Згідно з міським бюджетом цього року на утримання Київради закладено 52 мільйони 245 тисяч гривень.
Таку суму 120 депутатів витратять на свої професійні обов'язки – роботу з виборцями й підготовку проектів рішень, за якими буде жити столиця, пише "Комсомольська правда".
На відміну від своїх "старших" колег по Верховній Раді зарплату депутати місцевих рад не одержують, тому більшість із них паралельно з депутатством займаються бізнесом або керують місцевими підприємствами. На сесії ж вони збираються приблизно раз-двічі на місяць. Крім того, 2-3 рази на місяць проходять засідання комісій Київради.
Утім, депутат Київради повинен більше часу проводити не на пленарних засіданнях, а у своїй громадській приймальні (як правило, по прийомних днях – 1-2 рази на тиждень). На місяць на утримання кожної приймальні з міського бюджету виділяється по 8 тисяч гривень (на рік – 95 тисяч).
Однак, як кажуть депутати, цих грошей їм не завжди вистачає. Оскільки в цю ж суму входить зарплата двох помічників, телефонні й комунальні рахунки, закупівля канцтоварів і оренда приміщення.
"Депутат сам вибирає собі приміщення для громадської приймальні. Він може знімати його хоч за 25 тисяч гривень, але різницю між сумою, що виділяють з бюджету, й витратами покриває сам. У підсумку мені доводиться доплачувати по 2,5 тисячі гривень на місяць зі своєї кишені", - заявив депутат Валерій Карпунцов.
Його колезі по Київраді Аллі Шлапак повезло більше – свій офіс вона знімає всього за 1 гривню.
"Якщо громадська приймальня депутата не більше 50 квадратних метрів і знаходиться в будівлі, яка належить місту, то оренда символічна", - пояснила Шлапак.
Громадські приймальні працюють, щоб городяни могли прямо спілкувалися зі своїми обранцями: скаржитися їм, вимагати вирішити проблему, а якщо потрібно, то й критикувати їх. Але наскільки все це ефективно – судити киянам.
Ще одна стаття витрат, на яку виділяють 28,5 тисячі гривень на місяць, - "вирішення соціально-економічних проблем, виконання передвиборних програм і доручень виборців".
Розшифрувати, що це значить достеменно неможливо, навіть депутати самі напевно не знають, тому витрачають гроші на власний розсуд.
"Доходило до того, що депутати просто роздавали їх людям. Наприклад, виборець попросив грошей на операцію. Хоча процедура передачі коштів фізичним особам складна. Нужденному потрібно подати купу документів і довідок, що йому дійсно потрібні гроші", - додав Карпунцов.
А от депутат Олексій Давиденко запевняє, що взагалі у 2011 році не одержав з передбачених йому 340 тисяч гривень на рік ні копійки.
"Торік я намагався поставити в себе в районі на Русанівці лавки. Були акти виконаних робіт, але казначейство в Київраді їх не прийняло. Зрештою я був змушений оплатити встановлення цих лавок зі своїх грошей", - сказав Давиденко.