Київське міжчасся

1 липня секретар Київської міської ради Олесь Довгий незграбно, але впевнено демонтував скляну перегородку, що відділяла президію Київради від її ж депутатів.

За задумом "піарників" столичної влади, цей жест мав би продемонструвати повну відкритість і доступність нового-старого мера та його команди. Однак символізм виявився набагато глибшим.

Добровільна відмова від скляного бар'єру, що дозволяв цілком прозоро, але безкарно робити з містом, що завгодно, означає - зараз Черновецькому і Ко просто нічого боятися. Ні агресивно-наполегливих блокувань трибуни депутатами від Блоку Юлії Тимошенко, ні несподіваного правого хуку від Віталія Кличка.

Перші з розряду "непримиренної" опозиції перейшли в статус "конструктивної", а другий вкотре вирішив баталії політичні поміняти на спортивний поєдинок - це в нього виходить краще.

7 липня Віктор Ющенко з місячним запізненням перезатвердив Леоніда Черновецького головою Київської міськдержадміністрації. Якщо хтось мріяв про стабільність у Києві, то він її отримав.

Але ця стабільність нагадує епоху пізнього застою в СРСР. І хоч Леонід Черновецький не Леонід Брежнєв, остання виборча кампанія виснажила його остаточно. Тому в його оточенні почали задумуватись над операцією "наступник".

Втім, про все по-порядку.

Влада

Перемога на дострокових виборах Леоніда Черновецього і однойменного блоку була переконливою, але не абсолютною. Вагоме представництво опозиційних і просто незадоволених депутатів в Київраді не обіцяло меру солодкого життя.

Однак справжня перемога наступила пізніше - коли Олесь Довгий був обраний секретарем міськради, а фракція БЮТ була банально куплена посадами в керівництві депутатських комісій.

Але, як водиться, після нейтралізації зовнішньої загрози почалися чвари всередині самої команди. Як відомо ще зі шкільних підручників - внутрішньовидова боротьба найзапекліша.

Першою жертвою в цій боротьбі стала вірна соратниця мера Ірена Кільчицька. І хоч яким шляхетними приводами не була виправдана ця відставка, дякуючи блогу на "Українській правді" громадськість дізналась, що Кільчицьку просто обміняли на лояльність не найбільшої в Київраді фракції - Партії Регіонів, пообіцявши посаду Кильчицької "регіоналу" Олександру Орді.

Але Орду досі не призначено заступником мера - не в останню чергу тому, що його кандидатуру було "спалено".

Однак глибинні причини усунення Кильчицької зі столичного олімпу слід шукати в іншому. Просто на цьому олімпі стало затісно. В першу чергу Олесю Довгому. Залишаючись улюбленим фаворитом мера, Олесь Станіславович не полишає думки стати його наступником.

Зважаючи на амбіції Довгого, останнім часом почала спостерігатись деяка напруженість між ним та зятем міського голови В'ячеславом Супруненком. Поки-що всі ці непорозуміння не виносяться на публіку і стримуються фактором присутності, власне, Черновецького.

Але Леонід Михайлович не єдиний, хто відчуває сентименти до молодого та перспективного секретаря міськради.

Кажуть, що в неформальній обстановці Віктор Ющенко звертається до Олеся Довгого не інакше, як "козаче". Тому невипадковими є часті появи цього персонажа у вишиванці, та розлогі інтерв'ю про те, що "вишиванка - це круто". Розраховані всі ці виступи, в першу чергу, на одного глядача.

Сателіти

Всі намагання Миколи Катеринчука через суд позбавити своїх же депутатів-зрадників мандату нагадують гоголівську унтер-офіцерську вдову, яка висікла сама себе. Але поведінку Гавриленка-Тесленка-Ярошенка можна було б спрогнозувати ще на етапі передвиборчої кампанії, на що неодноразово вказували журналісти.

І хоч Микола Катеринчук з Олексієм Рєзніковим всіляко намагаються зберегти обличчя, намагаючись через суди відкликати власних депутатів - роблять вони це якось непереконливо. Складається враження, що для них процес (читай - "піар") важливіший за результат.

Альянс з Блоком Черновецького маленької, але не гордої фракції Партії Регіонів, теж не виглядає протиприроднім. Шанси "регіонала" Олександра Орди таки бути призначеним заступником мера залишаються високими, нехай лише заспокоїться інформаційна хвиля довкола цього питання.

Інша справа, що виборчою кампанією взагалі і Василем Горбалем, зокрема, дуже незадоволене керівництво партії. А, оскільки фракція в Київраді орієнтована на Горбаля особисто, то будь-які внутріпартійні конфлікти можуть позначитися на поведінці фракції. Хоча це питання далекої перспективи.

Блок Литвина в Київраді повторює свою стратегію у Раді Верховній, вважаючи, що відсутність позиції, зрештою, конвертується в підтримку електорату. Втім, якщо навіть не конвертується, то цю підтримку завжди можна купити. Тим більше, що відповідальність за минулі "вавілони" та "світлофори" понесли лише "стрілочники", та й то - одиниці.

