А що ви робили цього літа?

Літо завжди несподівано закінчується. Так само, як завжди несподівано починається зима. І коли воно безповоротно даленіє разом із теплими днями, то осінніми вечорами після роботи можна починати згадувати свої літні пригоди.

Передивлятися фотографії і відео з мандрів, роздивлятися засмагу, слухати пісні, які співали влітку, і сподіватися на те, що спогади нікуди від нас не дінуться, а маленьке життя завдовжки в літо нам не наснилося, а справді було.

Цього літа, несподівано для самої себе, я побувала у трьох велопоходах, маючи міський велосипед і лише рік велосипедного стажу. Усі три подорожі були у Вишгородському районі під Києвом, де в червні стартували веломандрівки Green Velo.

Остання цього літа веломандрівка відбулась напередодні Дня незалежності в село Сувид за 60 кілометрів від столиці. У цьому велопоході взяли участь близько 50 людей.

Це середня кількість учасників кожної з велопоїздок у села Вишгородського району – нечувана цифра для українських велотурів, в які зазвичай їздять групи не більше 10-15 людей.

Зусилля велосипедистів щоразу винагороджувалися теплим прийомом у селі: у кінці дороги, на краю Київської області, на нас чекало затишне місце для кемпінгу на березі річки або Київського моря, гостинна зустріч (у тому числі, сільський хор) і смачне частування (найсильніше враження – п’ять видів вареників у Вахівці).

Як ви уявляєте людину, що вирушає на вихідні у веломандрівку завдовжки 50-70 км в один бік замість того, щоб піти на пляж або фестиваль вуличної їжі? Якщо як веломаньяка, що не знає більшого щастя за крутіння педалей, то ви знаєте лише половину правди.

Бо серед учасників велопоходів були дуже різні люди з дуже різним велосипедним стажем і ступенем близькості з двоколісним транспортом.

Завдяки вдалій організації та полегшеним умовам подорожі (рівні дороги, часті зупинки, речі везли не велосипедисти, а машина супроводу) Вишгородському району вдалося зробити велотуристами людей, які й гадки не мали, що можуть накрутити від 100 до 140 км за два вихідні дні.

Хто і чому їздить у веломандри

Серед учасників веломандрівок на вікенд Green Velo були люди різного віку (хоча молодь, звісно, переважала), різних професій і соціального статусу (від айтішників і менеджерів до будівельників, від топ-менеджерів і депутатів до пенсіонерів) і що важливо – з різним велосипедним стажем.

Для киянки Софії, яка працює редактором новин, мандрівка в Сувид стала першим досвідом велосипедної подорожі на велику відстань. І хоча з незвички їй було важкувато, вона проїхала всю дорогу туди й назад, не спокусившись пересісти в бус, у якому спеціально для цього передбачили вільні місця.

"Ми були з чоловіком на відпочинку в Італії, там навіть квартири здаються в оренду разом з велосипедом! Я там так надихнулася велосипедами, що зважилася піти у велопохід в Україні: подивилася на людей і зрозуміла – треба й собі так", - розповіла Софія.

А от для Діани з Києва, викладача англійської, веломандрівка в Сувид була далеко не першою і далеко не найскладнішою в житті.

"Мій перший велопохід був на сім днів. Перепитувала організаторів, чи можна мені без досвіду їхати з ними, але вони запевнили, що впораюся. Я, звісно, впоралася, але пам’ятаю, що засинала в наметі в сльозах, так було важко", - згадує Діана.

Тож дводенний велопохід здався їй велопрогулянкою.

Учасниця всіх шести велопоходів Green Velo у Вишгородському районі Люба Кучерява працює в салоні краси.

"Що дали мені ці веломандрівки?.. Мінус 3 кг на вагах та неймовірні враження, море позитиву. Мені вони найбільше запам'яталися неймовірними краєвидами, добрими місцевими людьми та, звісно ж, концертами. Досі перед очима сільський хор "Вахівчанки" і наші співи біля вогнища, одна "Курка-чуботурка" чого варта!", - каже дівчина.

Люба, яка живе в смт Димер, не єдина, хто настільки захопився веломандрівками: цього літа постійними гостями Вишгородського району стали чимало учасників, які живуть у Києві.

Хоча серед велосипедистів в Україні з великим відривом досі переважають чоловіки, у веломандрівках Green Velo дівчат було стабільно порівну, а то й більше. При чому абсолютно різного віку – від 16 до 60.

А от чоловіча половина була представлена переважно молодими хлопцями і чоловіками. Чим це пояснити – неспортивністю українських чоловіків чи "несолідністю" для них велосипедного транспорту – сказати важко, але факт залишається фактом: чоловіки за 40 у велопоходах були скоріше винятком.

"Причини, на мою думку, очевидні. Чоловіків у велопоходах набагато менше з тих самих причин, чому їх так мало і серед клієнтів фітнес-центрів: в Україні чоловіки старшого віку більше зайняті зароблянням грошей, бізнесом, а як відпочинок частіше обирають телевізор, пиво і диван, а не спортзал чи велосипеди", - вважає один з учасників веломандрівок Green Velo і власник мережі фітнес-центрів Master Fit Юрій Ярошенко.

