Київ vs приватні інтереси: що оберуть депутати Київради?

Захоплюючись низьким рівнем корупції в розвинутих країнах, ми зазвичай пов’язуємо це з суворим покаранням за такі злочини. Проте як театр починається з вішалки, так і боротьба з корупцією – із чіткого регламенту роботи чиновників. 

Новий крок в цьому напрямі зробила і українська столиця – із 1 вересня вступив в силу новий регламент роботи Київської міської ради. Одне з його головних нововведень – антикорупційна частина і, зокрема, розділ про запобігання конфлікту інтересів.

Отож, чи покине стіни мерії це ганебне явище та чию сторони оберуть депутати Київради: громади чи приватних інтересів?

"Дружина секретаря Київради отримала для свого фонду понад 200 м² з комунальної власності", "Даєш дружині секретаря Київради квадратні метри".., -  з такими заголовками в серпні вийшла низка інтернет-ЗМІ.

Приводом стало розслідування однієї з антикорупційних громадських організацій, відповідно до якого ще в липні Київрада ухвалила рішення про передачу нежитлового приміщення по вулиці Велика Китаївська, 83 "Благодійному фонду Віри Прокопів".

Там розташований Центр дитячого дозвілля "Салют", яким опікується благодійний фонд моєї дружини Віри. У Центрі безкоштовно навчають дітей шкільного і позашкільного віку розвиваючим заняттям – від англійської мови та програмування до основ хендмейду та фотографії. Сьогодні 190 дітей навчаються на курсах, що тривають три місяці, ще 240 дітей двічі на тиждень відвідують тематичні майстер-класи.

Активісти не знайшли заяви про конфлікт інтересів, тому розцінили мої дії як корупційне адміністративне правопорушення.

Для встановлення цього факту організація направила інформацію в Національне агентство з питань запобігання корупції, яке розпочало повномасштабне розслідування.

Насправді, заяву про існування конфлікту інтересів я озвучив на початку блоку "Майнові питання". Що звісно, зафіксовано у стенограмі засідання. Після відповідної заяви, я не голосував за таке рішення.

Не буду приховувати, що в певний момент відчув легку тривогу. Адже попри впевненість, що роблю правильний для громади вчинок, довелось витратити час і зусилля, щоб показати всі дії та їх хронологію. І це чудово!

Таку "тривогу" має відчувати кожен депутат Київради. Завдяки пильному оку громадськості кожен з них має бути в тонусі і пам’ятати, що будь-яка їх дія "під лупою" розглядатиметься громадою. 

Цей епізод був символічним, адже стався буквально за два тижні до набрання чинності нового регламенту. У ньому вже чітко прописані всі моменти, пов’язані з недопущенням конфлікту інтересів.

Відтепер, у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, депутат не має права брати участь у прийнятті відповідного рішення Київрадою, або будь-якими її органами. Власне, як і не має права обговорювати такі питання.

Повідомляти про нього він має не пізніше наступного дня з моменту, коли він дізнався про такий факт, або ж безпосередньо під час пленарного засідання, на якому розглядається це питання. 

Якщо ви спостерігали за останніми засіданнями міськради, то, мабуть, помітили, що починаються вони зі звертання головуючого до депутатів щодо наявності у них конфлікту інтересів. Це теж наше нововведення.

Чому важливо так детально прописувати речі? Лише один приклад. Минулий регламент чітко не прописував поняття "конфлікту інтересів", тому можна було уникнути відповідальності.

Той документ містив лише поняття "особистої заінтересованості". Але воно було відсутнє у будь-якому законі чи підзаконному акті, не кажучи про те, що не узгоджувалось з положеннями Закону "Про засади запобігання і протидії корупції".

Новий регламент Київради повністю узгоджений з антикорупційним законодавством.

Розділ про конфлікт інтересів, власне, і був написаний на основі положень закону "Про запобігання корупції". Це, якщо говорити про технічну сторону. Тоді ж як мотивуючим фактором для нас були семінари Конгресу місцевих та регіональних влад щодо боротьби з корупцією і питанням депутатської етики, які вони провели весною в Києві.

Якщо чесно, тоді ми особливо відчули, наскільки в цих питаннях відстали. Проте в новому регламенті "втекти" від конфлікту інтересів фактично неможливо, адже окрім його реального чи потенційного  учасника, про такий конфлікт може заявити будь-яка особа, в т.ч. колега по сесійній залі.

