Київрада стала заручником політичної боротьби на Грушевського

Півроку працює новий склад Київради. Автор неодноразово наголошував на існуванні "конструктивної коаліції". І нині можу сказати, що вона є, але вплив політичних лідерів,  які сидять на Грушевського – посилюється.

Усі фракції об’єднує те, що у кожній із них, є люди, які готові працювати на користь киян, вони чітко розуміють, що виборці на кожному конкретному окрузі чекають від них реальних справ, які впливають на їх комфорт та безпеку.

Але треба пам'ятати, що у Київраді маємо представників від політичних партій, тому якщо хтось хоче кризи в КМР на Хрещатику, 36, то її, перш за все, хочуть на Грушевського.

Для цього шукають різні причини.

Була усім відома ситуація, яка сталася під час алко-майдану. Після чого робота Київради була паралізована більше, аніж місяць.

Минулого четверга нам вдалося відновити дієздатність і провести засідання, втім естафету у "Свободи" перейняла інша Фракція – "Самопоміч", як не знайшла нічого нового, як повернутися до старої теми райрад.

Ця політична сила вийшла із парламентської коаліції, принципово не пішла в новий уряд, при тому, що одержала перемогу по всій країні з риторикою "Візьми і зроби".

Нині політсила веде себе цілком прогнозовано: приймає кон’юнктурні рішення з однією конкретною ціллю – залишатися в ролі критика, бути в опозиції, щоб не "прийняти негатив" який завжди існує там, де робляться конкретні справи.

Будь-яка політична сила, намагаючись прийти до влади, починає з критики, але безкінечно це робити не можна. 

Розповідати про необхідність райрад такі політсили воліють тільки в сесійній залі та кулуарах, коли там є журналісти. Впевнений, що на зустрічах з  виборцями на округах, навіть у риториці депутатів "Самопомочі", ця тема далеко не на першому місці.

Ще раз хочу висловити свою особисту позицію стосовно цивілізованого створення, а не призначення райрад у Києві:

Перше. Жодна фракція не має права привласнити собі тези про захист прав киян на представництво своїх інтересів у райрадах, тому що ворогів цієї справи нема. І автор особисто, і мер Віталій Кличко, і фракція "Солідарність", і будь-яка прогресивно  думаюча людина "ЗА" райради, за процеси децентралізації і за те, щоб політсили не займалися "договорняками", а мешканці районів реально могли впливати на рішення стосовно своєї громади.

Друге. Ми маємо недосконале виборче законодавство для забезпечення реального демократичного процесу створення райрад, яке б дозволило формувати його знизу.

Третє. Ми маємо юридичні та законодавчі колізії, на вирішення яких не впливає місто. Наприклад, згідно з законом про держслужбу, депутат місцевої ради, не має права обіймати посаду категорії А. Тобто бути головою райдержадміністрації. А згідно з ЗУ "Про столицю України – місто-герой Київ", президент зобов'язаний признати головою того, хто обраний головою райради. Що робити? Ми говоримо, що зараз усі призначаються за конкурсом, а де відповідна постанова Кабміну? Її – немає.

Четверте. Справді не розумію радості депутатів, які проголосували за звернення до ЦВК стосовно призначення виборів через 70 днів. Тому що вони і через рік, і через 3 мають дивитися своїм виборцям в очі – а що вони говоритимуть, коли ми отримаємо додатково 500 чиновників без реальних повноважень та можливостей.

Не секрет, що окремі депутати хочуть влаштувати своїх старших агітаторів до районних рад, для того, аби на найближчих парламентських чи місцевих виборах створити для себе електоральний плацдарм. У цьому поганого, насправді нічого немає, більше того – це правильно, але не треба задля цього влаштовувати такі спектаклі. Люди мають знати правду.

П’яте. Вважаю ті повноваження, що містяться у проекті рішення  "Про внесення змін у додаток до рішення Київської міської ради від 23 липня 2015 року №787/1651 "Про управління районами міста Києва" правильними, але не достатньо конкретними. Зауваження маю до більшості пунктів.

