Київ сміттєвий: як вирішити проблему з відходами

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі на Львівщині, в якій під завалами сміття загинуло четверо людей, рикошетом відбилась і на столиці. Сміттєзвалище тимчасово перестали експлуатувати, а мер Львова Андрій Садовий радісно повідомив у своєму Фейсбуці про порозуміння з київською владою і те, що з 21 червня по 1 серпня третина львівського сміття поїде на київський сміттєспалювальний завод "Енергія".

Садовий зрадів – кияни засумували. Деякі навіть розсердились, перекривши дорогу львівським сміттєвозам, які прямували в напрямку Києво-Святошинських звалищ, хоча про використання київських звалищ для львівського сміття мова наче не йшла.

Очільники КМДА поспішно почали запевняти киян, що завод "Енергія" працює не на повну потужність, що львівське сміття суттєво ситуації не змінить і що взагалі це лише на місяць, бо з 1 серпня на заводі почнеться плановий ремонт. Мовляв, львівського сміття – лише 15% від загального обсягу спалюваного.

Жителі ж міста, особливо в районі Позняків та Харківської (де розташований завод "Енергія"), масово почали скаржитись на погіршення самопочуття – мовляв, зросли викиди від заводу і це одразу позначається на здоров’ї.

Однак насправді, якби всі київські сміттєві проблеми завершувались інцидентом з львівським сміттям, - це було би великим щастям як для жителів, так і для влади Києва. Бо проблем багато – а шляхів їх вирішення наразі немає. Але давайте по черзі.

В середньому 270 кг побутових відходів на рік виробляє громадянин мегаполісу. Тобто трішки менше кілограма на людину за один день.

За словами директора комунального підприємства "Київкомунсервіс" Євгена Русіна, кияни щорічно викидають трохи більше 1 мільйона тонн відходів, більше 70% з яких залишається на сміттєзвалищах.

Цей показник значно кращий від загальноукраїнського, який дорівнює 90-95% відсоткам і відстає від показників більшості країн ЄС.

За даними Мінерегіонбуду, кияни у 2015 році насмітили добряче – понад 1 мільйон тонн. З них сміттєспалювальний завод спалив лише чверть – 254 тисячі тонн. На полігони ж лягло мертвим вантажем 645 тисяч тонн сміття. Аналогічні дані подає і Держстат. Тож є над чим працювати і єдиному в місті сміттєспалювальному заводу, і є немало матеріалу для заповнення полігонів.

Проблема №1. Полігон №5 і №6

Офіційно Київ має два основних полігони для звезення сміття. Для будівельного сміття використовується полігон №6, розташований в кар’єрі неподалік від Пирогово в Голосіївському районі. А для побутового, куди спрямовується близько 60% відходів киян та області, є звалище у Підгірцях Київської області – ТВП (полігон твердих побутових відходів) №5, який діє ще з далекого 1986 року. Площа полігону №5 – близько 63 га.

Наразі на полігоні захоронені 6,4 мільйона тонн відходів, які вкладені в шар заввишки 90 метрів. З огляду на те, що особливих обмежень на ввезення сміття сюди немає – то кількість відходів тут зростає з катастрофічною швидкістю. Полігон № 5 працює цілодобово.

Фото epochtimes.com.ua

У результаті розкладання сміття на полігонах виділяється біогаз, який здебільшого складається з метану, але з домішками сірководню, вуглекислого газу та інших речовин.

Він може горіти, може і вибухнути. Тому звалище потребує дегазації. Наразі на полігоні працює 141 свердловина, яка виводить газ на газоспалювальну станцію.

Ще один продукт розкладання відходів – озера фільтратів. Це така собі суміш продуктів розкладання та природних опадів, що є досить токсичною. На полігоні №5 є озерця з 600-700 тисячами метрів кубічних такої рідини.

На початку весни 2016 року КМДА провела чергову модернізацію на полігоні №5, яка дасть змогу очищати цю рідину і перетворювати її на безпечну технічну воду. На це міська влада виділила 3 мільйони гривень.

Однак на обох полігонах регулярно відбуваються пожежі, які намагаються оперативно гасити. Вони зростають, і влада визнає, що цю проблему треба якось долати.

Однак, крім них, на Київщині є ще близько 30 сміттєзвалищ різного масштабу. І це мова навіть не про невеликі смітники. Частина з них несанкціоновані та неофіційні.

