Мажоритарка – парабелум для виборів

Фото gorodkiev.com.ua

"Я дам вам парабелум"

"12 стільців", Ільф і Петров

16 лютого, три місяці тому, Верховна Рада в неконституційний спосіб скасувала місцеві вибори, що мали відбутися 30 травня.

"Случай признан неописанным в литературе", - сказав би булгаковський професор Преображенський.

Але наші проффесори вкотре розв'язали питання, виходячи з власної політичної доцільності.  

Тоді ця новина загубилася у вирі баталій, викликаних результатами президентських перегонів. Того ж сумнозвісного вівторка, 16 лютого, Тимошенко у суді намагалася довести необхідність третього туру, Ющенко востаннє як президент розповідав сни, анекдоти та про готовність оселитися на вокзалі, депутати опікувалися інавгурацією, а у Черновецького заплутано коментували крадіжку діамантів на 5 мільйонів євро.

Складний видався день - і громадськості, і журналістам очі розбігалися від тем і новин, тож скасування місцевих виборів потонуло у загальному хаосі тих буремних подій.

Причиною для скасування перегонів була відсутність державного бюджету. І з цією логікою зі скрипом, але можна було погодитися. Я ж, як і багато інших експертів і політиків, найголовнішу причину, чому можна і треба було перенести вибори на пізніший період, бачу в реформуванні законодавства.

Пропорційна система на місцях не тільки не виправдала себе, а, навпаки, довела незацікавленість депутатів, включених до списків партійними вождями, працювати з людьми в округах, лагодити подвір'я, під'їзди, дахи, опікуватися прибудинковими територіями та харчуванням дітлахів у садках і школах.

Я обирався і за мажоритарною системою, і за списками, і бачив, як працювали депутати тоді, і як "працюють" зараз. Моє глибоке переконання: не було б того фатального експерименту з закритими партійними списками - місцеві громади не лишилися б обдертими, як липки.

На прикладі Києва скажу, що за мажоритарної системи столичним жителям роками поспіль належали банк "Хрещатик", "Київхліб", "Київводоканал", телеканал "Київ", газети, тисячі гектарів зелених зон, Жуків острів, книгарня "Сяйво", мільйони квадратів комунальної власності і так далі, і так далі.  

Тоді було лише 90 депутатів у Київраді, але переламати через коліно тих, хто напевно знав, що кожні чотири роки треба складати іспит перед виборцем і знову виборювати мандат, було неможливо.   

Після ж приходу мамлюків, яких на очі не завжди і лідер політичної сили бачив, всю власність громади розікрали з блискавичною швидкістю. Зараз двійко-трійко керівників фракцій, які по суті є їх власниками, можуть провернути будь-яку аферу.

Пропорційна система виборів в нинішніх політичних умовах є злочинною по відношенню до місцевої громади. І тут, як казав Шерлок Холмс, "двох думок бути не може".

Після відомого голосування 8 грудня 2004 року, коли й були проголосовані зміни до виборчої системи, люди на місцях втратили депутатів, яких знали в обличчя і могли в будь-який момент почати збір підписів про відклик обранця. Натомість партії отримали кабальних солдатів, що без розбору голосували за найодіозніші примхи своїх поводирів. Виборцям від таких остапів бендерів залишилися хіба що "рукави від жилету, круги від бублика та мертвого віслюка вуха".

Сьогодні реформуванню місцевого самоврядування не приділяється достатньо уваги. Звичайно, за політичними конфліктами опозиції і коаліції, Чорноморським флотом і перманентними нальотами сусідніх керманичів тема місцевих виборів пасе задніх.  

Але робота іде і є всі шанси, що віз нарешті зрушиться з місця.

Бюджет - який офіційно було оголошено перепоною проведенню виборів - прийнято. Щоправда, в ньому передбачено фінансування хіба що низки позачергових виборів. Тож звертаємо увагу народних обранців, що треба цей момент виправити.

Розрахунок математично простий. З вірогідністю у 95 відсотків вже сьогодні можна стверджувати, що дата майбутніх виборів - 27 березня 2011 року. Зараз у Конституційному Суді знаходиться проект змін до Основного Закону, яким передбачається не тільки виправити помилки політреформи і зрівняти термін каденцій депутатів і голів міст, але й чітко зафіксувати у перехідних положеннях дату місцевої кампанії - останню неділю березня наступного року.

Перегони і висунення кандидатів за чинним законом починаються за 90 діб до дати голосування. Отже, навіть поверхневий підрахунок виводить нас на початок виборчого процесу - приблизно 27 грудня 2010 року.

Щоб місцеве самоврядування не впало в грудні у новий ступор і не відбулося фальстарту, Верховній Раді одразу після рішення Конституційного Суду, треба прорахувати терміни початку перегонів і передбачити фінансування на це.

Тим більше, що Жилянська має визначитися вже найближчим часом, - до 15 червня, і Рада до 9 липня однозначно підійматиме "місцеве" питання, розпочинаючи перший етап змін до Конституції.

Від Ради потрібна, словами класика, "ретельна бумажка. Фактична. Справжня. Броня!", де було б зафіксовано дату виборів, уніфіковано строки обрання депутатів та мерів і - найголовніше - чітко прописано мажоритарну систему на місцях.

Форма може бути різною і це похідне. Чи буде це 50/50, чи стовідсоткове висунення від партій, щоб стимулювати політичну структуризацію суспільства, - вирішального значення не має.

На дільниці дивитися в очі людям буде конкретна людина, і не матиме значення, яким солов'єм чи цицероном є голова блоку або партії. Такі приклади були: у 2002 році БЮТ у Києві взагалі не провів жодного депутата до Київради. Тоді на місцях не було списків, а з 90 висуванців-мажоритарників від БЮТу громада обрала одного-єдиного - студента з Солом'янки Максима Шкуро, якого згодом зняли по суду. Інших представників БЮТ кияни взагалі проігнорували! До речі, до Верховної Ради тоді теж пройшли лише бютівці-"списочники".

Ось наочний приклад різниці між пропорційною та мажоритарною системами. Коли немає ширми з першої п'ятірки, люди не голосують за котів у мішку, а обирають вчителя, керівника ЖЕКу, студента, якщо ті обіймають активну позицію і переймаються проблемами громади.

Тож треба нарешті "дати парабелум" виборцям. Впевнений, що масажистів, секретарок, "гігантів мислі чи осіб, наближених до імператора" за мажоритарної системи у місцевих органах влади не буде. Ця піна спаде. А повернуться професіонали, і залишаться ті, кому місцева розбудова і поступ дійсно болять.