Проти обох. Емпіричні докази

Янукович і Тимошенко не відрізняються між собою і однаково небезпечні для суспільства. Є достатньо фактів вважати, що режими, котрі будуть встановлені після приходу до влади одного чи другого кандидата, будуть характеризуватися винятковою, неєвропейскою антидемократичністю.

По-перше, Янукович і Тимошенко дозволяють своїм однопартійцям відкрито застосовувати насилля проти простих громадян.

По-друге, Янукович і Тимошенко дозволяють незаконне заволодіння суспільним надбанням.

По-третє,  Янукович і Тимошенко санкціонують своїми однопартійцям наносити шкоду спадку, що належить усім українцям, ради збагачення.

Янукович - в лавах руйнівників храмів

Янукович покриває руйнування найбільшої української християнської святині - собору Софії Київської.

Сутички між місцевими жителями по вулиці Гончара 17-23 минулого літа тривали постійно. У 20 метрах від мурів Софії Київської, у охоронній зоні цієї пам'ятки світового значення, будується багатоповерховий елітний житловий комплекс зі знущальною назвою Fresco Sofia.

Коли тільки починалося будівництво, Національна комісія у справах ЮНЕСКО, керівництво історико-культурного заповідника "Софія Київська" спільно зі своїми колегами на прес-конференції піднімали питання цього будівництва, вказували на його незаконність.

У відповідності до міжнародних зобов'язань України, будівництво в охоронній зоні має бути узгоджено з ЮНЕСКО. Проте цього не було зроблено, що є прямим порушенням законодавства.

ЮНЕСКО офіційно повідомило Україну, що через це будівництво, а також через низку інших архітектурних вандалізмів у охоронній зоні, Софія може бути виключена зі списку об'єктів світової спадщини ЮНЕСКО, і поміщена у так званий "список небезпеки" - там знаходяться пам'ятки, котрі, приміром, страждають внаслідок бойових дій.

Київська громадськість не обмежувалась заявами та судовими позовами. Паркан варварської забудови ламали разів з чотири, проте його щоразу відновлювали. Конфлікт між бізнесменами-руйнівниками та киянами здобув перманентний силовий вимір.

На фото вище видно, як із-за воріт будівництва протестуючих оббризкують невідомою речовиною - чи то сльозогінним газом, чи абразивним порошком, що викликає подразнення очей та органів дихання.

У силовому та правовому протистоянні забудовник впевнено брав гору.  Судові рішення та приписи прокуратури про призупинення будівництва успішно ігнорувались, найнятий криміналітет фізично пресингував протестуючих.

На фото: кремезні молодики вистроїлися у бойову шеренгу для захисту варварської забудови.

Найцікавіше було те, що у критичні моменти протистояння на забудові з'являлися депутати Партії Регіонів Ельбрус Тадеєв та Олександр Волков, щоб своїми грудьми, посиленими депутатським імунітетом, закрити прогалини у рядах молодиків, що брали участь у сутичках з місцевими жителями та активістами.

За словами регіоналів, вони просто переймалися долею приватної власності забудовника та його правом на підприємницьку діяльність.

За такої підтримки - що ті суди, що та прокуратура? Забудовник, в стилі Партії Регіонів, робить ставку на грубу силу, і (поки що) ця ставка спрацьовує.

Імовірний президент України Янукович може пишатися, що у нього такі сильні соратники. Влада, збудована з таких цеглин, буде міцна.

Бульдозер

Проте імовірний президент Тимошенко також має в своїх рядах рішучих людей.

Автор висловлює подяку бютівцю Сергію Терьохіну за його метафору з приводу Юлії Тимошенко "бульдозер навшпиньки ". Дійсно, у бізнесмена та депутата фракції БЮТ Івана Івановича Куровського було помічено як мінімум 2 бульдозери.

Бульдозер №1 - це Юлія Володимирівна, яка ніколи не зрадить Куровського, свого спонсора, щоб той не творив.

