Культура в Києві: ілюзії реформ і привиди з минулого

Версія для друку     Додати коментар

08.04.2016  09:47 __ Марина Блудша

Нещодавнє журналістське дослідження, приурочене до Дня театру, виявило в одному з театрів цікаву посаду – "водій автомашини "Альфа-Ромео" у Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва (КМАТОБ). Що ховається за цим курйозом? Як виявилося, у театрі для дітей на Подолі це не єдиний курйоз, і там уже давно не до сміху.

Київський театр опери і балету для дітей та юнацтва. Фото kidsonly.com.ua

Привиди театру

Існування такої специфічної посади в театрі – загадка навіть для співробітників театру. За їхніми словами, у штаті є два водії, які їздять на двох "Волгах" і мікроавтобусі "Богдан", а автомобіль "Альфа-ромео" вже більше п’яти років не використовується: машина стоїть і гниє у дворі театру і ніяк її не можуть списати...

Найцікавіше, що розповідають про цю машину в театрі, - те, що це колишня службова машина начальника управління культури Олександра Биструшкіна, який пішов з посади вже 10 років тому.

Чому в театрі досі є посада водія для службової іномарки колишнього чиновника КМДА – відкрите питання.

Як і те, чому театром опери та балету для дітей зі штатом майже в 400 людей четвертий рік керує людина, яка упродовж майже всієї своєї кар’єри керувала лише автомобілем.

Директором театру є Юрій Щур, якого рік тому звинуватили в перетворенні підпорядкованого закладу культури на базар та веденні чорної бухгалтерії.

Після скандалу в ЗМІ і появи в театрі навесні 2015 року ревізійної групи у складі працівників КМДА і громадського сектору базари в театрі припинилися. А директор лишився на місці.

І навіть новий закон, який так довго просував Мінкульт у надії вдихнути нове життя в український театр, як виявилося, не здатен похитнути під ним крісло.

Нагадаємо, закон, що набув чинності наприкінці лютого 2016 року, об’єднав посади директора і худрука та зобов’язав призначати керівників закладів культури винятково на конкурсній основі.

Правомірністю перебування Щура на посаді у Мінкультури цікавилося Управління з питань запобігання та протидії корупції КМДА.

Київським чиновникам пояснили, що освіта та кваліфікаційний рівень директора КМАТОБ для дітей та юнацтва Щура не відповідає кваліфікаційним характеристикам його посади. Але "ротації кадрів та рівних можливостей усіх кандидатів", задля якої Мінкульт довго і наполегливо просував свій закон, у театрі на Подолі так і не сталося.

Водії та менеджери з загальних питань

Як і автомобіль "Альфа Ромео", директор з’явився в театрі ще за попередньої влади. На посаду його призначила Світлана Зоріна, яка очолила Департамент культури КМДА при Черновецькому.

Формально вона залишила КМДА в 2014 році – на хвилі очищення влади після Майдану. Формально, бо далеко не пішла, ставши радником нового директора Департаменту культури Діани Попової. Утім, втрата посади не завжди означає втрату контролю, особливо, якщо лишити на потрібних місцях потрібних людей.

Нинішню "завідувачку культурою" в Києві Діану Попову, яка також зробила кар’єру у сферах, далеких від культури (кінно-спортивний клуб і ресторан "Дежавю"), такий директор театру цілком влаштовує.

Про це свідчить відповідь Департаменту культури на запит "Української правди". У ній Попова визнає, що на момент призначення Щур не мав відповідної кваліфікації, але запевняє, що закон передбачає винятки для тих, у кого є "достатній практичний досвід".

І треба визнати, що досвід у пана Щура є, і він справді дуже практичний. У коментарі "Українській правді" Юрій Щур запевнив, що давати раду такому великому театру йому не важко, бо він менеджер та економіст.

Але, як свідчить біографічна довідка, видана відділом кадрів КМДА, досвіду він набирався зовсім на іншій роботі. За плечима в директора театру опери та балету для дітей майже 20 років роботи водієм у різних установах.

Різка зміна курсу в кар’єрі Щура відбулася на зламі 2000-х, коли він став менеджером з загальних питань у приватному підприємстві.

Опанувавши загальні питання, він подався в Театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра, де працював заступником директора з будівництва (що він будував у театрі –  не вказується), звідки перемістився на Поділ – керувати Театром опери і балету для дітей.

Проте, у Департаменті культури запевняють, що Кодекс законів про працю захищає некваліфікованого працівника, уже прийнятого на роботу: "Надалі він не може бути звільнений з роботи з причини лише відсутності документа про освіту та досвіду трудової діяльності, тому що про таку невідповідність працівника було відомо і раніше".

Діана Попова заспокоює: кваліфікація Щура відповідає вимогам, бо влітку 2015 року він отримав диплом менеджера в Державній академії водного транспорту.