Чіткий алгоритм

Зайвим буде говорити про необхідність чіткого алгоритму і деталізації всіх процесів, пов’язаних з конфліктом інтересів. У розвинутих країнах корупція менша, аніж у нас, не в останню чергу через те, що вони максимально ретельно прописали процедуру боротьби з нею. Достатньо подивитись регламенти роботи їх керівних органів.

Наприклад, члени парламенту в Великобританії зобов'язані заповнювати форму з десятьма категоріями декларованих інтересів. Уявіть, британці просять навіть вказувати, яким клієнтами парламентар надавав послуги під час роботи  в приватному секторі.

Схожа норма є і в канадців. Відповідно до Ціннісного етичного кодексу державної служби Канади, упродовж 60 днів після призначення на службу, чиновник зобов'язаний надати докладну доповідь про своє майно і всі зобов'язання, здатні суперечити його посадовим інтересам.

Упродовж року після залишення служби колишній чиновник не має права приймати пропозиції щодо працевлаштування в організацію, з якою він упродовж року перед звільненням вів справи від імені державного відомства.

До речі, схожа норма є і в регламенті Київради.

Але канадським відставним чиновникам на додачу заборонено консультувати з комерційною метою будь-яку організацію, що веде справи з урядовою установою, в якій він раніше працював.

Також показове законодавче регулювання конфлікту інтересів і корупції в США. Починаючи з того, що тут існує Офіс з урядової етики, на який покладено функцію відстеження та припинення ситуацій з конфліктом інтересів, закінчуючи суворою відповідальністю за такі речі – аж до кримінальної.

Є вона і у нас, але зважаючи на традиційну для України судову тяганину, такі справи можуть розтягуватись роками.

Важливу роль в правових державах грає репутація чиновника навіть, якщо прямого відношення до нехтування владою заради власних інтересів і до виконання службових обов'язків це не відноситься.

Наприклад, згідно з положенням в "Кодексі поведінки", розробленим Єврокомісією для своїх членів, забороняється проводити відпустку на яхтах і літати на літаках олігархів!

Раніше такі ситуації траплялися систематично. Наприклад, у 2005 році голові Єврокомісії Жозе Мануелю Баррозу довелося виправдовуватися перед Європарламентом за те, що в серпні 2004 року він разом з дружиною відпочивав на яхті власника однієї з найбільших грецьких банківсько-нафтових груп мільярдера Спіроса Талсіса.

Конфлікт інтересів в західному світі – дуже поширена річ. Навіть, якщо підозрюються перші особи держави, для таких країн авторитетів немає. В 2010 році екс-президента Франції Жака Ширака звинуватили у створенні "незаконного конфлікту інтересів".

На думку слідства, він організував у паризькій мерії (яку він раніше очолював) сім фіктивних робочих місць, а зарплату для неіснуючих співробітників перераховував своїм політичним соратникам.  Екс-президенту винесли вирок – два роки в’язниці умовно.

Якщо повертатись до України, то у нашому суспільстві саме існування приватного інтересу чиновника чи депутата розглядається апріорі як корупція. Тому навіть, коли ця людина відверто зізнається в конфлікті інтересів і бажає уникнути голосування чи прийняття рішення по такому питання, це сприймають мало не як розкаяння у злочині. І тут реальна проблема.

Службовці та депутати мають навчитись культурі визнання конфлікту інтересів, а суспільство – правильно це сприймати.

Насправді, у випадку з таким явищем далеко не завжди має місце комерційний інтерес.

Нерідко про конфлікт інтересів заявляли депутати Київради-керівники комунальних підприємств, коли йшла мова про прийняття рішень щодо цих компаній.

Особистого зацікавлення тут не було, але оскільки людина має відношення до структури – конфлікт на лице.

Та навіть в цих випадках чиновники, побоюючись суспільного резонансу, заперечували подібний факт. Мовляв, ми звичайні співробітники, ніякого інтересу не маємо.

Але з початком роботи нового регламенту ситуація "йде на поправку". Тільки з вересня вже три депутати особисто заявили про конфлікт інтересів. Почин покладено, важливо, продовжити в такому темпі.

Володимир Прокопів, секретар Київради