Архітектурна спадщина Києва: чи можна вирішити проблему в один клік?

Версія для друку     Додати коментар

31.03.2016  15:28 __ Оксана Ставнійчук

За останні роки проблема збереження київської архітектурної спадщини об’єднала багато активних громадян та ініціатив. Відповідно, давно настав той момент, коли різношерстій спільноті дослідників міста, небайдужих активістів, юристів, представникам громадських організацій варто нарешті скоординувати зусилля та поділитися досвідом своїх практик.

На додачу, історія з будинком на вулиці Богдана Хмельницького  розставила нові акценти у проблемі архітектурної спадщини Києва. Тепер пошук оптимального рішення щодо будинків, які перебувають в аварійному стані, – це питання не лише збереження культурної спадщини, а й питання життя людей.

Дискусія "Архітектурна спадщина Києва. Пошук оптимального рішення" у рамках проекту "Стратиграфія", була запланована, аби виправити децентралізацію ініціатив та об’єднати всіх зацікавлених у співпраці. Також до обговорення залучили представників влади, відповідальних за сьогоднішній стан речей навколо культурної спадщини і  подальший розвиток міста.

Зі свого боку "Доступ до правди" може запропонувати активістам приклад використання відкритих реєстрів. Зокрема,  у списку "Доступу до правди" вже є декілька історій – про будинок Новікова на Подолі, про готель "Прага" на Володимирській та "Будинок зі зміями" на Великій Житомирській. У списку очікування ще щонайменше 46 будинки, котрі є пам’ятками архітектури та потребують термінового публічного висвітлення.

Тож, до дискусії долучились заступник директора Департаменту культури і  начальник управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини Сергій Груздо, в.о. головного архітектора Києва Анна Бондар, захисник "Садиби Мурашка" Олександр Глухов, координатор проекту "Право на місто" Катерина Гончарова, громадський активіст Мітя Гурін, дослідник міста (аналітичний центр CEDOS) Ігор Тищенко, юрист Марина Соловйова, громадський активіст Арсеній Фінберг.

Дискусія. Фото з facebook

Проблему збереження архітектурної спадщини також проілюструвала художниця Ксенія Гнилицька, яка намалювала  серію акварельних малюнків – на них зображені київські будинки, які перебувають у катастрофічному стані.

Моніторинг архітектурної спадщини: як змусити його працювати

Практично усі активісти зіштовхнулись з проблемою відсутності вичерпного списку будинків-пам'яток. Відтак, значна частина дискусії стосувалося того, що робити для появи актуального реєстру пам'яток культурної спадщини, а також, які кроки треба вжити для результативного моніторингу будинків.

"Доки не буде проведений повний моніторинг, аби глобально зрозуміти стан історичних будинків, ми і далі будемо працювати в режимі "швидкої допомоги"", - впевнений Арсеній Фінберг.

Наразі він разом із волонтерами вирішив за це взятися власними силами: вони працюють над проектом фіксації руйнувань у будинках.

Будинок зі зміями. Фото від 04.11.2015. Ярослав Муравйов, Доступ до правди

Також Арсеній Фінберг розповів історію з будинком на Спаській, на стіні якого намалювали козака. Виявилося, що будинок є  історичною будівлею. Це підтверджують документи Управління охорони культурної спадщини, де йдеться про те, що згідно з розпорядженням КМДА від 1999 року, прибутковий будинок 1910 року на Спаській, 6 є пам’яткою архітектури.

"Доки інформація про будинки не буде доступна в один клік – роботи не буде", - підсумував Фінберг.

Під час дискусії прозвучала фраза, що кількість пам’яток у аварійному стані сягає близько 80% від загальної кількості. Цю цифру так ніхто і не зміг ані спростувати, ані підтвердити. Навіть представники влади.

Так, Сергій Груздо зазначив: "В управлінні подібної статистики немає". 

Утім, Груздо не заперечував, що кількість пам’яток у поганому стані велика. Він також додав, що переважно ці об’єкти знаходяться не у комунальній власності, а у приватній. 