Деякі з них – пересічному киянину не зрозумілі взагалі, особливо що стосується фінансів, податків, бюджету, землі, містобудівної діяльності, благоустрою, комунальних підприємств. Наведу конкретні приклади.

- Пункт 1.1. Враховуючи неоднорідність районів м. Києва за різними кількісними та якісними параметрами (з точки зору кількості мешканців,вартості нерухомості, землі, кількості підприємств, об’єктів соціального значення, об’єктів транспортної інфраструктури (мости, наприклад), будинків, кількості пільговиків та ін.) задля забезпечення прав та свобод мешканців та для забезпечення мінімального рівня соціальних потреб, перед тим, як прийняти цей пункт, необхідно використати можливості закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та використати для попередніх розрахунків району такі поняття, як: поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків; бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази; мінімальний бюджет місцевого самоврядування – розрахунковий обсяг місцевого бюджету, необхідний для здійснення повноважень місцевого самоврядування на рівні мінімальних соціальних потреб, який гарантується державою.

Простіше кажучи, перед тим як боротися за присутність у райрадах, треба пояснити людям на Троєщині, де фактично не має підприємств та офісів, за який рахунок буде поповнюватися їхній бюджет. Те ж саме стосується Старої Дарниці.

- Пункт 1.7. Щодо соціальної допомоги та розподілення обов’язків між бюджетами та рівнями виконання, наприклад, програми "Турбота". Виконання програм соціальної допомоги не має опинитися під загрозою внаслідок того, що Київрада до виборів не спромоглася  зробити попередні розрахунки бюджетів кожного з районів з урахуванням доходної частини, яку кожен район зможе зібрати для виконання цих функцій,  щоб зрозуміти які субвенції з бюджету Києва мають бути заплановані.

- Пункт 1.9. Житлове господарство. Прописані повноваження мають бути розшифровані та  представлені громадськості з точки зору сумісності з дією Закону України "Про здійснення права власності у багатоквартирному будинку". Чи залишиться поняття "жилий фонд району"? Громадськість заздалегідь має бачити карти району,  де є межі прибудинкових територій та вказані  власники внутрішньо квартальних та міждворових під’їздів та проїздів.

- Пункт 1.10. Озеленення та благоустрій. Потрібна інвентаризація зелених зон, парків,  скверів, зон відпочинку задля того, щоб розуміти, скільки чого буде в кожному з районів, чи не порушує це права мешканців, чи достатньо в районі цих об’єктів. Має бути визначено, хто повинен фінансово забезпечити розпочаті роботи, та чи здійснюватиметься все це за кошти районних бюджетів.
- правка фракції "Єдність"  – дуже слушне зауваження про санітарний стан територій та об’єктів відпочинку. Логічно зробити оцінку санітарного стану до передачі повноважень районам.

-  Пункт 1.15.  Управління об’єктами комунальної власності. Місто має провести не просто інвентаризацію комунальної власності, а затвердити спочатку модель реформування з урахування цілей по зменшенню корупційних складових, необхідності зменшення кількості КП, чиновників, які обслуговують КП та ін. Передати те що було 25 років – це помножити проблеми на кількість районів.

Доцільно розуміти, як у випадку затвердження бюджетів районів, будуть працювати механізми міжбюджетних відносин. Упевнений, що вони мають бути описані та презентовані публічно.

І якщо ми не можемо сісти разом прорахувати, давайте попросимо допомоги у наших європейських партнерів і створимо незалежну групу експертів на кошти донорів. Ми будемо про це говорити із міським головою – переконаний, що він підтримає таку ініціативу. Оскільки та група експертів, яка була створена власними силами з депутатів Київради та представників трьох політсил: "Сила людей", "Республіка" та Національної демократичної партії України не продемонструвала  своєї ефективності.

Щоб не бути голослівним, нижче розміщую проект рішення "Про управління районами міста Києва".

Нехай журналісти та громадськість самостійно оцінять ті повноваження, за які так активно агітують ті, хто хоче збільшити кількість недієздатних чиновників, яких доведеться годувати силами міського бюджету.

Володимир Прокопів, секретар Київради