Перекупники вкраденого

Голова ЦВК Михайло Охендовський підтвердив, що в Україні можна "купити" місцеву владу.

Але яка роль Центрвиборчкому у зміні ситуації?

Cуть народного волевиявлення чимало з нас ще плутає з технічними процедурами виборів. У дискусіях найчастіше зосереджують увагу на вдосконаленні виборчої системи, визначенні з відкритими чи закритими списками...

Між тим, деталі процесу непомітно відступають на задній план.

Від організаторів процесу на місцях вимагають, по суті, дотримуватися застарілих інструкцій. А в цих дрібницях традиційно криється диявол.

Як не дивно, саме нюанси з підготовки списків виборців, реєстрації бюлетенів на виборчих дільницях, підрахунку голосів, оформлення протоколів разом створюють поживний ґрунт для фальсифікації результатів.

Зрештою, у них закладений принцип, дотримання якого стає справжнім викликом для суспільства. Йдеться про порушення – не більше, не менше – недоторканості людської гідності.

Як відстояти нічні черги

Нескладно уявити себе на місці будь-кого з членів дільничної виборчої комісії. Кожен з них не має права надовго відлучитися з дільниці від 8 ранку до 8  вечора. При цьому, як правило, в школах, де розташовані дільниці, не передбачені точки громадського харчування.

Раніше буфети використовували ще й як "якір" для заманювання виборців. Але часи дефіциту відійшли в минуле, а з ними увага до виборців і серед них – до членів комісій. Центрвиборчком навіть не думає в бік організації харчування. Хоча є роботодавцем, зобов'язаним забезпечувати умови праці.

Найгостріша тема – затягування з підрахунком голосів. На першій стадії, якщо голосування обійшлося без скандалів, обчислення триває 4-5 годин. Після цього бюлетені упаковують та оформляють протоколи.

Збоку виникає повне дежавю Середньовіччя – дільниці у ХХІ ст. оснащені з оргтехніки лише ручними пишучими засобами. Не забезпечують в достатній кількості навіть бланками підсумкових протоколів – їх доводиться розмножувати самостійно.

Заповнити вночі кожен протокол вручну треба мати ангельське терпіння. Це мінімум двадцять примірників – з розрахунку на всіх членів комісії, для кожного спостерігача.

Загалом ця фаза забирає ще три години, оскільки обсяг бланку дорівнює чотирьом машинописним сторінкам. Тобто, мішки з бюлетенями і протоколами опечатують не раніше 4-5 години ранку.

Потім, як відомо, їх відвозять в тервиборчкоми, розташовані в райдержадміністраціях. Там скидають в актовій залі, бо спеціальних приміщень для цього не передбачено.

Хто не бачив, може бути здивований, що на ранок у РДА вишиковуються довжелезні черги.

На місцевих виборах у Києві в них збиралися представники 150-200 дільничних комісій – щонайменше до 300 голів комісій і секретарів. Ці люди практично вже добу на ногах. Нерідко їм доводилося сидіти поруч з мішками і навіть спати на бюлетенях. Однак ніхто їм не запропонує ані чаю з бутербродом, ані стільця.

Вони чекають, поки настане черга перевірити протоколи – до цього доходить лише в обід, а то й пізніше.

Як подолати 5% бар'єр

Під час здавання у тервиборчкомах завжди виникають питання до оформлення. Часто суто формальні: невірно поставлену кому чи слово в документах... Цікаво, що за кількістю голосуючих цифри збігаються – за цим політичні партії стежать суворо. Але найчастіше представників дільничних комісій відправляють назад.

Увесь цей час решта членів комісії змушена чекати на дільницях – потрібен кворум для підписання відкоригованої версії протоколу. Однак нерідко необхідність в літерації виникає кілька разів і займає ще мінімум день...

Навіть найбільш тверезомислячі особи вже морально готові поставити підпис під чим завгодно, щоб завершити страждання. У такій ситуації з'являється чудова можливість для фальсифікацій.

Після повернення на дільниці там важко знайти спостерігачів. Партії, що не пройшли у фінал, втрачають інтерес до процесу. Із 40 партій-учасників на виборах до Київради пройшли лише п'ять фаворитів. Сумарна кількість їхніх голосів дорівнювала не більше 65% від загальної. Решта 35% припадали на партії, що не подолали 5%-й бар'єр. Згідно з законом, залишок треба розділити між переможцями. І тут постає спокуса додати відсоток конкретному учаснику – за окрему винагороду.

