Що таке "прямі договори" з "Київводоканалом" і чому їх треба укладати?

До автора як депутата Київради і заступника голови постійної комісії з питань ЖКГ та ПЕК надходять низка звернень від киян на тему житлово-комунального господарства. Столичні мешканці просять роз’яснити, чому у них вимагають укладати договори із монополістами, що робити, якщо з крану тече тепла вода замість гарячої, які переваги ОСББ і т.д.

Аби привідкрити завісу таємничості сфери ЖКГ та пояснити мешканцям, за що вони платять кошти і що мають право вимагати від виконавців послуг, було засновано просвітницько-інформативний проект "Свідомий мешканець".

Першою темою, на яку хочу звернути увагу, є договірні відносини із монополістами, а саме "Київводоканалом".

Постачання холодної води та її водовідведення донедавна забезпечувалось споживачу експлуатуючою організацією (ЖЕКом, ЖБК, ОСББ), проте з літа минулого року холодна вода надається споживачу безпосередньо монополістом – ПАТ "АК "Київводоканал".

Саме тому, мабуть, кожен неодноразово чув про потребу укладення так званих "прямих" договорів з "Київводоканалом". Однак досі не кожен мешканець може відповісти, що то за договір і для чого він потрібен.

То навіщо потрібен "прямий" договір з водоканалом?

Відповідно до чинного законодавства, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг (ЖКП) здійснюються виключно на договірних засадах.

Чому договори "прямі" і нащо вони проілюструємо за допомогою ланцюжків:

1) До 1 липня 2014 року постачання холодної води будувалося за схемою:

КИЇВВОДОКАНАЛ – ЖЕК/ЖБК/ОСББ – СПОЖИВАЧ

2) З 1 липня 2014 року маємо іншу схему постачання:

КИЇВВОДОКАНАЛ – СПОЖИВАЧ

Звідси і прямі договори – з ланцюжка усунено посередників.

Нова схема доволі неоднозначна. З одного боку, мешканців позбавлено можливості самим обирати виконавця послуг, їм нав’язано монополіста. З іншого боку, її застосування унеможливлює зловживання з боку недобросовісних ЖЕКів, за яких неодноразово утворювались великі борги через витрачання ними коштів, сплачених споживачами, на інші потреби, замість оплати послуг за холодну воду.

Отож, перший важливий висновок: прямі договори потрібні.

А що ж пропонує нам "Київводоканал" під соусом цих прямих договорів?

Перш за все, варто зауважити, що Договір, який пропонується до укладення "Київводоканалом", трактується монополістом як договір приєднання, до якого відповідно до ст. 634 Цивільного кодексу України друга сторона не може внести свої умови.

Звичайно, споживач сам вирішує, чи укладати договір на запропонованих йому умовах, але в даному випадку можливість вибору постачальника послуг є не просто обмеженою, але єдино можливою – так як постачальник є монополістом. Більше того, законодавством передбачено, що усі договори у сфері ЖКП, що укладаються між монополістами та фізичними особами, є договорами приєднання.

У той же час, в умовах такої монополії та з метою захисту прав споживачів під час укладення таких договорів приєднання, КМУ було розроблено та затверджено низку типових договорів.

Про необхідність дотримання форми цього типового договору наголошується у ЗУ "Про ЖКП": згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання ЖКП згідно з типовим договором, а відповідно до п. 1 ч.3 ст. 20 закону споживач зобов’язаний укласти договір на ЖКП, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Тобто цією нормою законодавства чітко визначено, що якщо споживач хоче отримувати послугу, то він не може вибирати, укладати договір на отримання ЖКП, чи ні – він мусить це зробити. Фактично, природна монополія – це законодавчо визначений вибір без вибору: споживач може вибрати, чи отримувати холодну воду із крану від "Київводоканалу", чи відрами самотужки носити її додому з бювету чи Дніпра.

Отож, другий важливий висновок: договір із "Київводоканалом" не підлягає узгодженню зі споживачем, але має обов’язково відповідати умовам типового договору, затвердженого законодавством.

Зауважу, що прямого визначення поняття "типовий договір" – в законодавстві не існує.

Мін’юст у своїх роз’ясненнях щодо договорів у сфері ЖКП вказав, що "при укладанні договорів на надання ЖКП сторони не можуть відступати від змісту типового договору, затвердженого КМУ, але мають право конкретизувати його умови".

