Київ на смак

Версія для друку

Додати коментар -

05.12.2011 11:16

Фото fridayjournal.com

Для одних Київ – це золоті куполи Лаври, пам’ятник Кию, Щеку і Хориву, славетний Майдан. Для когось – це подорожі Дніпром і шопінг на Хрещатику.

Однак, є люди, у яких столиця України – це в першу чергу "Київський торт" або цукерки "Київ вечірній".

Смачна класика столиці – "Київський торт" – цього року відсвяткувала свій 55-річний ювілей, пише УНІАН.

Цей солодкий сувенір ще з радянських часів возять додому всі, хто завітав до столиці.

Сьогодні його несуть на весілля, день народження і новий рік.

За легендою, "Київський торт" народився завдяки… недбальству.

Одного дня 1965 року кондитери київської фабрики імені Карла Маркса забули покласти до холодильної камери партію яєчного білка, приготовленого для бісквіту. Наступного ранку начальник бісквітного цеху Костянтин Петренко за допомогою 17-річної помічниці кондитера Надії Черногор, щоб приховати помилку колег, на свій страх і ризик переклав застиглі білкові коржі масляним кремом, обсипав ванільною крихтою, прикрасив поверхню квітковим орнаментом.

Так народився прадід торта, якому судилося на довгі десятиліття стати візитною карткою Києва.

Фото av.ru

До речі, саме "Київський торт" був одним з подарунків від Української РСР Леоніду Брежнєву на 70-річчя. Триярусний витвір кулінарного мистецтва складався з 70 коржів і важив понад п’ять кілограмів.

Кажуть, генсекові подарунок настільки прийшовся до смаку, що він вимагав від власних кухарів повторити шедевр.

Ще один смачний символ столиці – цукерки "Київ вечірній" – вдвічі молодший за славетний торт: позаминулого року він відсвяткував 25-річчя.

Куполоподібні цукерки з цілим ядром фундука, политі шоколадною глазур`ю, виробництва тієї ж колишньої фабрики імені Карла Маркса, не мали і не мають аналогів ані в Україні, ані за кордоном.

Кондитери фабрики "Roshen" запевняють, що рецептура делікатесу була ретельно узгоджена і випробувана перед запуском цукерок у виробництво у 1984 році.

Ті, хто асоціює Київ зі смачною їжею, обов’язково згадають ще й котлету по-київськи.

У XVIII столітті рецепт соковитого делікатесу з ніжної курячої грудинки, автор якого, кухар Николя Апперт, назвав котлетою де-воляй, привезли до царської Росії французькі кулінари.

Новинку було подано до столу імператриці Єлизавети Петрівни, і та "благословила" смакоту, яку відтоді почали готувати в усіх знатних родинах.

У 30-х роках XX століття, після тривалого забуття, викликаного громадянською війною, непом, становленням нової держави, розрухою, до якої так скептично ставився професор

Преображенський, знамениті котлети почали своє нове життя.

Незаслужено забутий рецепт відродив один з київських кухарів, який ризикнув приготувати обсмажені у фритюрі котлети з відбитої курячої грудинки з маслом і посіченою зеленню для одного з "високих" комуністичних бенкетів.

Котлети вождям смакували, і ними вже під назвою "котлети по-київськи" в ресторанах "Інтурист" почали годувати вибагливих іноземців.

Багатьом студентам і просто тим, хто любить гуляти Хрещатиком, знайомий ще один смачний символ міста – Київська перепічка.