"Тобі колеса мало спускали?" або Війна з паркувальниками

Версія для друку     Додати коментар

13.10.2015  09:39 __ Анна Камуз

Паркування – одне з найбільш болючих питань великих міст України, в тому числі і Києва. Останнім часом особливо актуальною стала боротьба з горе-паркувальниками.

Випадки неправомірної поведінки, а дуже часто і просто хамства з їхнього боку почастішали. Вони вимагають сплати за паркування у зонах, де паркування мало би бути безкоштовним, або вимагають сплачувати необґрунтовані суми особисто їм в руки, а не через паркомати. Це викликає все більше обурення з боку водіїв.

"ТОБІ КОЛЕСА МАЛО СПУСКАЛИ?"

Моя війна з горе-паркувальниками триває вже майже пів року. Спочатку учасником конфліктних ситуацій був мій чоловік. Але будучи людиною толерантною і дуже зайнятою, він не сильно приділяв цьому увагу, намагався мирним шляхом вирішити проблему і старався не паркуватись у зоні, де паркувальники ведуть свій "бізнес".

Із боку паркувальників на його адресу неодноразово надходили погрози про пошкодження автомобіля, відверте хамство. Дійшло до того, що йому почали спускати колеса.

Ситуація почала набувати системного характеру, і мій чоловік викликав поліцію.

З паркувальником провели бесіду, але наступного дня погрози знов продовжились.

"Тебе мало колеса спускали?", "Вали отсюда, сейчас приедет мой клиент" і інші закиди такого плану стали щоденною реалією. І це в центрі міста, на вулиці Богдана Хмельницького.

Одразу скажу, що чоловік щоденно сплачує за паркування через паркомат або залишає машину на місцях безкоштовного паркування. Конфлікти почались через те, що паркувальник фактично вимагав грошей собі в кишеню або: "Вали отсюда".

ПАРКУВАЛЬНИКИ, НЕБЕЗПЕЧНІ ДЛЯ ЖИТТЯ

У серпні "жертвою" паркувальника вперше стала я. Приїхавши на машині чоловіка на Богдана Хмельницького, я заплатила за годину паркування через паркомат і пішла у справах.

Паркувальника на місці не було і він не бачив, що за кермом того дня була я.

Я спокійно поїхала далі у справах, сподіваючись, що конфлікт вичерпаний. Але рано почала радіти. Десь через пів години на світлофорі чоловік з сусідньої машини знаками показав, що у мене проблеми з колесом.

Я не одразу зрозуміла, але на старті відчула, що машину різко повело вправо. Це ледь не спричинило аварійну ситуацію посеред дороги. Я доїхала до узбіччя і перше, що зробила – подзвонила чоловіку. Він сказав перевірити, чи паркувальник не підклав, щось у ніпель. Я була зовсім не здивована, знайшовши всередині камінець.

Отак, на рівному місці непрофесійність і просто безвідповідальність паркувальника могла спричинити аварію та загрозу життю і здоров'ю особисто моєму та інших автомобілістів.

До того ж, через те, що я достатньо довгий час їздила і не помічала поступового спускання колеса, диск на машині було деформовано. Це вже було занадто і я вирішила боротись.

Знову викликали поліцію, але паркувальника вже на місці не було.

Пройшов місяць, чоловік вирішив бути розумнішим і не паркувався в "зоні ризику".

Але 17 вересня конфлікт набув нового оберту.

Паркувальник, все той самий, почав фізично перешкоджати паркуванню чоловіка на вулиці Богдана Хмельницького у відведеному для паркування місці.

Попри те, що вздовж тротуару були незаконно розставлені фішки, що відверто порушує статтю 139 Кодексу України про адміністративні правопорушення, він просто став перед машиною, затуляючи собою проїзд.

Потім полилися потоки нецензурної лексики. Знову поліція. І на підтримку до чоловіка приїхала я, щоб надати свої свідчення. Паркувальники, а їх вже було двоє, почали звинувачувати мого чоловіка у несплаті за паркування, при чому у достатньо грубій формі.

На мої запитання, цілком коректні, було сказано наступне: "А что эта девчонка тут права качает? Первый раз ее видим здесь". А от і не перший. Я пояснила ситуацію, як випадково ледь не постраждала від їхньої неправомірної поведінки. Паркувальники вели себе відверто по-хамськи, не стидаючись навіть поліції.

Але це було не найгірше. Коли я дістала мобільний телефон, щоб зафіксувати обличчя паркувальника, який відверто порушив мої права і права мого чоловіка, при чому неодноразово, він замахнувся на мене. І це в центрі міста, о 10 годині ранку, в демократичній європейській країні. Як на мене, це неприпустимо.

Я одразу попросила написати заяву і забрати порушника в райвідділок. Одна справа погрози, і навіть спускання коліс, інша справа, коли на тебе піднімають руку лише за те, що ти хочеш зафіксувати момент порушення.

Паркувальник, побачивши, що я налаштована серйозно, почав відверто панікувати, дзвонив своєму "адвокату", "шефу", сказав, що нікуди їхати не буде, бо не може залишити робоче місце. До того ж він написав зустрічну заяву на мого чоловіка, що він нібито його, цитую: "обматерил". При чому в заяві він так і написав. До того ж знайшов свідка, чоловіка у цивільному, який представився міліціонером у відставці.

