Як зробити ремонт у будинку якісним, а підрядника відповідальним?

Якість столичного житла – проблема, об яку спіткнулося не одне покоління міських управлінців. Латана свита київського бюджету не дозволяє здійснити одночасні потужні інвестиції в реновацію житлового фонду.

У столиці понад 11 тисяч багатоповерхівок, переважна більшість яких застигла в часі розвинутого соціалізму та в полоні радянських житлових стандартів. Будинки старіють і зношуються, особливо на фоні відсутності вчасного ремонту.

Якщо в минулі роки на відновлення житла доходили лише фінансові крихти, то тепер ми отримали значне вливання коштів, які треба використати ефективно. Цього року виділено 200 мільйонів гривень на ремонти покрівель, фасадів, сходових клітин, модернізацію і заміну ліфтів.

Це робота, яку вже зараз може побачити кожен мешканець відремонтованого будинку: коли від фасаду більше не відколюється плитка, дах надійно захищає квартиру від злив, а ліфт більше не небезпечна пастка, а надійний засіб пересування.

Сьогодні на цьому фронті робота в повному розпалі. До кінця року плануємо відремонтувати 1,5 тисячі будинків, понад 500 дворів і міжквартальних проїздів.

Пріоритетність визначаємо за побажаннями та зверненнями киян, тобто діємо пліч-о-пліч зі столичною громадою.

Але в процесі таких масштабних робіт виникає загроза ексцесу виконавця. Адже, крім замовника, на кожному будівництві є свій підрядник, від якого залежить якість виконаних робіт. Чим більше таких підрядників, тим важче контролювати згори. А залишити все на їх сумління теж не можна.

Маємо гіркий досвід минулих років, коли, здавалося б, якісний ремонт на повірку виявлявся профанацією, що викликало закономірне незадоволення людей.

Але закінчувалося це лише виплеском негативних емоцій на адресу комунальників та кухонними наріканнями в бік міської влади. Коли ж справа доходить до діла, часто виявляється, що мешканці не поспішають включитися в роботу з контролю за якістю ремонтних робіт або ж не знають, що таке право у них є.

Саме конкретний мешканець квартири найбільше зацікавлений в такому контролі. Жоден чиновник чи група посадовців, як би вони не старалися, не зможуть підмінити собою громаду.

Не дивно, що якість життя в будинках, де мешкають соціально активні кияни, на порядок вища, ніж в багатоповерхівках, де дотримуються радянських принципів "нам все повинні" і "моя хата з краю".

Часи змінюються: право на контроль влади з боку киян стає реальнішим з кожним днем. Сьогодні ми сформували ядро громадського контролю ремонтних робіт. Це – органи самоорганізації населення (ОСНи).

Нещодавно ми у складі представників ОСН, міської адміністрації та комунальників інспектували ремонти будинків на Троєщині. І черговий раз переконалися – участь активних мешканців дає подвійний позитивний ефект. Прискіпливість людей виправдана, адже будівельник зробив справу й пішов, а їм в цьому будинку далі жити. Це найкраща гарантія позитивного результату.

Можу привести приклад і свого будинку на Шулявці, який побудовано у далекому 1949 році ще німецькими військовополоненими. Не важко здогадатися, що проблем із ремонтами нам вистачає.

Коли нам залило дах і, в черговий раз, постало питання якісного ремонту, ми вже знали,  як діяти. Моя сусідка Анжела Олександрівна, незважаючи на свій поважний вік, дасть фору будь-якому інспектору.

Вона щодня тримала в тонусі підрядників й контролювала кожен метр, який вони прокладали на даху.

У мене було таке враження, що замість ранкової кави вона йшла перевіряти, чи почали хлопці роботу, адже її треба було закінчити вчасно. За це їй велика дяка, адже саме такі активні мешканці стають міцною основою громадського контролю за ремонтами.

Тож звертаюся до усіх мешканців будинків, де розпочато й тривають ремонти. Не будьте байдужими і долучайтесь до громадського контролю. Часи, коли можна було відсидітись збоку, минули. Прийшла пора кожному з нас брати на себе частку спільної відповідальності і робити власний вклад у майбутнє Києва.

Петро Пантелеєв, заступник голови Київської міської державної адміністрації