Шість рукостискань до перемоги, або Як в Києві стало на один дитсадок більше

Якою б неповороткою та непробивною не здавалася б наша бюрократична машина навіть ви можете змусити її працювати на спільну перемогу. А переконатися у цьому допомогла з першого погляду не така вже й складна, а з іншого, нереальна задача – повернути киянам занедбаний столичний дитячий садок на вулиці Дегтярівській, 43-а.

Два роки тому від своїх сусідів дізналася, що недалеко від мого будинку є старе приміщення колишнього дитячого дошкільного навчального закладу. За призначенням його вже давно не використовували (близько 20 років), будівля була вкрай занедбана.

Дитсадок

У багатьох мешканців вулиці Дегтярівської з цим місцем пов’язані теплі спогади дитинства. Тому саме завдяки їх пильності за всі роки приміщення не перетворилося в руїну, а на його місці не виросла чергова висотка чи торговий центр.

Об’єднавши наші зусилля, ми коротко обговорили план повернення дитсадка на Дегятярівській і почали діяти.

Оскільки в Києві катастрофічно не вистачає місць для дітей у дитсадках, а відновити роботу це і швидше, і значно дешевше, ніж побудувати з нуля, ми вірили, що зараз прийдемо до міської влади, розповімо про такий ось садок на Дегтярівській, і його тут же приймуться ремонтувати.

Однак виявилося, що проблема із занедбаним садком не нова. А відновити його роботу не так то й просто, бо він вже й не садок, а архів санстанції. І щоб стати садком йому необхідний і номер у мережі дошкільних навчальних закладів, і передача на баланс району, а вже аж потім віднайти кошти у міському бюджеті на ремонтні роботи.

Тож коли почали глибше розбиратися в проблемі навіть не думали, що все це вдаться довести до кінця. Проект "Садочок на Дегтярівській" просувався зі скрипом і був час коли здавалось, що справа "зависла" на роки.

Але це сталося! Вже восени дитячий садок на Дегтярівській має запрацювати, при цьому він зможе прийняти не 100 дітей, як раніше, а 160!

Що ж допомогло нам досягти очікуваного вже майже два роки результату. Ми назвали це практичною реалізацією знаменитої теорії шести рукостискань – адже наша ідея, кочуючи від інстанції до інстанції через знайомих, друзів, колег "заражала" нових людей, в тому числі і посадовців, і проект почав жити своїм самостійним життям.

Перше рукостискання було з мешканцями мікрорайону – ми зібрали понад 400 підписів за "реанімацію" дитячого закладу. Завдяки активності місцевих зробили це доволі швидко.

На щастя, серед знайомих виявилися Оксана Макаренко та Іванна Коберник з громадської організації "Батьківський контроль". Озброївшись їхньою підтримкою, ми дізналися, що садочок виключений з мережі навчальних закладів і перебуває на балансі районної санстанції.

Постала проблема – як повернути йому первісне призначення?

Щоб прояснити ситуацію, разом з ними звернулися до Департаменту освіти і науки КМДА. До слова, візит до цієї установи залишив двояке враження. З одного боку деякі співробітники явно хотіли спустити справу на бюрократичних гальмах. Але з іншого – відчувалась щира та енергійна підтримка директора Департаменту Олени Фіданян, за що їй дуже вдячна.

Реконструкція будівлі вже розпочалася. За проектом буде надбудовано третій поверх. Відповідно до експертизи фундамент з одного боку вже ненадійний, тому залишили, що можливо, а решта будівлі буде новою

Врешті у листопаді 2014 року ми домоглися затвердження розпорядження міського голови про передачу будівлі до сфери управління Шевченківської райдержадміністрації.

Але далі система дала збій. Для відновлення роботи садочка потрібні кошти, і ми – рядові мешканці – перебували в розгубленості: де їх взяти? Посадовці з цього приводу обмежувались відписками та кивали один на одного – місто на район, а район на місто.

І тут навіть інвестор сам знайшовся. Однак залучити приватного інвестора теж непросто. До того ж приватний дитячий садок явно буде недоступним для більшості місцевих.

Далі довелося фактично прориватися на особистий прийом до голови Шевченківського району Олега Гаряги. Пізніше – до начальника управління освіти Шевченківського району.

З часом районна влада таки включилась в роботу. Процес прийому будівлі "під крило" районного управління освіти пришвидшився і дошкільний заклад став частиною освітньої мережі Києва.

Нарешті, в кінці лютого цього року бюджетна комісія Київради вирішила внести зміни до міського бюджету та передбачити фінансування реконструкції дитсадка вже в цьому році.

Тобто є надія, що роботи по відновленню будівлі можуть закінчитися вже восени.

Епопея з дитсадком на вулиці Дегтярівській ще триває, але разом зі своїми сусідами по мікрорайону ми вже досягли успіху. Адже завдяки кожному рукостисканню та особистому спілкуванню вдалося запустити в дію складний процес повернення закладу громаді.

У той же час в Києві нараховується більше 90 дитячих садків, які у свій час були закриті та перепрофільовані. Якщо кияни візьмуть ініціативу в свої руки, їх реально повернути до життя.

Оскільки краще вчитися на чужих помилках, ніж на своїх – пропоную усім небайдужим невелику методичку для дій.

Перший крок – збираєте максимальну кількість підписів людей, які підтримують ідею відновлення роботи садочка;

Другий крок – з’ясовуєте у чиїй власності перебуває споруда;

Третій крок – домагаєтесь, щоб міська влада включила будівлю в освітню мережу Києва;

Четвертий крок – тиснете на міську владу та столичних депутатів аби вони передбачили фінансування на відновлювальні роботи та функціонування садочку.

Отаким має бути оновлений дитсадок

Звичайно, просто не буде, але досягти мети цілком реально. І якщо активні небайдужі кияни візьмуться за справу, то ганебний дефіцит місць у дитсадках скоро залишиться у минулому.

Головне не опускати руки та повірити, що разом ми зможемо! А теорія шести рукостискань, як і у відомому фільмі, таки працює.

Ольга Туній, місцева мешканка