Виникає парадокс: політичні сили пильно стежать за тим, щоб у них не вкрали голоси. Але надання додаткового відсотка комусь іншому може пройти навіть непоміченим. Хто володіє адміністративним і фінансовим ресурсами, отримує відчутні переваги.

Як заробити на виборах

У виборчі комісії йдуть відверто за заробітком. За останніми розцінками, окрім незначної офіційної винагороди, член дільничної комісії отримує у конверті від політичних партій 2 тисячі гривень, заступник голови – 3 тисячі, секретар – 4 тисячі, голова – 5 тисяч.

Перекупити представників комісій не складає труднощів. Більше 90% членів дільничних виборчих комісій укомплектовані вчителями-пенсіонерами, які засідають там ще з радянських часів.

Для людей похилого віку ця громадська активність, насамперед, джерело доходів на додаток до їх злиденних пенсій. Через недогляд чи свідомо тут закладено глибокий зміст.

Насправді, ніхто вже більше не налаштований відстоювати власну думку. Тому в комісіях представлено мінімальну кількість самодостатніх людей, які йдуть туди за покликом серця. Небайдужого активіста не купиш, не змусиш переписати підсумковий протокол або внести до нього фальсифіковану цифру. Адже інакше той чинитиме опір або заявить про підробку.

Логічно, що потрапивши під тиск в сумнівних умовах, проживши в них принаймні добу, кожна поважаюча себе людина не має бажання надалі брати участь у роботі комісій. Тож система цинічно розраховує саме на це.

Як знайти вихід у безвихідній ситуації

У ХХІ столітті заповнювати протоколи вручну є дикунством. Бланки цілком можуть бути у комп'ютері, варто лише задіяти спеціальну програму, взявши в будь-якому банку. Такою програмою може бути адаптована система "клієнт-банк", куди замість платіжок треба лише занести дані з протоколів. Вставити цифри результатів виборів, додати прізвища членів комісії, роздрукувати, підписати, поставити печатку... Після цього в електронному вигляді миттєво відправити на головний сервер, щоб уникнути незрозумілого тимчасового лагу.

У свою чергу, гарантії для охорони паперових носіїв могли б надати служби інкасації. Мішки з бюлетенями і оригіналами протоколів непотрібно везти в тервиборчкоми, їх можна надійно інкасувати і доставити у сховища. Доступ до них має бути регламентований спеціальною процедурою.

Якщо виникнуть скарги або незгоди з протоколами, на окремих дільницях можна розпочинати розслідування. Але проводити їх потім – будь-яке втручання залишатиме сліди коригування. Тоді процедура стане дійсно прозорою.

Натомість через 3-4 години після завершення голосування ЦВК матиме у розпорядженні попередні дані про те, як проголосувала країна. Для цього непотрібно жодних значних вкладень. Лише мати в кожній комісії один комп'ютер, який немає сенсу навіть купувати на один день. Простіше орендувати, ще краще домовитися – з нейтральним оператором.

Протягом останніх десяти років в самих виборчих процедурах кардинально нічого не змінилося. Не кажучи про те, що ніхто не був покараний за фальсифікації.

Дешеві вибори руками дешевих чиновників надалі призводять до законсервованості системної кризи влади, що продовжує принижувати особу.

Тим часом для порівняння: у перших рядках європейських конституцій закріплено, що "гідність людини недоторкана. Поважати і захищати її – обов'язок всякої державної влади".

Утім, схоже, у високих кабінетах просто немає бажання швидко підраховувати голоси виборців. Центрвиборчком зацікавлений у збереженні каламутного процесу, під час якого завжди можна фальсифікувати вибори.

Майбутня ротація в ЦВК може втратити cенс, якщо Центрвиборчком не займатиметься вдосконаленням виборчих процедур і буде лише відсторонено в медіа констатувати наявність проблем.

Перші новації можна було б запровадити вже під час виборів до райрад на початку 2016 року.

Сергій Башлаков, депутат Київської міської ради, Об'єднання "Самопоміч"