Пізніше вдалось вияснити, що прізвище чоловіка Ганжа А. В. Із вікон офісу мій чоловік кожного дня бачить, як ця людина в цивільному допомагає паркувальникам вести "бізнес".

У підсумку, після тривалих переговорів паркувальника по телефону, поліція все-таки спромоглась забрати його у райвідділок, разом з незаконно розставленими фішками. Я теж поїхала, як постраждала.

У райвідділу події розвивались цікаво, приїхав чоловік, який представився "шефом" паркувальника на прізвище Дяченко. Почав кричати на мене, ображати і розказувати своє бачення подій, хоча його взагалі не було на місці конфлікту.

Зокрема, він заявив, що я кожного дня не сплачую за паркування, а сьогодні ще й почала нецензурною лексикою ображати паркувальники.

Але пан Дяченко не врахував усіх деталей: не я була за кермом автомобіля зранку і взагалі це не мій автомобіль. Тим більше, нікого я не ображала.

А от на мене посилались безліч образ від особи, якої на місці подій і близько не було.

Далі класична схема: з моїх слів склали пояснення, з паркувальником провели бесіду.

Гарантій, що конфлікт не повториться немає. Ім’я паркувальника, котрий так хотів залишитись анонімним, що аж замахнувся на мене, - Дукієнко Віталій Миколайович. Досі працює на тому самому місці на Богдана Хмельницького.

МІЛЬЙОННІ КОШТИ, ЩО ГУБЛЯТЬСЯ У ПРИВАТНИХ КИШЕНЯХ

"Київтранспарксервіс" давно цікавить громадянських активістів, які стверджують, що корупція в цій структурі сягає шалених сум. Журналісти програми "Гроші", які в березні провели власне розслідування, заявляють, що близько півтори тисячі паркувальників щороку кладуть в кишені керівництва більше 90 млн грн. 

Ці кошти паркувальники отримують за рахунок сплати водіями за паркомісце повз касу, особисто їм в руки.

На відміну від фіксованої вартості, яку можна сплатити через паркомат, кожен паркувальник на свій розсуд формує ціну за паркомісце, залежно від району паркування, марки автомобіля та зовнішнього вигляду водія, що звичайно є неприпустимим для демократичного суспільства.

Багато залежить і від свідомості самих водіїв. Чим більше людей буде оплачувати послуги паркування через паркомати, тим швидше злочинний бізнес паркувальників втратить актуальність.

По суті, професія паркувальника взагалі є непотрібною. Він не повинен допомагати паркуватись людині, яка отримала водійське посвідчення і сама вміє це робити. Його обов’язком є показати водію, де знаходиться найближчий паркомат, але аж ніяк не вимагати сплати за послугу паркування особисто їм у кишеню.

Попри це, паркувальники дуже часто перевищують свої повноваження і починають нахабно вимагати гроші. Неодноразово були випадки фізичного перешкоджання водіям, пошкодження автомобіля, спускання, а іноді і проколювання шин. І чим далі – тим гірше.

Водіїв також не влаштовує якість паркувальних послуг на комунальних парковках. У центрі міста часто можна побачити, як паркувальники розставляють машини "ялинкою", тобто під кутом до тротуару, щоб забезпечити більше місця для паркування і, таким чином, отримати більше грошей.

При виїзді з такого паркомісця машини суттєво перешкоджають потоку руху та провокують затори на дорогах. До того ж, паркувальники не думають і про безпеку авто, оскільки паркування в такий спосіб збільшує ризик того, що проїжджаючі автомобілі можуть зачепити припарковані.

Окрім низької культури поведінки паркувальників та самих водіїв, є і суто практична проблема: згідно з офіційними даними, на майже шість тисяч парковок в Києві припадає менше сотні паркоматів.

Тому навіть свідомі водії не завжди мають можливість реалізувати своє право та оплатити паркування через паркомат, як це передбачає Постанова Кабміну "Про затвердження правил паркування транспортних засобів". В постанові також передбачені такі види оплати за паркувальні послуги, як мобільне паркування та паркувальні талони, однак реального втілення в життя в водійській практиці вони теж не мають.

У той же час, за оцінкою КП "Київпарктранссервіс", на кожних 100 киян припадає всього лише п'ять паркувальних місць, тоді як у більшості мегаполісів Євросоюзу на 100 жителів – 16-17 місць. У цілому потреби в них столиці України задоволені лише на 30%.

Проблема з паркування комплексна і потребує системного підходу. Сьогодні робляться перші кроки на шляху до її вирішення, зокрема Патрульною поліцією.

Випадки штрафування порушників поодинокі, так само як і випадки "вгамовування" горе-паркувальників, але все-таки вони є.

Серед факторів, які перешкоджають повноцінній боротьбі з бізнесом паркувальників та проблемою паркування загалом – відсутність законодавчої норми про можливість штрафування за фот доказами, без присутності водія-порушника.

На додаток до відсутності правового інструментарію, необхідно також зважати на те, що це не є основна функція Патрульної поліції і , якщо одночасно надійде більш серйозний виклик, виклик по паркувальній проблемі автоматично відходить на другий план.

Головна роль по вирішенню проблеми з паркуванням загалом, та особливо з горе-паркувальниками належить міській владі.

Сподіваюсь, що місцеві вибори стануть каталізатором вирішення цієї проблеми і дадуть змогу нарешті зрушити тему паркування з мертвої точки.

Анна Камуз, для Української правди. Київ