Благоустрій по-київськи, або Хто і навіщо білить бордюри?

Версія для друку     Додати коментар

17.09.2014  08:12 __ Ігор Тищенко

Поганий фізичний стан, незручність і непривітність міських публічних просторів у Києві ні для кого не є секретом.

Щодня мешканці міста стикаються із розбитою бруківкою або проваленим асфальтом на тротуарах, затопленими пандусами на пішохідних переходах, відсутністю поручнів, рамп і освітлення в підземних переходах.

Звичними стали брак лавок та смітників, несправність вуличного освітлення, відсутність цікавих місць для відпочинку і дозвілля, захаращеність вулиць і площ кіосками та торговими ятками…

Навіть якщо залишити в стороні масштабні процеси приватизації і комерціалізації, київські вулиці, площі і парки чи не найбільше страждають саме від браку уваги до них з боку міських комунальних служб. Або – від застарілих, нерелевантних і непублічних підходів до їх дизайну і впорядкування.

Причиною є те, що міські публічні простори фінансуються за залишковим принципом. Крім того, в уяві чиновників і міських комунальних служб, які їх адмініструють, актуальними залишаються функціональний підхід і поверхова естетизація.

Міський публічний простір чітко ділиться на транзитний, "рекреаційний" чи торгівельний – це або транспортна розв'язка з клумбою, або ринок біля метро, або дитячий майданчик чи алея для прогулянок в парку.

Захаращена торговими ятками Арсенальна площа

Проблеми

Увага до дизайну міського простору, його зручності і привабливості приділяється часто на поверховому рівні, і в основному в центральних районах.

Натомість багатофункціональність, доступність і зручність публічного простору для всіх можливих категорій користувачів (дітей, молоді, людей з особливими потребами), що ще з кінця 1970-х стало аксіомою "нового урбанізму" на Заході, в Києві залишається омріяним ідеалом міських активістів.

Однією із причин цього є те, що в системі існуючих офіційних уявлень про те, як мають виглядати та адмініструватися міські публічні простори, повністю відсутній елемент залучення міської громади до процесів прийняття рішень.

Чи не єдиним дієвим механізмом хоч якось вказати на проблеми чи висловити свої побажання в цій сфері (без особливих гарантій) є служба звернень киян "1551".

Як із сумом констатують молоді архітектори, дослідники-урбаністи і просто небайдужі городяни, в українських містах замість учасницького урбанізму і дизайну міського середовища (де проектування публічного простору відбувається за принципом bottom-up - відштовхуючись від узагальнених інтересів та пропозицій його користувачів, що стають доступними після кількох раундів консультацій і досліджень) є благоустрій.

Благоустрій по-київськи

Номінально благоустроєм називається в українських нормативних документах будь-яка офіційно санкціонована діяльність із впорядкування міського простору.

У структурі Київської міської адміністрації є спеціальний департамент, який цим займається, а також ціла низка підпорядкованих йому комунальних підприємств.

Відповідно, все, що не є офіційно санкціонованим (наприклад, розриття тротуару для ремонту комунікацій, паркування на газоні чи встановлення кіосків), з офіційної точки зору є "тимчасовим порушенням благоустрою".

Звичні для столиці "розриття"

В ринкових умовах права на порушення благоустрою (так звані "дозволи на тимчасове порушення благоустрою"), як і власне самі громадські простори українських міст стають активами. Їх міська влада надає (через відсутність нормативної бази – часто безкоштовно) в приватне користування, або їх банально захоплюють для ведення комерційної діяльності, з подальшим узаконюванням.

Згадаймо практику "узаконювання" несанкціонованих кіосків, яку ніяк не можуть подолати, приватизацію скверів і тротуарів ресторанами або величезну кількість безкоштовних парковок "для клієнтів" на тротуарах у Києві.

Визначальною ж ознакою благоустрою як підходу до облаштування міського середовища в наших містах є його майже завжди репрезентативний характер. Це не реально необхідний для комфорту користувачів редизайн простору, а створення образу "гарного і впорядкованого" міського середовища за примітивно-естетичним принципом.

Причому благоустрою підлягають в жодному разі не всі публічні простори, а лише ті, які знаходяться на видноті, у середмісті. Таким чином створюється демонстративне міське середовище, яке має мало спільного з реальними потребами чи очікуваннями його користувачів.