Віктор Пилипишин сильно хотів стати секретарем міськради і для цього ладен був входити в будь-які альянси, але Леонід Черновецький не менше хотів на цю посаду Олеся Довгого. Зараз Пилипишин дуже хоче стати наступним міським головою, але цього так само прагне і Олесь Довгий, що втім не заважає їм обом час від часу обідати в ресторані "Ательє" на вулиці Богдана Хмельницького, куди однаково близько як від Шевченківської районної адміністрації, так і від Київської міської.

З Громадянським активом Києва теж все ясно. Цілковита лояльність до діючої міської влади, вже майже принесла "Київмлину" (читай Хмельницькому-Іванову) 200-мільйонні дотації з бюджету.

Якщо обійтися без образів, то у такий спосіб влада нібито компенсуватиме пекарям збитковість виробництва хлібу. Якщо ж із образами, то власникам "Київмлину" на їхній шматочок хлібу насиплять ще й відерце ікри.

Принаймні, на останній сесії саме Пабат порушив болючу проблему компенсації. І саме він, скоріше за все, доведе цю справу до кінця - вдячна більшість в Київраді завжди готова підтримати конструктивних товаришів.

В цілому, ГАК, як інвестиційний проект, вже виправдав вкладення під час виборчої кампанії.

Опозиція

Згадувати про фіаско на київських виборах в БЮТ вважається ознакою поганого смаку. Уроків зроблено не було, очільники виборчої кампанії і далі визначають стратегію і тактику блоку.

І хоч спроби "розбору польотів" мали місце - керівник штабу Богдан Губський в досить своєрідний спосіб прореагував на всі звинувачення в провалі кампанії та фінансових зловживаннях. Він просто пригрозив, що виведе з коаліції від 6 до 10 підконтрольних йому депутатів. Зваживши на можливі наслідки, Юлія Тимошенко вирішила тему київських виборів закрити.

Доходить до смішного: однією з причин поразки у штабі називають... велику кількість агітаційних наметів - лише в Подільському районі таких було 350. Мовляв, ці намети заважали перехожим, тому кияни не голосували за БЮТ.

Помилилися ті, хто прогнозував через активність БЮТ підвищення температури кипіння у сесійній залі вже під час перших засідань.

Натомість, пролунала заява Черновецького, що йому приємно працювати з таким інтелігентним політиком, яким є керівник фракції БЮТ Олександр Зінченко, а сам Зінченко обережно натякає, що кияни втомилися від слова "опозиція".

В вужчому колі Олександр Олексійович був більш відвертим, заявивши, що якщо БЮТ відмовиться від участі в розподілі депутатських комісій, то фракція просто "посипеться". Як бачимо, фракція збереглася і разом з Блоком Черновецького та сателітами тихенько поділила комісії.

А от Блоку Кличка комісій не дісталося. Тому там, швидше за все, "посипеться", так само, як це було і у попередньому скликанні Київради. Тоді половина депутатів, яких Кличко практично за руку привів на до міського парламенту, змінили обіцянки на "цяцянки" у вигляді посад та привілеїв.

Сьогодні до групи ризику відносять Льва Парцхаладзе та його людей - представники великого бізнесу завжди залежні від влади. І у Черновецького можуть знайтися свої важелі впливу на відомого забудовника.

Є в Кличка й інші "больові точки". Приміром, Іван Плачков під час голосування за Олеся Довгого несподівано захворів.

Сам Кличко в розпал кампанії підписав контракт на поєдинок за титул чемпіона світу із Самуелем Пітером, який відбудеться у жовтні. Тому вже незабаром він залишить Київ на три місяці, щоб краще підготуватися до двобою. На кого він залишить фракцію - залишається загадкою.

Керівник виборчої кампанії Дмитро Андрієвський відійшов у тінь, Лев Парцхаладзе неоднозначно сприймається у мас-медіа, а Наталя Новак просто не є авторитетною серед своїх колег-депутатів.

Всупереч багатьом прогнозам Кличко так і залишився інформаційним проектом. Про розбудову потужної структури під його брендом та загальнонаціональні амбіції боксера поки-що можна забути.

Чи то Банкова не дала "добро", а може на рингу Віталію просто затишніше.

***

Однак "благоденствіє" у коридорах будівлі на Хрещатику, 36 триватиме не вічно.

Наступним каменем спотикання стане питання, коли відбудуться нові вибори мера і Київради. Чи у 2010-11 роках, разом з загальноукраїнськими місцевими виборами, чи діючий міський голова і міська рада проіснують відведений Конституцією термін - відповідно 5 і 4 роки.

Остаточно відповідь на це питання мав би дати Конституційний Суд, але до нього з цього приводу ще ніхто не звертався.

Але, коли б ні відбулись наступні вибори, теперішній владній команді вже не буде так просто - соціальний популізм роками не вирішував проблем міста. Штучне стримування цін на хліб, комунальні послуги не може бути безкінечним. Пружина стиснулася максимально і рано чи пізно боляче вдарить по киянах.

Це могло б стати золотим часом для опозиції. Але де вона, та опозиція?

Олександр Черненко