Прикладом такої є поява неофіційного звалища біля водозабірної станції в Оболонському районі міста Києва. На початку 2016 року з цього приводу була порушена кримінальна справа, адже токсичні речовини з відходів підуть у воду, яку п’ють мешканці району і наслідки можуть бути катастрофічними.

Проблема №2. Завод "Енергія"

Сміттєспалювальний завод "Енергія" – це предмет постійних дискусій між владою та людьми. Завод розташований в районі Осокорки-Позняки-Харківська і ось уже працює 27 років.

Мешканці Харківського масиву скаржаться на забруднене повітря, погане самопочуття і вимагають закрити завод. Нещодавно і електронну петицію з цією вимогою розмістили.

Влада ж запевняє, що завод безпечний і що його закриття буде катастрофою, бо він спалює принаймні чверть сміття Київщини.

Фото РБК

Влада та Держспоживслужба стверджують, що результати перевірки повітря показали нормальний вміст викидів шкідливих речовин. Однак деякі екологи зауважують, що не всі шкідливі для здоров’я речовини фіксуються при стандартній оцінці вмісту викидів у повітрі.

"Завод "Енергія" приймає в будні дні від 600 до 1200 тонн сміття на добу, на вихідні об’єми зменшуються в середньому до 250-300 тон на добу. Завод працює лише на 30% від своєї проектної потужності", - заявив заступник голови КМДА Микола Поворозник.

До слова, важко зрозуміти, якою ж справді є потужність заводу. Вищезгадані дані Держстату та Мінрегіонбуду кажуть, що у 2015 році завод спалив 254 тисяч тон. Офіційна інформація на сайті Київенерго, що "фактична потужність заводу із спалювання ТВП становить 240 тисяч тонн ТВП на рік з розрахунку безперервної щорічної роботи заводу".

Як же ці дані тоді корелюються зі словами чиновника, і як вдалося у 2015 році заводу працювати понад свою потужність?

Фактично відходи на заводі спалюються під температурою 900-1000 градусів Цельсія протягом 2 секунд, що відповідає європейським нормам, близько 240 тисяч тонн в рік. Це близько 20-25% загальної кількості відходів жителів міста Києва.

Шляхом спалення твердих відходів на високих температурах завод генерує теплову енергію, якою вже користується частина житлового масиву Позняки та близько десятка об’єктів поблизу заводу. Постачається 150 тис Г кал (гігакалорій), що достатньо для опалення 80 тисяч квартир та забезпечення 60 тисяч квартир гарячою водою влітку.

Після реконструкції в кінці 2018 року об’єми спалення виростуть на 25%. До слова, переробка однієї тонни відходів дає обсяг теплової енергії, еквівалентної використанню 200 літрів дизельного палива.

З іншого боку, проблемами сміттєспалювальних заводів є те, що перед спалюванням сміття треба підсушити. А це вимагає додаткової витрати на підсушування або роздільний збір сухого сміття.

Тож, зауважують екологи, насправді на це витрачається багато енергії, затрати якої на підсушення іноді дорівнюють отриманій тепловій енергії від спалення.

Тож в такому випадку сміттєспалювальний завод перетворюється на своєрідну ТЕЦ, тільки на смітті, яка все ж трішки вирішує проблему сміття, хоча й дорогою ціною.

Планується, що після реконструкції у 2018 році завод "Енергія" зможе забезпечувати взимку опаленням та гарячою водою більш ніж 300 багатоповерхівок (120 тисяч квартир), а в літній період гарячою водою – 700 (близько 280 тисяч квартир).

Загалом "Київенерго" у 2015–2018 років інвестує в розвиток підприємства 210 мільйонів гривень.

Тож плюси є в тому, що завод намагається модернізуватись та використовувати енергію від переробки сміття на потреби міста. Мінуси – у малій потужності та небезпечній близькості до житлових масивів, адже при нормативній відстані 500 метрів до найближчого житлового масиву, будинки Харківського масиву вже підібрались на 600-700 метрів до заводу.

Проблема №3. Сміттєпереробні заводи

Сміттєпереробних заводів із повним циклом у сучасному розумінні в Києві немає. Крапка.

Звісно, є ті структури, які частково працюють в цій сфері. На території Києва та області функціонують компанії, які займаються в основному транспортуванням відходів, але є й такі, що займаються сортуванням та частково переробкою. В їх числі дочірнє підприємство глобальної компанії "Веолія", Укрекоресурс, Київкомунсервіс, Крамар Ресайклінг та інші.

