Акупунктура міста по-київськи

Версія для друку     Додати коментар

28.03.2017  10:02 __ Олександр Мацапура

15 грудня 2011 року Київська міська рада прийняла рішення "Про затвердження Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року" як пріоритет регіонального розвитку на період до 2025 року. Розробка цього документа тривала кілька років. На сьогодні майже маємо "оновлену" версію стратегії розвитку столиці, тобто другу редакцію документа.

Одразу слід прояснити, що ситуація по факту мало змінилася, або правильніше сказати – зрушилася. Болючі питання залишилися, але з’явились і нові. Наприклад, процедурні питання до документу.

Як і в першій версії стратегії, її розпорядниками виступають виконавчі органи Київської міської ради, міські департаменти та управління, а не депутати та мер міста, як вважає велика кількість киян.

В оригінальній редакції Стратегії розвитку столиці нас зустрічав голова Київської міської державної адміністрації Олександр Попов з вступними словами та ключовими завданнями.

В оновленій редакції Стратегії розвитку міста Києва, яка наразі вже має остаточний вигляд, та відповідно до регламенту проходить погодження на Постійних комісіях Київради, киян, за зрозумілою логікою, зустрічає вступним словом міський голова – Віталій Кличко.

Мер наголошує на необхідності перегляду Стратегії затвердженої Київської міської радою 2011 року, та представлення нової редакції, що "була продиктована викликами нового часу (с)".

До розробки оригінальної версії документу Стратегії було залучено широке коло провідних профільних експертів, аналітиків, державних діячів та активістів громади міста в цілому.

У березні 2012 року Київ відвідав мер міста Боготи – Енріке Пеньялоса. Маючи великий досвід в розвитку столиці Колумбії, Енріке Пеньялоса став визнаним фахівцем в питаннях містобудівної стратегії розвитку. Під час візиту Пеньялоса надав свою консультацію по стратегії (йдеться про першу редакцію) та по стратегічному розвитку столиці України.

Основний акцент мер Боготи зробив на стратегії вирішення таких  проблем, як:

- автомобілі на тротуарах Києва,

- невелика щільність населення, яку треба збільшувати, але не тільки завдяки висотності будівель.

Також слід відзначити, що до розробки першої редакції стратегії долучились:

- Фонд "Ефективне управління";

- Міжнародна компанія The Boston Consulting Group;

- Міжнародна організація Cities Alliance;

-Міжнародна організація United States Agency for International Development (USAID).

Говорячи про оновлену Стратегію розвитку столиці від 2016 року, то її розробкою за наявною інформацією в більшій мірі займались департаменти як розпорядники стратегії, Громадській організації, переважно вітчизняні, низка депутатів, та громада столиці через он-лайн додатки по наданню пропозицій на сайті Київської адміністрації.

Щодо деяких процедурних проблем (за моїм досвідом) з якими зіткнулись:

По-перше, проблема необізнаності та несвоєчасності. Очевидно, що більша частина роботи над стратегією припала на весну та літо 2016 року. До серпня розпорядники (департаменти) мали підготувати чернетки оновленої стратегії. У червні депутати Київської міськради та експерти були запрошені до розроблення оновленої стратегії та була надана можливість подати свої пропозиції шляхом участі у робочих групах. На це депутатам Київради надали три місяці літа. На робочих групах мали розглядатися ідеї та пропозиції з корегування оновленої стратегії.

По-друге, незацікавленість розпорядників (департаментів столиці) у розробці стратегії, в тому числі в робочих групах по обговоренню. Слід зауважити, що перші варіанти (чернетки) оновленої стратегії депутати отримали за тиждень до обговорення.

До речі, згадується, що під час робочих груп з депутатами, в серпні, на кожен з напрямків, а їх було близько 15, виділялось по 1 годині. Зрозуміло, що цього замало для такого довгострокового документа. Також, попри це, представники деяких департаментів пропустили ці робочі групи, або не взяли до уваги запропоновані ідеї.

