Продовження "Сталкеру" можна знімати в центрі Києва, за 300 метрів від адміністрації президента.
Начетверо розкопана, розрита Олександрівська лікарня, вона ж Жовтнева, лежить в будівельних руїнах і смітті, чекає на художника, якому потрібна якісна антиутопія на шару.
Купи бруду, сміття та справжній ліс із трави в остання роки стали звичними для лікарні.
Сказати, що це справляє гнітюче враження - не сказати нічого.
Складається враження, що лікарня уражена невідомою і невиліковною хворобою, тож тепер просто повільно вмирає.
Дощі - повільна смерть лікарні, корпуси якої з останньої сили чіпляються за розриті забудовниками схили. Коли дощів немає, є ще вода з каналізації і водопроводу, вона теж хоче на волю й інколи затоплює дороги і тротуари між корпусам, наповнює підвали; болото в лікарняних підземеллях вічне, хіба що там не кумкають жаби, лише хропуть ночами бомжі.
Кажуть, на протизсувні роботи треба 5 мільярдів, майже по гривні з кожного жителя планети - очевидно, що значно вигідніше збудувати величезну нову лікарню десь за виднокраєм, за Оболонню чи Теремками, але тоді жителям осереддя міста доведеться помирати без кардіології, хірургії та інших медичних чеснот, які ще залишились у Жовтневої.
Виразка
Один із забудовників окупував горішню частину лікарні. На його лихо, був він депутатом фракції БЮТ, а БЮТ весь час ліз рулити Києвом.
Бютівцям довелося трохи цитьнути на забудовника, бо той розколупував лікарні прямо на очах виборців. Все одно БЮТівці в мери не потрапили, а забудовнику суд ще й скасував землевідведення. Тотальне фіаско.
Забудовник встиг розрити місце, де, за переказами ховали мерців під час епідемії сибірської виразки. Мерців не знайшли, але через викорчувані дерева та котлован збунтувалась земля, і почали зсуви ґрунту. Мерці заворушилися, пане Куровський?
Господарчий блок взагалі є юридичним привидом, він не існує на балансі лікарні (це все чорна магія забудовників), але все ж там перуть білизну для хворих, точніше, "підпирають". Пере найнята фірма, але прачки у неї слабенькі, кров та інші біологічні речовини з білизни не відпирають, і у неіснуючому господарчому блоці доводиться прати вже по-справжньому.
Коли бютівська окупація лише починалась, протестували проти могильника вийшли люди, і десь дванадцятеро перекрили вулицю Шовковичну. У міліції було зо тридцятеро курсантів у резерві за рогом. Курсанти тягли тих що перекривали вулицю, у один-однісінький бобік, і намагалися усіх туди втрамбувати.
Але полонені виплигували із бобіка просто у натовп незрілих міліціянтів, як пінгвіни з айсберга - головою вниз, і пливли. Неможливо дванадцятьом бути в одному малесенькому бобіку.
Потім прийшов Москаль, котрий Генадій, тоді він ніби був тіньовим міністром внутрішніх справ, і ввічливо поросив своїх підлеглих зупинитись (обережно, брудна лайка):
Перекривальники лишились непереможеними.
Трави
Зараз територія могильника все ще під окупацією забудовника, з усіма атрибутами - парканом, будкою, охоронцем у майці (в теплу пору року).
У небі над Жовтневою завмерли кораблі прибульців - бізнес-центри, вежі, де український бізнес назавжди відгородився від неприємної реальності за лікарняним парканом. Довершені тіла зі скла і металу оточили лікарню, як акули пораненого плавця.
Бізнесу, схоже, скоро відлітати на Марс, його можна зрозуміти, клімат тут поганенький (корупційний індекс Transparency International 146 зі 180, індекс економічної свободи Heritage Foundation 162 з 179), у зв'язку з терміновим відльотом його мало цікавить все, що навколо.
Один Пінчук обіцяв полагодити дахи лікарняних корпусів - він вже битих десять років дивиться зі своїх вікон на Жовтневу, то видно щось угледів, і захотілося сказати, допомогти, так би мовити, добрим словом.
Залізний табір циган - звісно, ніяких не циган, але хто їх знає - з'явився у дальній частині лікарні, коли інший забудовник почав освоювати відкраяну діляночку, що ближче до метро "Кловська".
Жалюгідний і з неприємним запахом результат планів збудувати нерухомість класу "А"- циганські контейнери, пластмасовий туалет (мабуть класу "Х") і дивні люди, схожі на здичавілих від неробства будівельників.
За табором нагорі - будівельний могильник імені Київміськбуду, котрий мав звести один корпус, а старий, що поряд, відремонтувати та реконструювати.
Та якщо і небо впаде на землю, настане кінець світу, в лікарні це не помітять, бо ніякий кінець світу не можу затьмарити собою цей туалет, який знаходиться у одному з центральних корпусів, де резиденція головного лікаря.
Апокаліпсис Іоанна Богослова, кінець історії Френсіса Фукуями і захід ("закат") Європи Освальда Шпенглера зустрілися у колишній Центральній клінічній лікарні міста Києва, ось просто тут, на місці стоянки первісних людей біля інфекційного корпусу.
Ігор Луценко, активіст громадянської ініціативи "Збережи Старий Київ"
Фото автора та TabloID