Будинок Новікова за адресою Верхній Вал, 28/12. Фото Доступу до правди

Якщо ми зайдемо на сайт Управління охорони культурної спадщини, там ми знайдемо список об’єктів культурної спадщин по районах Києва. Також на сайті опублікований список із 48 об’єктів культурної спадщини, які перебувають у незадовільному стані.

Наскільки повні ці два списки – невідомо. 

Так само на сайті Мінкульту можна подивитися Реєстр пам'яток місцевого значення – у Києві їх 816. Саме про цей Реєстр написано в ЗУ "Про охорону культурної спадщини".

На користь масштабного обліку та інвентаризації висловилася також юрист Марина Соловйова – "особливо потрібна інвентаризація будинків з охоронними договорами".

Охоронний договір укладається власниками пам’яток – це робиться для збереження пам’ятки. Утім, за законом, відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов’язків та не звільняє від відповідальності за порушення .

Також дані про точну кількість пам’яток у аварійному стані були відсутні і у в.о. головного архітектора Анни Бондар – "наш Департамент (містобудування та архітектури)  займається більше містобудуванням".

Разом з тим, дані про облік пам’яток змогла озвучити відвідувачка заходу – активістка і депутат КМР VII скликання Олена Єскіна. За результатами її дослідження, з 142 тисяч пам'яток, які знаходяться на території України, до Реєстру занесені 3,5%  (5 тисяч).

"Цей список доволі умовний, бо складається по наказам, які доходять до Управління від Мінкульту", - додає Єскіна. 

Утім, вона також ставить під сумніви переконання, що внесення до Реєстру може врятувати пам'ятку від знищення. За її словами, серед постраждалих – палац Терещенків, музей Шевченка та Юрковиця, яких ця практика не вберегла.

Рецепти "перемоги": створювати нові структури та переглядати план розвитку міста

Загалом, культурною спадщиною опікується Управління охорони культурної спадщини (УОКС). Наприкінці 2014 року відбулася реорганізація КМР, внаслідок якого Управління охорони культурної спадщини було приєднано до Департаменту культури.

Згідно з даними ЄДР, Управління перебуває у стані припинення з лютого 2015 року.

Відтак, Сергій Груздо наразі поєднує дві посади – він є заступником директора Департаменту культури і начальником управління збереження історичного середовища та охорони об'єктів культурної спадщини.

За словами Сергія Груздо, окрім того, що внаслідок реорганізації УОКС наразі не існує як окрема незалежна одиниця, інша проблема – це малий штат. За його словами, у 2000-х в Управлінні працювало близько 30 осіб, а зараз – лише декілька. Як наслідок, є лише мала кількість інспекторів – це не дозволяє опрацювати весь обсяг робіт і забезпечити дотримання законодавства власниками будівель. 

Окрім того, накладання штрафів часто закінчується судовим позовом проти УОКС.

"У нашого юристи зараз 80 справ", - додав Сергій Груздо.

Для розуміння реальної ситуації до слів Груздо треба додати пару реальних кейсів – з сайту Управління та Судового рішення. За даними станом на травень 2014 року, фінансові санкції за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини накладалися лише 8 разів.

Також, як показує Судовий реєстр, накладання фінансовий санкцій часто не рятує ситуацію.

Будинок на вулиці Іллінській, 14 на Подолі. Фото ВВС

Фінансові порушення або зовсім незначні на суму 34 тисяч гривень, або всіляко ігноруються та оскаржуються.

Разом з тим, деякі історії наводять на роздуми про саботування роботи Управління. Так, у Судовому реєстрі є історія про невдале стягнення Управлінням 170 тисяч гривень фінансових санкцій з ТОВ "Дім на Пушкінській" через пропущення процесуального строку подання заяви в суд.

Управління надіслало фірмі інформацію про санкції у червня 2012 року, а через несплату Управління в суд звернулося лише у грудні 2013 року. Згідно з Судовим реєстром, санкції накладалися через незадовільний стан будинків по вулиці Пушкінська, 35-а, 35-6, 37-а, 37-6 - за цією адресою знаходиться садиба Міхельсона, пам'ятка культури 1899 року, яка перебуває у занедбаному стані.

У січні 2016 року у ЗМІ з'явилася інформація про те, що на місці садиби хочуть звести готельно-офісний комплекс, а прокурор Шевченківського району і КМР якраз 21 березня 2016 року програли апеляцію щодо повернення садиби у комунальну власність.