Наприклад, подією, яка широко висвітлювалась у ЗМІ і викликала надію на новий етап розвитку сфери поводження зі сміттям, стало введення в експлуатацію лінії з сортування сміття потужністю 65 тисяч тонн на рік у Києві державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси".

Це сталось у 2013 році. І тоді директор "Укрекоресурси" Дмитро Радіонов зазначав, що вартість інвестицій у створення лінії склала 20 мільйонів гривень.

У Швеції переробляють 99% сміття. Фото facepla.net

На лінію мали звозити тверді побутові відходи з Оболонського та Дарницького районів столиці. Однак тоді пан Радіонов додав, що дана лінія забезпечує потребу міста всього на 10%, а для побудови нових ліній компанії не вистачає підтримки місцевих органів влади.

Станом на 2016 рік нові сміттєсортувальні лінії в експлуатації помічені не були.

Проблема №4. Завод "Радикал"

У межах міста – за 10 хвилин від ТЦ "Даринок" і 15 хвилин від метро "Лісова", за кілька сотень метрів від офісних споруд і на території ділянки, яка в 2010 році була віддана від житлову забудову, стоїть бомба сповільненої дії, покинутий завод "Радикал".

Цей монстр дістався нам у спадок від СРСР. Він виробляв промислові товари – бертолетову сіль, каустичну соду, пропілени тощо. Більшість цих продуктів потребували обробки сполуками ртуті.

Завод хімікатів "Радикал". Фото zametkiev.livejournal.com

Тож після банкрутства заводу виявилось, що в ньому ще дууууже багато хімічних речовин. І мегатоксичної ртуті, яка не виводиться з організму, випаровується і передається в повітрі, шкідливіша за десятки відомих шкідливих речовин, тут десятки тонн.

Чистку проводили неодноразово. Востаннє у 2013 році. Однак досі під відкритим небом, під проваленими від старості дахами розлито понад 200 тонн ртуті. Задумайтесь! Коли розбили градусник – це 2-7 мг ртуті, а тут 200 тонн!!!

Проблема законсервована, бо очистити таку територію від такої маси ртуті – шалені гроші і ресурси. Але за 500 метрів від руїн "Радикала" – офісні приміщення.

Взагалі ситуація з переробкою та утилізацією небезпечних відходів в Україні в дуже плачевному стані. Проблеми і на законодавчому рівні, і в практичній реалізації. В ЄС же питання поводження із небезпечними відходами регулюється окремою директивою та загалом дуже детально регламентується.

Як вирішувати екологічні проблеми столиці?

Сфера поводження з відходами в Києві та Україні загалом потребує оновлення законодавчої бази, введення стандартів та використання нових технологій. Затягування у вирішенні неминуче призведе до масштабної катастрофи та страшних наслідків для довкілля та здоров’я людей.

Якщо ми не будемо сьогодні вживати заходів по будівництву сміттєсортувальних ліній, сміттєпереробних заводів, використовувати відходи як вторинні ресурси, ми перетворимо Україну на суцільні смітники.

Держава має взяти на себе ініціативу у просуванні та поширенні системи поводження зі сміттям серед громадян та підприємств-забруднювачів. Також об’єднати існуючі ініціативи на базі новоствореної законодавчої бази та органу, що буде прямо відповідати за ситуацію у сфері поводження зі сміттям. Послідовно і паралельно потрібно здійснювати такі кроки:

- Розробити повноцінну, єдину, загальнонаціональну стратегію дій в сфері поводження з відходами, що буде відповідати найкращим світовим практикам,

- Створити ефективний централізований контролюючий орган з повноваженнями у питаннях контролю, регулювання та ціноутворення. Об’єднати існуючі ініціативи,

- Створити і закріпити культуру сортування та роздільного використання сміття,

- Побудувати переробні заводи,

- Поступово зменшувати частку захоронення та спалювання сміття, заміщуючи переробкою та повторним використанням.

- Створити концепцію "циркулярної економіки", де відходи одних виробництв стають ресурсами інших і довести частку переробки до хоча б 90% усіх відходів.

Певні кроки вже є – поки на папері, але виглядають досить потужно і комплексно.

Наприклад, існує проект екологічної програми розвитку Києва до 2025 року – безумовно, чудовий документ, який зачіпає всі важливі проблеми сміттєзвалищ та переробки сміття. Залишилось тільки ідеї з паперу перенести в реальність.

Світлана Чернецька, журналіст Інформаційної кампанії "Сильніші разом!"