Аналіз текстів Договору "Київводоканалу" та Типового договору виявив близько 40 розбіжностей.

Проте чи є це відступленням від змісту типового договору, чи лише конкретизація його основних умов?

Отож, окремі відмінності, на думку автора, не є суттєвими та не несуть у собі загрози порушення прав споживачів (наприклад, п. 2.4, внесений у текст договору Київводоканалом самостійно, дублює п. 11 постанови КМУ № 630). Проте інші є абсолютно неприйнятними.

Незважаючи на те, що прямий договір є двостороннім, тобто укладається між "Київводоканалом" та споживачем, у пп.1 п.4.3 договору зазначається, що "Київводоканал" має право доручати виконання функцій за цим договором іншим юрособам на підставі відповідних договорів з дотриманням норм чинного законодавства.

Про цю ж "іншу юридичну особу" зазначається у пп.13 п.4.1, пп.2 та пп.12 п.4.2 та ін.

На якій підставі "Київводоканал" зберігає за собою право передавати обов’язки за договором іншій юридичні особі, не інформуючи про це споживача, а також хто нестиме відповідальність у разі неналежного виконання обов’язків нею – питання залишається без відповіді.

При цьому у типовому договорі відсутні положення, за якими виконавець має право передавати свої обов’язки за договором іншій особі, так як це може вплинути на права споживача. Тому цей пункт є відступленням від умов типового договору.

Окремо вимагає уваги п.10.1 договору, яким врегульовано питання захисту персональних даних споживачів.

Типовий договір було затверджено у 2005 р. (з редагуванням у 2009 р.), проте у 2010 р. було прийнято ЗУ "Про захист персональних даних", тому внесення змін до типового договору на предмет впорядкування обробки "Київводоканалом" персональних даних споживачів є логічним. Викликає занепокоєння лише спосіб, у який це зроблено.

Згідно із вказаним пунктом договору споживач повідомлений про включення своїх персональних даних до бази персональних даних не лише виконавця, але й уповноважених виконавцем юридичних осіб, які за договорами можуть здійснювати облік і розрахунки зі споживачами від імені виконавця.

Також "Київводоканал" включив положення про те, що у разі наявності договірних відносин між виконавцем та іншою юридичною особою, якій надано право виконувати функції виконавця, персональні дані можуть надаватись таким юрособам з метою виконання умов цього договору.

При чому зазначив, що "Право сторін на передачу вищевказаних персональних даних нічим не обмежене і не порушує права суб’єктів персональних даних та інших осіб".

Відповідно до ЗУ "Про захист персональних даних" підставами для обробки персональних даних є: згода суб’єкта персональних даних (тобто споживача послуг) на обробку його персональних даних (ст.11).

Причому згідно п. 10 ст. 8 закону суб’єкт персональних даних має право вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди.

Тож, які у перспективі наслідки може спричинити таке право "Київводоканалу" передавати персональні дані споживачів юрособам, яким надано право виконувати функції виконавця, лишається здогадуватись.

У контексті обговорення захисту персональних даних споживача вважаємо за необхідне звернути увагу, що у п.1.2 договору "Київводоканал" вимагає вказати ПІБ членів сім’ї споживача та інших осіб, що мешкають у квартирі і користуються послугами, їх дату народження, найменування пільги, номер і дату видачі посвідчення.

У типовому договорі ця інформація обмежується лише необхідністю вказати кількість осіб, що проживають разом із власником/наймачем (без вказання персональних даних цих осіб).

Тобто, "Київводоканал" самостійно розширює перелік інформації, порівняно із типовим договором і таке розширення, на думку автора, є необґрунтованим.

Таким чином, доходимо наступного висновку: Київводоканал доволі некоректно тлумачить поняття "типового договору" - запропонований до укладання споживачу договір не відповідає умовам типового договору.

Порядок укладення договору також викликає низку питань. Так, на своєму сайті "Київводоканал" інформує, що усі споживачі мають можливість укласти договір із ПАТ "АК "Київводоканал" у письмовому вигляді.

Для цього необхідно завантажити договір з сайту, роздрукувати його, заповнити необхідні форми, додати перелік документів та відправити на поштову адресу Розрахункового департаменту "Київводоканалу" у відділ по роботі з абонентами.