Не бракувало серед учасників веломандрівок Green Velo і пар, для яких такі подорожі були чудовою нагодою провести вихідні разом. Але особисто мене найбільше зворушували батьки з дітьми-підлітками. Такі родинні тандеми були майже в кожному велопоході.

Для чого велотуристи селам

Утім, організатори велосипедних подорожей по Вишгородському району вважають пропаганду змістовного дозвілля, яке поєднує в собі розвиток тіла і дбайливе ставлення до довкілля, своїм другим за важливістю інтересом.

Головним же називають відродження населених пунктів, які є дуже далекими і починають занепадати та деградувати, просто вимирають.

За літо організаторам веломандрівок вдалося привернути увагу людей до знелюднених сіл, створивши туди потік туристів, і продемонструвати потенціал району. Іншими словами, і людей подивитися, і себе показати.

"Перший раз, коли приймали велотуристів, було страшно, а другий раз уже приємно", - ділиться враженнями голова сільради Сувиду Сергій Михайленко, який за це літо двічі зустрічав разом з односельчанами гостей на велосипедах (інші веломандрівки у Вишгородському районі були в села Пиляву і Вахівку).

Сергій Іванович каже, що частину продуктів для приготування їжі в селі закупають, а решта харчів свої. Додаткові витрати виникають через те, що туристична стоянка на березі Десни далеко від села, тож їжу туди треба везти машиною, а столи і лавки – трактором.

Веломандрівки Green Velo стартували на початку цього літа як дотаційний і некомерційний проект (вартість участі у дводенному велопоході становила 200 гривень), але в планах – зробити їх самоокупними та рентабельними. Тоді вони зможуть приносити селам, де зупиняються на ночівлю велотуристи, не лише позитивні емоції від спілкування з гостями, але й живі гроші.

"Веломандрівки Green Velo задумувалися для того, щоб залучити киян у Вишгородський район і показати, наскільки великий потенціал він має. Навіть наші віддалені села, які були кінцевими пунктами подорожі, розташовані в годині їзди від Києва на машині. При цьому дороги в районі чудові, а в окремій його частині просто ідеальні. Усі ми пам’ятаємо, чиї резиденції тут побудовані, - зауважує голова Вишгородської РДА Горган. - Окрім елітної нерухомості, якої вистачає в районі, у нас доступні ціни на будинки в селах, навіть там, де є вся необхідна інфраструктура".

За його словами, це не транзитний і високоекологічний район, відтак є потужний рекреаційний потенціал для розвитку туризму.

Велокорпоративи і велоспорти

Наступного літа місцева влада хотіла би бачити потік велотуристів у районі ще більшим: передбачається, що веломандрівки відбуватимуться в різні села Вишгородського району не по черзі, а одночасно.

Крім того, в планах – залучити до роботи в районі організаторів велотурів, які вже працюють на українському ринку. А також запустити нову послугу – так звані велокорпоративи, мандрівки на велосипедах для співробітників компаній.

І хоча поки що менеджери середньої і вищої ланок в Україні здебільшого віддають перевагу автомобілю, велосипеди стають дедалі популярнішими в корпоративній культурі.

На думку однієї з учасниць веломандрівки Green Velo, телепродюсера Ради Радмілевич, популяризувати велоподорожі в корпоративному сегменті цілком реально.

"Ідея здорового туризму серед свідомих людей завжди буде популярна, тільки її треба правильно подавати. Як екс-топ-менеджер я можу сказати, що залюбки зробила би такий велокорпоратив для своїх підлеглих, а краще б назвала це тімбілдінгом, а не корпоративом", - каже вона.

Щоб велотуризм став справді прибутковою справою, необхідні не лише ентузіазм і гостинність, але й велоінфрастуктура, у тому числі придорожній сервіс. Проекти пунктів тимчасової зупинки велотуристів по маршруту (т.зв. велоспотів) та облаштованих усім необхідним кемпінгів на місці ночівлі в селах було презентовано на Зеленому велофорумі Київської області наприкінці липня.

Програми розвитку зеленого туризму розробляють і Київська обласна, і Вишгородська районна держадміністрації. Планується облаштувати вздовж траси кожні 15-20 км місця відпочинку для велосипедистів, де можна буде купити воду і продукти, перекусити і сходити в туалет (замість никатися по кущах).

Державна влада готова сприяти з виділенням землі та проектною документацією, але переважну частину витрат пропонує взяти на себе інвесторам.

"Інвестор матиме прибуток від придорожніх пунктів торгівлі, але натомість від нього вимагатиметься облаштувати велоспот усім необхідним для велотуристів. Розвиваючи велотуризм, ми створюємо нову перспективну галузь економіки Київської області", - запевняє Горган.

Як бачимо, веломандри перестають бути справою фанатиків велосипедів і все більше стосуються кожного: місцевої влади – як засіб презентації району і залучення інвестицій, місцевих громад – як можливість заробити на зеленому туризмі, підприємців – як інноваційний проект для інвестицій, офісних працівників – як вид активного відпочинку після тижня сидячої роботи, жінок – як спосіб тримати себе в формі, чоловіків, бо у веломандрівки їздить купа гарних дівчат і... бо це чудовий спосіб тримати себе в формі.

Марина Блудша