Засолена Україна, або Як за кордоном борються зі снігом

Кожного року зима настає несподівано. Випадають десятки сантиметрів снігу, техніка не справляється із розчищенням вулиць та доріг. А згодом мороз все перетворює на суцільне зледеніле середовище, сприятливе для травм.

Кожної осені комунальні служби поспішають звітувати про закупівлю кільканадцяти тонн солі та піщано-соляної суміші і про десятки одиниць снігозбиральної техніки, але на практиці маємо пряме фінансування шкоди для довкілля.

Щовесни після танення снігу вся сіль потрапляє в ґрунт і засолює його з року в рік. Дерева прокидаються і велика частина з них гине, особливо молоді особини.

У Києві дороги щедро посипають сіллю. Або - у кращому разі - пісокм з сіллю. Фото з facebook КК "Київавтодор"

Рослини просто засихають через те, що сіль перешкоджає потраплянню води в організм. З ґрунту сіль надходить до ґрунтових вод, а звідти – в поверхневі води.

Через постійне застосування солі в Чернівцях річка Прут за показником солоності вже наближається до морської води.

Від солі псуються міські комунікації, а також взимку стає небезпечним виходити на прогулянки з домашніми улюбленцями, оскільки соляна суміш зі снігом сушить та роз’їдає шкіру на лапах.

Сіль не лише псує наші улюблені черевики, а й нищить міські комунікації та природу. Фото midashop.com.ua

Замість хлориду натрію трапляється застосування модифікованого хлористого кальцію або магнієвої солі. Вони кращі реагенти за своїм впливом, але все ще досить шкідливі.

Ще більш безпечним є використання калієвого ацетату.

Такі солі за вартістю у п’ять разів дорожчі за звичайну натрієву сіль, і тому міська влада часто виправдовується тим, що в бюджеті недостатньо коштів для того, щоб думати про довкілля.

У Гельсінки дороги посипають подрібненим гранітом. Фото one-in.livejournal.com

Цікавим є американський досвід, де застосовують досить хитромудру суміш.

На 60-90% вона може складатися із подрібненого гравію, подрібнених гумових відходів та сажі, до 30 % у складі може мати солі (але не хлориду), а решта – то адсорбенти та інгібітори.

Дороги та вулиці починають обробляти ще до зледеніння. Це призводить до того, що температура замерзання сильно падає, і слизька поверхня з льоду не утворюється.

У Канаді двірники вранці виходять на роботу з термометрами і кожен заміряє температуру дорожнього покриття. На основі цього він вже сам знає, який саме реагент доцільно застосовувати, розраховує його необхідну кількість та концентрацію розведення.

Німеччина знайшла вихід відповідно до власних природних ресурсів і використовує те, чого в неї вдосталь.

Дороги обробляють подрібненою ейфельською лавою, яку добувають у Рейнських горах.

У Німеччині борються з ожеледицею піском або лавою. Фото dw.com

Лава не спричиняє корозії, не шкодить органам дихання, не викликає алергії та є абсолютно безпечною для рослин. Вона навіть є своєрідним добривом, через яке навесні всі дерева ростуть краще.

Не обов’язково витрачати великі гроші, щоб не шкодити довкіллю.

Подрібнений гравій, дрібні камінці та навіть просто пісок без додавання солі – це прості і дешеві матеріали, яких в Україні є достатня кількість.

Вони будуть рятувати і від засолення, і від травм. І не нищитимуть природу, як це сьогоні робить сіль.

Катерина Норенко, еколог Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"