Київ на дотик, або як живеться в мегаполісі незрячим

Версія для друку     Додати коментар -

14.11.2011  13:51

Фото znam.org.ua

У столиці мешкає близько 3 тисяч сліпих людей. Окрім того, що цим людям нелегко ходити вулицями, то їх ще й обдурюють у магазинах.

Про це пише "Сегодня", яка провела один день у компанії голови правління київського товариства сліпих незрячого Михайла Новосецького.

До місця зустрічі – метро "політехнічний інститут" – Новосецький прийшов самостійно. У своєму районі за багато років чоловік вивчив кожний поворот і може назвати кількість сходинок на всіх спусках-підйомах.

Однак, каже, сьогодні для сліпих особливо небезпечні підземні переходи, адже найчастіше вони "окуповані" торговцями, лотки і столи яких важко обійти сліпому.

Важко орієнтуватися і на зупинках громадського транспорту – знову ж таки через торгівлю. До зупинку важко дійти через вузькі проходи між великою кількістю ларьків.

"Ми звертаємося до чиновників, щоб забрали кіоски, іноді це діє, але незабаром ларьки з'являються знову. Ще одна проблема — вуличні торговки. Ти пам'ятаєш, що тут прохід вільний, але в підсумку натрапляєш на якийсь ящик", — розповів Новосецький.

Чоловік легко відрізняє звуки тролейбуса від звуків маршрутки, але знову має проблеми: зупинки оголошують надто тихо і нерозбірливо.

Ще одна біда – магазини. Наприклад, у незнайомому супермаркеті й орієнтуватися важко, й обрахувати можуть.

Про те, щоб хтось поступився місцем у черзі – годі й говорити. Щоправда, каже Новосецький, часто буває – касир і до прилавка проведе і товар знайти допоможе, і здачу правильно дсть.

"Але, буває, мене обманюють зі здачею", - каже сліпий.

Гроші він носить не в гаманці, а в кишенях — для кожного номіналу окрема.

"Наприклад, у лівому — п'ятірки, у правом — десятки, у нагрудному — двадцятки", - пояснив Новосецький.

Незважаючи на сліпоту, чоловік, який осліп у 20 років, вдома може і кран полагодити, і їсти готує самотужки.

Мріє сліпий про каструлі зі свистками.

"Такі є в США. Ми ж визначаємо, чи закипіла вода, або пальцем, або чекаємо, коли їжа почне виливатися через верх і сичати на плиті. А от наручний годинник у мене "говорить" — натискаєш кнопку і голос говорить час", - розповів Новосецький.