Не зважаючи на недоліки у розробці оновленої стратегії, основні, дійсно важливі проблеми, стосуються як стратегії, так і загального бачення розвитку столиці.

Отже, до основних проблем стратегії як пріоритету:

1.  Розпорядники другу редакцію поспіль не зацікавлені в розробці строкового плану та у його виконанні;

2. Стратегія розвитку міста Києва не еволюціонує, як це має бути, вона переписується, тобто існує велика ймовірність того, що ми побачимо щось нове через 4-5 років;

3. В обох стратегіях мова йде тільки про Київ та про його чіткі територіальні межі і забувається про прилеглі до столиці міста. Говорячи про нові тенденції будівництва, велика частина новобудов вже побудована або будується за фактичними територіальними межами Києва, але кожен день мешканці цих будинків їдуть до Києва на роботу, навчання і т.п. Не враховувати найближчу прилеглу до столиці територію нелогічно, говорячи про стратегію розвитку столиці до 2025 року.

4. Це стосується попереднього пункту, але, попри це, варто виділити окремо. Порівнюючи стратегію столиці України зі стратегіями європейських столиць, існує одна деталь, яка їх дуже сильно відрізняє. Європейські міста, особливо великі міста на кшталт Києва, розвиваються, створюють і послуговуються розрахунками згідно зі стратегією не тільки відповідно до інших міст держави, а й столицями держав-сусідів. Це є нормальною світовою практикою. Сьогодні не є дивним кількаразовий перетин кордону на тиждень для роботи або інших потреб, і це є нормальною практикою – бути пов’язаним з "великим світом".

Ще одна цікава практика "чужої стратегії", яку можна реалізувати в наших майбутніх документах такого формату. Санкт-Петербург передбачав 3 сценарії розвитку міста до 2030 року.

Консервативний, за яким можливе зниження темпів економічного зростання, поступове зменшення інвестиційного потоку, підвищення рівня добробуту внаслідок зниження темпів зростання чисельності населення.

Помірно-оптимістичний, за яким збільшуються темпи економічного зростання та інвестиційного потоку, що дозволить подолати негативні наслідки.

Та інноваційний – збільшення темпів економічного зростання та інвестиційного потоку, що надасть значне зростання доходів мешканців.

5. Усі прорахунки та бажані результати стрибають від нуля до 100%. Тобто у 2012 році було – у 2025 має бути. Відсутні проміжні значення та розрахунки, за якими кияни можуть відслідковувати що реалізується, а що так і не зрушилося з місця.

6. Маємо стратегію, термін якої закінчується терміном повноважень міського голови, попри те, що це довгостроковий, розрахований на тривалу перспективу документ.

7. І основна проблема – ніхто не має чіткого розуміння розвитку Києва, його бачення та плану, внаслідок чого сьогодні ми не маємо стратегії.

Логічно, аби актуалізована стратегія міста була таки "київською" – стратегією, котру доповнять активні мешканці. Потрібно донести її значення максимально до кожного киянина, аби кожен міг долучитися.

Так, є електроні додатки на сайті КМДА – це крутий механізм, але поки про них мало знають. Активісти, архітектори, культурні діячі мають бути залучені до діалогу більше, ніж розмова через додаток на комунальному сайті.

Оскільки це планування розвитку міста на десяток років вперед, документ має писатись спільно зі всіма, на чиє життя він впливатиме, – а не бігцем, по годині на кожен сектор міста, як це відбулось.

Може, не варто так підганяти час, ставити жорсткий строк для розпорядників, а у спокійному ритмі напрацювати те, чого хочеться і варто досягти в рідному місті на найближче майбутнє.

І в кінці хоче згадати про авторський підхід Жайме Лернера до стратегування, який він трактує як Акупунктуру міста.

"Це підхід до планування, який розрахований на реалізацію цих планів. Не беріться за все відразу, почніть з чогось одного, працюйте на результат та дійте".

Олександр Мацапура, юрист депутатської фракції "Об'єднання "Самопоміч" у Києві