Безцінний спадок: Кому належить історичний Київ?

Значна кількість історичних та архітектурних пам'яток у центру Києва, які важливо зберігати для наступних поколінь, давно перейшла у приватні руки.

Новим власникам будинки часто діставались за безцінь, а тепер просто руйнуються. Згодом на місці занедбаної будівлі можна буде звести комерційну сучасну нерухомість або просто перепродати безцінну землю у центрі.

Кому належить історичний Київ, йдеться в розслідуванні програми "Схеми", спільного проекту Радіо Свобода та каналу "UA:Перший".

У 1990 році ЮНЕСКО надала статус об’єктів всесвітньої спадщини собору Святої Софiї та ансамблю Києво-Печерської лаври.

Вони мають буферні, тобто, охоронювані зони, де заборонене нове будівництво, не пов’язане з історичною забудовою.

Більше того, про всі дії, стан та наміри щось робити у буферній зоні треба інформувати спеціальний комітет ЮНЕСКО.​

У буферній зоні розташований будинок Підгорського кінця XIX століття на Ярославовому Валу, відомий як "Замок Барона". 

"Жоден власник, який володів цим майном, тут не жив", – розповіла історик, молодший науковий співробітник Національного музею історії України Софія Грабовецька.

Ніколи не мешкали тут і теперішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд та його дочка Інна.

Історична будівля перейшла до рук сучасного мільйонера типовим способом: від 1990-х років він почав скуповувати квартири в будинку одну за одною. Адже за документами ця будівля досі житлова.

За словами начальника дирекції експлуатації житлового фонду КП "Київжитлоспецексплуатація" Євгена Кравченка, сьогодні „замок Борона", перебуває в незадовільному технічному стані.

Сам Лойфенфельд іншої думки: "А чого ви зараз займаєтесь цим питанням, що він у мене в незадовільному стані? У нас будівля в нормальному стані. За царя будували так, що воно 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100".

У 2014 році Верховний суд України створив прецедент – коли прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку продали Лойфенфельдам незаконно, суд не тільки не витребував будинок у комунальну власність, а й визнав, що будинок нібито не є пам’яткою.

Таким чином власник може просто перебудовувати будинок на власний розсуд або й узагалі знести його.

Мер Києва Віталій Кличко назвав позбавлення історичного будинку статусу пам’ятки неприпустимим і пообіцяв "у стислі терміни" розібратися. Однак, за 2 роки будинок так і не внесли до Держреєстру пам’яток України.

У грудні 2016 року заступник міністра культури Тамара Мазур запевнила, що на підписі у міністра лежить наказ, у якому серед пам’яток є вулиця Ярославів Вал, 1.

Проте в наказі, який невдовзі з’явився, не виявилося будинку Підгорського. Лише після кількох нагадувань практично під Новий рік Міністерство все ж внесло будинок до реєстру.

Однак Лойфенфельд розлучатися з будинком не налаштований.

"У єврея відбирати взагалі нічого не можна. Нікому. Ні єврею, ні росіянину, ні українцеві, не можна нічого відбирати за законами релігійними. Не можна створювати євреям проблеми. А якщо нам створювати проблеми, то будуть і проблеми в держави. Не тому, що євреї погані, а тому, що ви порушуєте релігійні речі", – зазначив Лойфенфельд.

Метод придбання цілого будинку – через скуповування окремих квартир – доволі поширений. Саме так компанія "Грааль", яку ЗМІ пов’язують із братами Табачниками, придбала й відомий будинок на Грушевського, 4б, зведений у XIX столітті. 

На початку 2000-х років, коли Дмитро Табачник керував парламентським комітетом закордонних справ, а його брат Михайло – комерційними структурами, пов’язана з останнім фірма "Грааль" представила скандальний проект так званої реконструкції Європейської площі – з готельним комплексом заввишки 160 метрів на місці старої забудови.

Нині керівництво "Граалю" регулярно приходить до КМДА, щоб подовжувати оренду земельних ділянок на Європейській площі.  

"Інвестор цього проекту дуже потужний, який вклав дуже багато грошей в Україну. Це Офер Керцнер, якого визнали інвестором минулого року. Ось він власник цього проекту", – заявила директор товариства "Грааль" Ірина Окунєва.

Офер Керцнер, почесний консул України в Ізраїлі, на запит щодо фінансування проекту на Грушевського так і не відповів.

Ще одна пам’ятка, яка опинилася у приватних руках, – 120-річна садиба Міхельсона на Пушкінській, 35-37.   

За ціле століття вона неодноразово переходила з рук у руки. Нині її власник – фірма "Дім на Пушкінській", яка належить маловідомому підприємцю Тетяні Чорна.

Чорна разом із компанією "НЕСТ" готує спільний проект реставрації садиби.

"Це буде житло, елітне житло. Це саме те, що зробив Міхельсон більш ніж 120 років тому. Це були будинки для дуже багатих людей", – розповів радник з інформаційної політики компанії "НЕСТ" Вікторія Яковлева.

Проте перед початком реставрації, власники мусять провести протиаварійні роботи – будинок у вкрай небезпечному стані, навіть ходити біля нього небезпечно.