Благоустрій у центрі міста починається і закінчується на ... клумбі

Ознаки і приклади

Характерними ознаками сучасного благоустрою в Києві є:

1. Зосередження лише на зовнішній, "естетичній" стороні публічних просторів, в першу чергу, на квітах і декоративних елементах ("Київ – місто квітів").

У столиці створюють гарні квітники і клумби із сезонних рослин, які щовесни висаджують у вигляді гербів, написів, фігур, викладають орнаментів бруківкою.

А ще створюють садово-паркові скульптури на основі квітників і клумб (особливо полюбляють таке робити у Печерському ландшафтному парку), встановлюють ковані арки, лавки і чавунні ліхтарі "під старовину", "під модерн" тощо.

2. Велика любов до пам'ятників, пам'ятних знаків, меморіальних ландшафтних об'єктів, якими заповнюються публічні простори. Часто вони створюються за кошти інвесторів і благодійників, але впорядковуються і утримуються за міський кошт.

Але в основному  ініціатива йде від районної влади або наближених до розподілу бюджету людей. Так, в цьому році на встановлення пам'ятника "Визволителям Києва" біля кінотеатру "Жовтень" і благоустрій території навколо нього на Подільська РДА витратить 3 мільйони гривень.

3. Ігнорування функціонального та утилітарного виміру міського публічного простору (у  першу чергу йдеться про його доступність і зручність для всіх категорій користувачів); ігнорування якості об’єктів вуличної інфраструктури: вуличних меблів, покриття, освітлення, рекламних конструкцій, навігації тощо.

Типові київські приклади: сходи замість пандусів у підземних чи наземних переходах, численні непотрібні пороги і бордюри, балюстради, відсутність понижень бордюру на пішохідних переходах.

Пониження бордюру - рідкість, а ями, заповнені водою, зустрічаються часто

А також щорічне створення квітників на газонах у парках, які можна було б використовувати для відпочинку на траві, огорожа навколо газонів і тротуарів там, де це не виправдано захистом від автомобілів, і  відсутність тротуарних стовпчиків там, де вони потрібні.

Обмежувальні стовпчики у вигляді брил бетону

4. Ігнорування базових принципів створення привабливого мікрорельєфу і мікроклімату у місті. Так, газони у столиці часто розташовані вище за рівень тротуару, трав’яний покрив на схилах інтенсивно косять, через що ґрунт вимивається і перетворюється на грязюку на тротуарах і узбіччях.

Ще одна біда Києва – відсутність/недосконалість дренажу і захисту від вимивання і вивітрювання ґрунту у вигляді газонів, через що столиця – надзвичайно запилене місто (достатньо влітку у вітряну погоду пройтися хвилин 10 широкою вулицею будь-де в Києві, щоб це відчути). Крім того, зелені насадження не захищені від коліс автомобілів, що паркуються на тротуарах і розвозять ґрунт тощо;

5. Непублічність і непідзвітність громадянам.

Благоустрій здійснюють міські комунальні служби, які чітко виконують накази згори і посилаються на них, або користуються усталеними за довгу радянську історію принципами.

Якось вплинути на їхню діяльність і вимагати, до прикладу, засіяти газон багаторічною травою, на якій можна буде відпочивати, замість створювати там клумби лише на літо, або добитися встановлення на тротуарі стовпчиків в місцях незаконної парковки практично неможливо.

І це незважаючи на те, що діяльність цих служб фінансується винятково за рахунок податків.

6. Ну і так званий "ЖКГ-арт", феномен, який ще більше ріднить всі пост-радянські міста.

Клумби та лебеді з використаних покришок, поросята із п'ятилітрових пляшок, гриби із пеньків однаково прикрашають міста від Архангельська до Севастополя. Невідомо, чи ці ініціативи походять від комунальників, чи від місцевих мешканців, але вони однаково добре сприймаються і тими, і тими.

Символом живучості традиційних уявлень про благоустрій в Києві можна назвати Європейську площу. Це транспортна розв’язка без пішохідної зони, з квітковою клумбою в центрі і незрозумілою конструкцією із прапорами і великим футбольним м’ячем (очевидно, для підкреслення "європейськості" і "футбольності" столиці).

З радянського часу тут змінилося хіба що ідеологічне послання в центрі площі (30 років назад там ще була візуальна пропаганда).

Окрім цього, універсальним символом благоустрою є побілка бордюрів щовесни і фарбування фасадів будівель, що вже стало предметом мистецьких рефлексій молодих українських художників (це зокрема проект Вови Воротньова, що весною був представлений у ПінчукАртЦентрі).

