Сміття та рахунки

Версія для друку     Додати коментар

17.02.2011  15:54 __ Олег Волинець, Наталя Гунченко, для УП

Зворотня сторона платіжок. Фото Української правди. Київ

Це не тільки ображає громадян, але й порушує їхні права як споживачів.

Щомісяця громадяни України отримують конверти з рахунками на сплату житлово-комунальних послуг. Зазвичай, ми не звертаємо уваги на те , що ще, окрім квитанції, знаходиться в конверті.

А дарма.

Коли ми укладаємо договір із ЖЕКом або ОСББ про надання послуг, у ньому ніде не зазначається, що ми будемо отримувати за свої гроші рекламні листівки, разом із квитанцією про сплату житлово-комунальних послуг.

Законодавством чітко не врегульовано питання про розміщення реклами в листах від державних чи комунальних установ. Тому рекламодавці, користуючись корупційними "прогалинами", розміщують рекламу в листах із рахунками за житлово-комунальні послуги - за наші кошти. До гаманців чиновників КМДА - течуть відкати. А СБУ цього не бачить. Прокуратура протоколів про корупцію в КМДА не складає.

Чому ми маємо отримувати різноманітні листівки та інші засоби реклами підозрілої продукції? Чому держустанови (ГІОЦ КМДА) не дбають про громадян, а піклуються про те, як набити свої кишені за рахунок розповсюдження цих підозрілих листівок?

Будь-яка реклама не є безкоштовною. Тоді чому ніде не вказується сума надходжень до КМДА за рекламу?

Згідно з 5 статтею закону "Про інформацію", кожен громадянин має право звернутись до державних установ із проханням надати відомості про те, куди направляються кошти, що отримані за розповсюдження реклами. А взагалі рекламодавці та держустанови самі мають надавати цю інформацію, щоб не виникало таких принизливих для громадян питань.

Рекламодавці сплачують держустановам гроші за розміщення їхньої реклами. Але куди йдуть ці кошти - невідомо, знову ж таки, через неврегульованість цього питання на законодавчому рівні.

На даний момент це питання нікого не турбує, і ніхто не збирається його вирішувати.

Кошти, що їх отримано за рекламу, могли б покрити деякі витрати громадян у сфері житлово-комунальних послуг. У такому випадку будь-яка соціальна держава має потурбуватись про те, щоб ці кошти спрямовувались на покриття деякої частини дефіциту державного бюджету, тим самим підвищуючи економічний стан держави. Не кажучи вже про те, щоб сума отриманих коштів була вказана на квитанціях.

На цьому тлі зовсім безглуздою виглядає заборгованість КМДА перед енергетиками.

Використовувати наші гроші для розсилки приватної реклами - можна. А платити енергетикам за газ - ні!

Найчастіше на рекламних листівках відсутня будь-яка інформація про ліцензування та/чи сертифікацію тих товарів, які нахабно та незаконно надсилаються громадянам - недобросовісна реклама, 10-а стаття закону "Про рекламу". Не кажучи вже про порушення 35-ї статті мовного законодавства, а також недотримання встановлених законом вимог щодо змісту реклами, які вказані в пункті 1.4 другої частини 27-ї статті закону "Про рекламу".

Отже, законодавець має пройти складний шлях для подолання даних проблем.

Здавалося б, дрібничка: проблема незаконного розміщення реклами... Але навіщо громадянину зайвий раз підходити до смітника, щоб викинути нахабну, підозрілу, беззмістовну та незаконну рекламну листівку?

Олег Волинець, Наталя Гунченко, Академія адвокатури України, "Ліга захисту прав людини", спеціально для УП