Департамент культури: дежавю

На жаль, таке завзяття у відстоюванні театральних кадрів у нинішнього директора Департаменту культури має вибірковий характер.

Через рік після реорганізації двох маленьких театрів, якою активно займався Департамент культури, у Києві стало на один унікальний театр менше.

Від Театру пластичної драми на Печерську, що з легкої руки Попової "влили" в театр "Золоті ворота", на вулиці Шовковичній лишилася тільки пам’ять. В афіші "Золотих воріт" немає жодної вистави з репертуару Театру пластичної драми, а зі штату один за одним пішли працівники останнього в Україні театру пантоміми.

Хоча Діана Попова запевняла, що київська влада стежитиме, аби жанр пластичної драми і його колектив зберігся. І вони таки збереглися, всупереч усім її старанням, бо поки що продовжують працювати на громадських засадах.

Трупа створила однойменну громадську організацію, ставить вистави, паралельно оббиваючи владні пороги в пошуках нового приміщення для свого театру та виграючи позови про незаконні звільнення та компенсацію моральної шкоди.

Як виявилося, нові "завідувачі культурою" в КМДА оперативно реагують лише на коментарі в соцмережах, але не на думку театральних експертів. Слова вже покійного голови Національної спілки театральних діячів України Леся Танюка, який називав неприпустимим закриття театру на догоду адміністративним вимогам, лишилися непочутими Поповою.

Театр без худрука

Тепер у Департаменті культури не бачать необхідності оголошувати конкурс на нового керівника Театру опери та балету для дітей, хоча в останнього худрука сплив термін контракту вже місяць тому.

Як видно з відповіді на запит УП, Попова вважає, що в такому конкурсі немає потреби, поки не спливе контракт Щура (14 березня 2019 року), адже новий закон Мінкульту захищає права нинішніх театральних керівників.

Після того, як з театру опери та балету для дітей пішов худрук Віталій Калитовський, попередниками якого були Влад Троїцький і Раду Поклітару, творчу стратегію театру визначають у кабінеті Щура на засіданнях худради.

"Це добре, що посади об’єднали, за стратегію культурного продукту і його виробництво в театрі має відповідати одна людина. Бо завжди є ймовірність насильницького потрапляння творчого потенціалу в незручну, безвихідну ситуацію, як зазвичай і відбувалось у нашому театрі. Куди йшли зароблені на виставах гроші, не кажучи вже про базарні, директор ніколи не звітував, а на всі творчі пропозиції нових постановок ми чули одне: "Не на часі" та мовою оригіналу — "Нєт дєнєг",— розповів Калитовський.

Не на часі, як виявилося, є й стратегія розвитку театру, яку Щур мав подати в КМДА упродовж місяця після набуття чинності нового закону. За словами членів худради КМАТОБ, за цей час директор жодного разу не виносив її на обговорення з колективом. Не вдалося з нею ознайомитися і під час написання статті після особистого звернення до директора театру.

Брак реформ і псевдолюстрація

Репертуар театру опери та балету поступово оновлюється, хоча й невеликими темпами. Прем’єра минулого року "Лялька. Нова історія Коппелії" отримала "Київську пектораль" у номінації "Кращий режисерський дебют". Але старі постановки, які йдуть на сцені театру з 1980-х років, директор театру не вважає за потрібне оновлювати.

"Треба оновлювати старі вистави. Діти не будуть дивитися старезне і несучасне, вони зростають на різноманітних гаджетах, тому не сприймають нафталін", — впевнена музикознавець і кандидат мистецтвознавства Галина Степанченко.

На її думку, обов’язки художнього керівника КМАТОБ не може виконувати людина без спеціальної освіти та відповідного фахового досвіду, а в самому театрі верх беруть некваліфіковані кадри.

Одним із висновків ревізійної комісії, яка працювала в КМАТОБ минулого року (до її складу входила і Степанченко), була переатестація творчих працівників. Її провели, але оновлення не відбулося.

З дев’яти людей, які не пройшли переатестацію, роботу втратив лише один, троє залишилися на своїх посадах, решту перевели на нижчі, але теж лишили в театрі. Іти на пенсію – завжди дуже болісний процес, але не забуваймо, що вистави театру дивляться діти, і коли балерина підстаркувата, їм важко повірити, що це принцеса.

28 березня в КМАТОБ вручали "театральний оскар" — премію "Київська пектораль".

Подія не викликала великої уваги українських ЗМІ. Можливо, тому що театр не належить до топ-інтересів пересічного українця. Однак процеси, які там відбуваються, повторюють у мініатюрі всі актуальні проблеми України: брак професійних кадрів при владі, ілюзія реформ, псевдолюстрація. Конкурс на нового керівника театру опери та балету є іспитом на профпридатність – не лише для кандидатів на цю посаду, а й для чиновників з Департаменту культури.

Марина Блудша