, я можу виходити на роботу в будь-який час, а, коли потрібно, я працюю й у вихідні дні.

З приводу моїх поїздок.

Я дійсно один час був у Грузії і хочу сказати, що уражений тими реформами, що проводяться в цій маленькій Кавказькій країні.

Почати тільки з того, що країна за свободою підприємництва і боротьбі з корупцією обігнала більшість європейських країн. У них не беруть хабарі ні поліцейські, ні чиновники!

Державний апарат реально скорочений у кілька разів. За рахунок цього підвищена зарплата державним службовцям, які дорожать своєю роботою, оскільки одержують зарплату більше, ніж співробітники комерційних підприємств.

Завдяки чесній роботі чиновників, вдумайтеся!, Грузія, майже не маючи власних енергоресурсів, зуміла, укласти вигідні для держави контракти (у тому числі і з Росією, і з Азейбарджаном) і сьогодні експортує 50% своєї електроенергії в Росію.

У Тбілісі майже всі комунальні підприємства продані з аукціону, у тому числі і Тбіліський водоканал. Тому тарифи на ЖКХ, завдяки ефективній роботі нових власників, не збільшуються, а якість послуг поліпшується.

Щоб не віднімати у Вас багато часу, я взагалі хочу сказати, що дуже люблю Грузію, багато часу ще в радянський час по ній подорожував, моя дружина грузинка і мої діти по матері грузини, хоча принципово вважають себе українцями; Грузія - країна гір і синього моря з дуже добрими і дуже щиросердечними, а також гостинними людьми. І я радий тому, що саме в цій країні відбуваються такі масштабні реформи.

Мої основні помилки на посаді глави Київської міської державної адміністрації і повноправного мера. Ну що про це сказати?!

Я самокритично відношуся д усьому того, що я зробив. А про те, чим я пишаюся, я вже сказав.

Помилки, звичайно були. Їх було багато.

Головна з них полягає в тому, що моя філософія не сприймалася головними діючими особами в країні.

"Мої" соціально-спрямовані тарифи незаконно скасовувалися указами Президента і постановами Кабміну. Але ж я розраховував на закон!, за яким мої рішення скасувати не можна!

Я недооцінив масштабів корупції в країні.

Недооцінив масштабів політичного протистояння з приводу моєї посади.

У 2009 році я одержав найсильніший удар, недооцінивши значення роботи глав районних адміністрацій у Києві. Перед президентськими виборами вони політизувалися, а також "відчули запах" нової посади Київського мера, тому що вибори повинні були відбутися вже цього року. Замість збирання снігу узимку 2009-2010 року всі районні служби працювали в режимі розвішування листівок і агітаторів двох головних претендентів на посаду президента України. А для того, щоб скомпрометувати мене, перестали забирати сніг, ходити на колегії, і, узагалі, вийшли з підпорядкування. А за Законом, що тоді діяв, я не міг їх не зняти, ні навіть оголосити догану!!! Не знаю, як я пережив цю зиму і не одержав інфаркт...

Оскільки кияни довіряли мені і вірили в мене, падаючи на вулиці, ламаючи собі руки-ноги, вони згадували недобрим словом саме мене, а не безіменних дрібних політиканів з районних адміністрацій, а я не міг Киянам пояснити, що я не керую ситуацією. Тому недавно я свідомо ліквідував районні ради і передав усі можливості для рішення проблем у районах у строгій вертикалі новому главі КМДА.

Чи була корупція в очолюваній мною КМДА? Звичайно була, як і по всій країні. Вона є і зараз, і буде доти, поки в країні не запрацює ефективне антикорупційне законодавство. Але це предмет окремого інтерв'ю. Скажу тільки про себе: в Україні немає людини, який би давав мені гроші, і не буде! Я не по цій частині!
Мої плани на майбутнє досить ситуативні.

По-перше, оскільки я моральна людина, я дуже важко пережив кінець 2009 року і 2010 рік, мій моральний стан знаходиться не в кращому стані. І я не хочу в цьому стані ухвалювати  будь-які відповідальні рішення, тому що це буде неправильно і безвідповідально.

По-друге, незважаючи ні на що - ні на масштабні "обпльовування" мене з усіх боків продажними ЗМІ критикою на мою адресу політиків-провокаторів - перш, ніж я прийму якесь рішення, зважу всі можливі наслідки для Киян.

По-третє, моє рішення буде ухвалено винятково за узгодженням із фракцією мого імені, оскільки ми разом йшли на вибори і разом несемо відповідальність за Київ і Киян.

Чи боюся я політичних переслідувань?

У політиці я з 1995 року. Тричі був народним депутатом і вже 5 років є мером столиці.

Багато можу про це розповісти. І якщо скажу, що є хоч один політик, що цього не боїться, збрешу. Ще більше боюся за дітей і онуків. Хочу, щоб вони жили в Україні і не мали через мене ніяких проблем. Але я вірю в Бога, щодня молюся і прошу Його заступитися за мене, мою рідню і близьких, і віра підказує мені, що всі мої проблеми будуть вирішені.

І з приводу мого подальшого перебування на посаді мера: не думаю, що стану балотуватися в 2012 році. А от у парламент - напевно. Мені багато чого є, що сказати Українцям із трибуни Верховної Ради. До речі, і моїм депутатам із Блоку теж саме!

© 2008-2018, Українська правда - Київ
Використання матеріалів сайту дозволено лише з посиланням (для інтернет-видань - гіперпосиланням) на сайт.