Бульдозер №2 - звичайний бульдозер, яким Куровський руйнував Олександрівську (Жовтневу) лікарню в Києві . Цей бульдозер активісти та місцеві жителі зупиняли фізично, їх били найняті фірмою-забудовником молодики. До речі, при пасивній підтримці підлеглих Луценка, як це видно на фото. Славетний союз Бульдозера та "кишенькової" міліції проявлявся і тут.

Подейкують, що при штурмі комбінату "Україна" бачили тих самих "спортсменів" Куровського , які раніше калічили літніх людей на бютівському будівництві в Жовтневій.

На відміну від регіоналів, бютівці замахнулися на пам'ятку всього лише національного значення - на одну з центральних та найдавніших лікарень Києва.

Порушення очевидні. З одного боку - корпуси лікарень, де цілодобово перебувають хворі, до них 10 метрів (за законом має бути не менше 30). З іншого боку, впритул - сквер, де похований видатний вчений Олександр Богомолець, пам'ятка національного значення з 2001 року.

Згідно ж з Тимчасовою інструкцією з організації охоронних зон та зон регулювання забудови для пам'ятників культури, охоронна зона повинна становити не менше 50 метрів.

Як бонус, знизу, в ґрунті - імовірне поховання хворих, що померли у 19-му столітті від сибірської виразки під час епідемії.

Іван Іванович Куровський - депутат фракції БЮТ, почесний президент компанії "Житло-Буд", що спробувала нашкодити лікарні своїм будівництвом.

Кіровський ніколи особливо не ховався, неодноразово з'являвся на будівництві та щось приязно обговорював з місцевим міліцейським начальством, після чого міліція вкрай толерантно ставилася до силових дій так званої "охорони" будівництва.

Коли були перевибори мера у Києві, БЮТ ввів в оману громадськість. Олександр Турчинов 31 березня на брифінгу заявив, що Куровський відмовився від будівництва добровільно.

"Компанія "ЖитлоБуд" у односторонньому порядку ухвалила рішення відмовитися від будівництва й надіслала відповідний лист пану Черновецькому про свою відмову. Я сподіваюся, що пан Черновецький, діставши відмову, не віддасть ділянку під будівництво кому-небудь зі своїх колег, друзів або родичів", - сказав Турчинов.

Як тільки минули вибори, все пішло, як і раніше.

В суді підопічні Куровського продовжили протестувати проти відміни виділення їм земельної ділянки на території лікарні. Внаслідок дій забудовника почали руйнуватися сусідні корпуси лікарні.

Нічні штурми і побиття місцевих жителів продовжилися. На Жовтневій бійцями забудовника було важко травмовано 77-річного академіка, що протестував проти руйнації лікарні. Судова тяганина триває і досі.

Тимошенко так і не змогла приборкати свого підопічного. Чи не захотіла.

Прикінцеві прогнози

Приклад Києва та його конфліктних точок емпірично доводить, що немає значимої різниці між позиціями Януковича та Тимошенко. Обидва "без п'яти хвилин президенти" мовчки схвалюють насилля, що його відкрито застосовують їх однопартійці з депутатським  імунітетом проти простих громадян України.

Це насилля, експропріація і нищення суспільного надбання та інші грубі порушення закону заради наживи  не приховуються від фото та відео фіксації - через те, що згори Янукович і Тимошенко їх схвалюють.

З газотранспортною системою буде те ж саме, що з Жовтневою лікарнею. З українською культурою - те ж саме, що і з Софією. З опозиціонерами та просто незгодними - тадеєви та волкови звично попрацюють тими ж методами, якими  працювали з 77-річним академіком. 

Це ті риси обличчя обох кандидатів, які вони особливо не намагаються ретушувати. Мабуть, Янукович і Тимошенко справедливо сподіваються, що неспростовні факти потонуть у вирі передвиборчої телебалаканини.

Проти всіх - це запит, вимога на інший тип політики, на нові, більш суворі вимоги до кодексу честі українських політиків.

Це сигнал про те, що значна кількість розумних та активних людей будуть готові змінити існуючу владу, підтримати її оновлення. Під такою загрозою владі Ю чи Я буде важче творити свої беззаконня.

Ігор Луценко, ініціатива "Збережи Старий Київ"