Разом з тим, Сергій Груздо озвучив свої ідеї вирішення проблеми. Нещодавно на Комісії з питань культури та туризму була висловлена ідея про створення окремого Департаменту охорони культурної спадщини та Фонду,  який би займався накладанням штрафів і спрямовував отримані кошти на реставрацію пам’ятників. Для наповнення Фонду можна було б також направляти кошти, реалізовані від розміщення реклами на пам’ятках архітектури. 

На диво, у нас Закон "Про охорону культурної спадщини" передбачає, що розміщення реклами на пам'ятках здійснюється на підставі дозволу, що оформлюється відповідно до ЗУ "Про рекламу" за участі виконавчої влади. Зазначені органи беруть участь в оформленні дозволу на розміщення реклами шляхом погодження за зверненням органу, що видає дозвіл, без залучення суб'єкта господарювання. Так, у 2014 році Управління розглянуло і рекомендувало 4 дозволи на розміщення реклами, опрацювало і погодило – 75 дозволів.

Друга пропозиція Сергія Груздо – це створення окремого муніципального веб-сайту, який би вів, наприклад, Київський науково-методичний центр (по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій).

Третя ідея – створення підрозділу для моніторингу історико-архітектурного опорного плану.

Історико-архітектурний опорний план – це документація в рамках генплану, де відображається інформація про нерухомі об'єкти, зони  культурної спадщини, тощо.  Управління наразі керується чинним планом 2011 року, але вже готується новий.

Але знову ж таки постає питання, де будуть братися кошти для утримання названого вище. Згідно з даними Управління, у 2015 році вони отримали на будівництво близько 2,38 мільйона гривень, де 907 тисяч гривень пішли на погашення заборгованості, а також близько 2,38 мільйона гривень на реконструкцію та реставрацію пам’яток, де 907 тисяч гривень теж пішли на погашення заборгованості. За даними паспорту бюджету на 2016 рік,  на реконструкцію/реставрацію піде лише 946 тисяч гривень.

Про важливість нового архітектурно-опорного культурного плану сказала і Анна Бондар.

Новий план є набагато ґрунтовнішим за план 2011 року, оскільки  він значно розширює історичні ареали, рекомендує певну кількість об’єктів до включення у Реєстр пам'яток, а також в ньому менше помилок щодо об'єктів культурної спадщини.

"Чим раніше цей документ буде прийнятий, тим більше важелів регулювання буде у нашого Департаменту містобудування та архітектури щодо затвердження реставраційних завдань на пам'ятки культурної спадщини, а також при видачі містобудівних умов та обмежень", - повідомила Анна Бондар.

Перегляд стратегії розвитку міста, фіксація та регуляторна діяльність – такі виклики озвучила Анна Бондар. Щодо регулювання, то передбачається запровадження такої політики, що особа не тільки не потерпає від того, що є власником будинку культурної спадщини, а й покращує свій імідж, має економічну вигоду від того, що тримає об’єкт в належному стані.

Наприклад, у Німеччині є податкові пільги для власників будівель культурної спадщини.  Або орендар за умови проведення якісної реставрації платить символічну ціну за подальшу оренду.

"Найбільш руйнівні дії відбуваються тоді, коли будинок не експлуатується", - як приклад Анна Бондар розповіла про кейс з Лейпцигу, де була велика кількість занедбаних будинків у другій половині ХХ ст. 

У результаті, була створена служба з близько 10 осіб, яка розшукувала власників і проводила з ними переговори.  Власникам пропонували зробити невеликий ремонт у будинках, щоб мати можливість здавати безкоштовно їх родинам, які не мали можливості платити за житло. Майбутні мешканці мали б платити лише за комунальні послуги.

Подібні зміни у регуляторній діяльності підтримав також урбаніст Ігор Тищенко.

"Поки не знайдеться надійний інвестор, будинки-пам'ятки можуть надаватися, наприклад, переміщеним особам, які потребують квадратних метрів",  - зауважив експерт.