Якщо для мобільної частини населення необхідність роздрукувати договір із сайту не складає труднощів, то для пенсіонерів така вимога може перетворитись у складний процес. Отож, однією із вимог, що пред’являтимемо до "Київводоканалу", буде необхідність спрощення процесу укладання договору.

Утім, найбільшим здивуванням було те, що "Київводоканал" не визнає необхідність обов’язково письмового укладення договору із споживачем. На сайті зазначено, що "фізична особа, що користується послугами з постачання холодної води та водовідведення, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов договору. Особам, які не бажають отримувати зазначених послуг, було рекомендовано повідомити про відмову до 20 серпня 2014 року…".

Тобто, на думку монополіста, самого факту опублікування договору достатньо для того, щоб між ним та споживачем виникли взаємні права та обов’язки і підписувати його з кожним окремо не потрібно.

Не можу погодитись із подібною позицією з декількох причин:

По-перше, Цивільним кодексом України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. (ст. 208), виняток становлять правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення (як, наприклад – купівля споживчих товарів у магазині).

Договір про постачання холодної води та водовідведення є правочином між "Київводоканалом" та споживачем – фізичною особою, тому повинен бути у письмовій формі, адже відносини, що виникають, продовжуються тривалий період та характеризуються систематичністю.

По-друге, "Київводоканал" дотримується позиції необов’язковості письмового укладення договору з кожним споживачем так як він є договором приєднання. Проте не враховує те, що сам договір містить важливу індивідуальну інформацію: наявність пільг із зазначенням їх розміру та документу, на підставі якого вона надається, характеристики квартирних лічильників із зазначенням їх заводського номеру, дати встановлення, відомостей про останню повірку тощо.

Таким чином, склалась безпрецедентна ситуація, коли монополіст продовжує надавати послуги споживачам, начебто отримавши мовчазну згоду на співпрацю від них шляхом публікування договору на своєму сайті. Але споживачі жодних гарантій щодо того, що "Київводоканал" бере на себе якісь із перелічених у договорі обов’язків та буде їх виконувати належним чином, не отримують.

Відповідно, якою буде полеміка монополіста в суді, якщо споживач захоче з ним судитись через неякісно надані послуги, і чи визнає він, що таки мав їх надавати взагалі – незрозуміло.

Очевидно одне – що такий спосіб виникнення відносин між монополістом та споживачем є абсолютно неприйнятним не забезпечує останньому належну міру захисту від порушень та зловживань.

Коротко підсумовуючи дослідження взаємовідносин між монополістом та споживачем, маємо в результаті:

1. закон зобов’язує споживача, який хоче отримувати житлово-комунальні послуги, в тому числі і послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, укласти договір на їх отримання, тому прямий договір із "Київводоканалом" як виконавцем укладати потрібно, проте виключно письмово;

2. споживач не може вносити зміни до цього договору, адже він є договором приєднання;

3. запропонований "Київводоканалом" договір не відповідає умовам типового договору щодо доручення виконання функцій виконавця третій особі та захисту персональних даних.

Враховуючи усе вищенаведене, а також те, що Київводоканал є монополістом, питання приведення договору у відповідність із нормами чинного законодавства постає особливо гостро.

Ситуація, коли умови диктує монополіст, позбавляючи можливості будь-якої співпраці та ще й порушуючи при цьому законодавство, є абсолютно неприйнятною для багатомільйонного міста.

У зв’язку з цим, автор надіслала депутатське звернення із вимогами привести у відповідність прямий договір до норм чинного законодавства та типового договору, спростити спосіб його укладення для споживача та наголосила на необхідності дотримання обов’язкової письмової форми.

У випадку, якщо "Київводоканал" не врахує викладені зауваження, буду ініціювати вирішення питання зусиллями депутатського корпусу, адже саме міська влада повинна ставати на захист киян, коли їхні права можуть бути порушені монополістами.

У наступній колонці спробую розставити крапки на "і" у питанні, як захистити права на якісно надані послуги.

У випадку виникнення питань або потреби у консультації, звертайтесь: svidomyi.meshkanets@gmail.com

Олена Галушка, депутат Київради, заступник голови постійної комісії з питань ЖКГ та ПЕК, член правління ГО "Свідомі"