Історична садиба Терещенків на бульварі Шевченка, 34 належить "Центрелеватормлинбуду", який і раніше орендував приміщення комплексу будинку Терещенків. 

А в 2004 році місто оголосило конкурс для потенційних інвесторів, адже будинок треба було реставрувати.

Зрештою "Центрелеватормлинбуд" (одним із засновників якого є Тимур Міндич – відомий бізнесмен, пов’язаний із каналом "1+1" та Ігорем Коломойським) до конкурсу не допустили, а переможцем обрали "Укрнафту" (акції якої майже порівну належать державі та структурам Ігоря Коломойського).

Уже невдовзі після укладання інвестиційного договору з містом, "Укрнафта" передала свої права на будинки "Центрелеватормлинбуду".

Власник запевняє, що вже цього року влада побачить проект реставрації садиби.

Раніше проект "Доступ до правди" у своєму дослідженні власників історичної нерухомості писав про те, що власники цієї садиби вже отримували припис за неукладання обов’язкового для власників документа (охоронного договору), а також через те, що будівля у занедбаному стані. Тепер власник каже, що всі порушення пам’яткоохоронного законодавства усунуті.

Але з цим не згоден нащадок власника старовинної садиби Мішель Терещенко.

"Я вже починаю працювати з юристами. І ми будемо судитися. Будинок Терещенків буде показувати киянам, що це можна захищати і давати нове життя гарному історичному будинку, який у нас є", – сказав він.

Історичне серце столиці – Андріївський узвіз. У 2009 році влада вирішила його відреставрувати до "Євро-2012" і доручила цю справу інституту "УкрНДІпроектреставрація".

"Під час роботи ми зіткнулися з тим, що якісь будинки продані приватним підприємцям. Насправді власники не пускали в будівлі на обстеження. Тому проект ми зробили, включили туди не тільки фасади, а й аварійні дахи, і таким чином привели в порядок Андріївській узвіз, але не в повному обсязі", – зазначила реставратор, головний архітектор "УкрНДІпроектреставрація" Лариса Цяук.

Окрім того, що сам Андріївський узвіз – територіальна пам’ятка, більшість будинків тут – також пам’ятки. Але багато з них давно у приватній власності.

Зокрема, будинок на Андріївському узвозі, 2. Наразі будівля повільно руйнується. Якщо зовні будинок виглядає охайно, то всередині ходити по ньому страшно. Це визнає і нинішній власник – "Діамантбанк", публічним акціонером якого є екс-міністр МНС та колишній народний депутат Давид Жванія.

Банк має головний офіс на тій же ділянці, тож може фізично контролювати стан сусіднього будинку.

У самому банку запевняють, що рятувати пам’ятку хочуть, навіть уклали охоронний договір на будинок, але не можуть почати роботи через бюрократію.

"Нам ще необхідно отримати містобудівні умови та обмеження. Але, починаючи з червня 2015 року, ми не можемо отримати цей документ. У нас усі погодження є, але застаріла корупційна схема в цій сфері як діяла, так і діє. Складнощі отримання цього документа виникають у багатьох замовників, хто володіє будівлями, такими смачними, як, наприклад ця, на розі Андріївського узвозу та Контрактової площі", – каже радник голови правління "Діамантбанку" Наталія Бєлан.

Наріжний будинок на Боричевому Току, 23/3 – один із найстаріших, збудованих після пожежі на Подолі 1811 року. Зараз він майже перетворився на руїну. 

Теперішня власниця історичного скарбу – Галина Іванівна Лосєва, яка має в Києві низку ресторанів. Лосєва – член родини Калетників, політиків-комуністів. Рідна дочка Лосєвої – це Оксана Калетник, колишній депутат парламенту.

За результатами минулорічної інвентаризації, яку проводила міська влада, інспектори дійшли висновку, що будинок невідомо чий.

Але прослідкувати власника легко можна завдяки земельному кадастру. Щоправда, тут цільове призначення землі під стародавньою пам’яткою архітектури вказане як "для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва".

Лосєва каже, що будинок у неї відібрали шахраї-рейдери – мовляв, офшорна фірма "Магнолія ассоушиейтс лімітед" отримала підробне рішення суду, що закріпив за нею право власності на історичний об’єкт.

Тепер вона планує звернутися із цим питанням до правоохоронців.

"А тому розповісти вам про плани будівництва на цій ділянці в найближчій період, на жаль, не можу", – пояснила Лосєва.

На вулиці Тургенівській руйнуються колись величні будинки початку XX століття під номерами 17 та 19. 

Нинішні власники будинків – товариство "Українська індустріальна група" з керівником Віктором Слишиком. 

Проте раніше, коли фірма офіційно купувала землю під будинком №17, до переліку засновників товариства увійшла Олена Ставицька – дружина розшукуваного екс-міністра енергетики Едуарда Ставицького. Також серед уповноважених осіб були його батько, мати та теща міністра-втікача.

Про свою власність бізнесмени розповідають неохоче.

"Будівлю у 2001 році "Українська індустріальна група" купила в банку "Приват", тому які питання?" – каже керівник фірми Віктор Слишик.

Тепер компанія чекає, коли мине криза.

Стверджують, що готові відбудовувати пам’ятки, але досі навіть охоронні договори на будинки не укладали.