Практики: Садиба Мурашка

У київській практиці відвойовування історичних пам’яток у невдячних власників, одним з успішних кейсів є історія садиби Мурашка – будинок у 2015 році повернули громаді Києва. Перед тим, у січні 2013 року, у комунальну власність перейшла землю під будинком. Утім, достатніх великих коштів на відновлення будинку у Києва немає. Немає і надійного інвестора.

Садиба Мурашка. Фото tyzhden.ua

Анна Бондар вважає, що для садиби потрібно шукати якісного оператора культурного простору, який міг би експлуатувати квадратні метри з користю. Наприклад, створити  школу Мурашка, музейні зали – усе, щоб будинок мав змогу заробляти і нести історію киянам.

Як вихід з ситуації, юрист Марина Соловйова  запропонувала провести конкурс на оренду будинку на 49 років. За єдиною умовою – ніякої реконструкції, будинок залишити в такому вигляді як є. У такому випадку, реставраційні роботи можуть тривати близько 5-6 років – у ці роки орендар буде сплачувати певну суму. Утім, після завершення і здачі садиби в експлуатацію інвестор може платити лише символічну оренду плату.

Разом з тим, захисник садиби Олександр Глухов не має оптимістичного прогнозу щодо долі будинку. За його словами, подібні справи – це партизанщина, оскільки немає планів та стратегій, немає вироблених алгоритмів вирішення таких проблем.

Як ми вже торкнулися поверхнево вище, одна з проблем КМДА – це фінансування реставраційних робіт. За даними Управління охорони спадщини на садибу Мурашка у 2015 році було виділено 600 тисяч гривень на проектні роботи з майбутньої реставрації. При цьому, за даними сайту УОКС,  садиба Мурашка – це ледь не єдина пам'ятка, котра отримала фінансування. Чи знайдуться на її реконструкцію кошти в подальшому – поки що загадка.

Інші "жителі" будинків

Часто при обговоренням та дискусіях про внесення будинків в культурний фонд, забувають про те, що часто у будинках живуть мешканці, а переважна кількість будинків-пам’яток у нас є житловими будинками. 

"Перед тим як внести будинок у перелік пам’яток, мають бути залучені до обговорення чотири сторони – адміністрація, професіонали, бізнес та обов’язково мешканці",  - таку позицію озвучила Катерина Гончарова. 

Як наслідок, не можна говорити про внесення будинку в Реєстр культурної спадщини без залучення мешканців. Це світова практика: у США теж неможливо внести будівлю у список пам’яток без погодження власника чи балансоутримувач – "він може засудити вас – і буде правий".

Щоправда, дотримуватися подібного балансу складно – особливо, коли власник будинку ненадійний. Так, Олександр Глухов радить не обманювати себе ілюзією добросовісного власника, бо "зазвичай у нас купують історичні будинки, щоб зруйнувати".

Проблема невдячних власників будинків – не тільки проблема України.

"Нам треба думати, що ми можемо зробити", - порадила Катерина Гончарова.

Вона також поділилася історією про будівлю Головпоштамту у Вашингтоні, яку викупив кандидат у Президенти США Дональд Трамп. За її словами, Головпоштамт мав стати готелем, але у власника скоро закінчилися ресурси. Відтоді будівля стоїть закинутою.

Громадський активіст і архітектор Мітя Гурін також висловився на підтримку політики, за якому власнику вигідно було б тримати будинок в хорошому стані. Принаймні, більш вигідно, ніж в поганому.

Ще одним гравцем у охороні пам'яток є правоохоронні органи та судова система. За словами Олени Єскіної, вони часто не зважають на очевидні речі – на те, що будівля руйнується, хоча на ній висить знак пам'ятки.

Разом з тим, активіст Мітя Гурін додав, що часто самі слідчі не можуть написати акт щодо, наприклад,незаконних забудов.

"Наразі в Україні надто складне законодавство, яке до того ж постійно змінюється і в нас немає людей, які його досконало знають", - пояснив він.

Завершуючи тему, один з відвідувачів дискусії також запропонував ініціювати рейтинг чорних реставраторів будинків культурної спадщини.

Оскільки наразі такого списку ніхто не формулював, є ймовірність, що це буде корисним інструментом в руках громади.

Оксана Ставнійчук, "Доступ до правди"