Відповідальні

Основних комунальних "гравців", що відповідальні за міський публічний простір на мікрорівні – дуже багато, коло їхніх повноважень – дуже широке.  

Це, зокрема, шляхово-експлуатаційні управління (районні КП ШЕУ) – найбільші "ударники" київських вулиць. Вони відповідальні за стан тротуарів, їх поточний ремонт, наявність/відсутність пандусів і безбар’єрного простору, тротуарні стовпчики, паркани, пішохідні переходи, стан зупинок громадського транспорту, видалення рекламного сміття і т.д.

Ось так публічний простір виглядає за кордоном. Місто Лодзь

Департамент містобудування і архітектури КМДА займається загальним проектуванням і дизайном міських публічних просторів, вулиць, парків, набережних, розташуванням кіосків та інших комерційних тимчасових споруд, дотриманням естетичного вигляду вулиць, довгостроковими проектами з міського розвитку, кадастровими і землевпорядними питаннями тощо.

Департамент міського благоустрою і збереження міського природного середовища КМДА відповідає за загальне проектування та управління, в т.ч. керівництво низкою комунальних підприємств. Також це відомство здійснює контроль за станом благоустрою, сприяє розвитку та поліпшенню стану благоустрою міста; притягає винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою і т.д.

Департамент транспортної інфраструктури займається проектуванням та реконструкцією вулиць, доріг, об’єктів транспортної та пішохідної інфраструктури.

КП "Київблагоустрій" (підпорядковується Департаменту благоустрою) відповідає за підготовку документів, надання дозволів та ордерів на будь-які види робіт, пов’язані із порушенням благоустрою, в тому числі земельні роботи, встановлення тимчасових споруд і МАФів; моніторинг, демонтаж та ліквідацію незаконних МАФів; експертний нагляд за станом споруд, контроль якості робіт з благоустрою тощо.

На КО "Київзеленбуд" (підпорядковуються Департаменту благоустрою) покладено утримання, прибирання, відновлення, видалення всіх газонів, парків, клумб, кущів, дерев; утримання паркової інфраструктури, в т.ч. доріжок і вуличних меблів.

Вуличні меблі - це і красиво, і зручно. Варшава

У кожному районі міста є свій орган з утримання зелених насаджень (районні КП УЗН), який підпорядковується центральному.

КП "Київський метрополітен" (Департамент транспорту) – відповідальні за стан наземних павільйонів метро і підземних переходів, зокрема за торгівлю в них, а також за санітарний стан ділянок навколо виходів з метро радіусом 20 метрів.

КП "Київпастранс" (Департамент транспорту) – все, що стосується наземного пасажирського транспорту, розташування зупинок, розкладу руху іт.д.

КП "Київтранспарксервіс" – відповідальне за експлуатацію паркувальних майданчиків у Києві. Зокрема, до повноважень цієї структури входить ліквідація несанкціонованих і стихійних парковок, більша частина яких розташовується в пішохідних зонах і на тротуарах.

Стовпці вирішують проблему парковки на тротуарі. Варшава

КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд" – проектує та будує транспортні розв’язки, магістралі, виступає виконавцем реконструкції майже всіх вулиць та доріг і відповідає в тому числі і за пішохідну і велосипедну інфраструктуру.

КП "Плесо" – відповідальне за зовнішній благоустрій та експлуатацію водойм і земель водного фонду.

КК "Київавтодор" – виконання робіт з утримання, ремонту, реконструкції та будівництва вулиць, доріг, тротуарів та інших елементів транспортної інфраструктури.

Управління з питань реклами Департаменту суспільних комунікацій КМДА – контроль та облік зовнішньої реклами, регуляція діяльності у цій сфері.

Серед повноважень цього управління – "координація заходів щодо впорядкування рекламної діяльності в галузі реклами та впровадження системного підходу до формування високоякісного зовнішнього дизайну Києва" (дуже актуально для Києва, чи не так?)

Список звісно не повний, адже не тільки комунальні структури відповідальні за благоустрій у Києві.

Насправді чи не кожен заклад харчування чи надання інших послуг у місті є балансоутримувачем певного громадського простору (наприклад частини тротуару чи газону перед своїм фасадом), а отже і відповідальним за його благоустрій. Але приватні впорядники публічного простору і їх (часто руйнівна) діяльність не є предметом цієї статті.

Бюджети і видатки

Усі ці підприємства та установи керуються українським законодавством (зокрема ЗУ "Про благоустрій населених пунктів", "Про столицю України – місто-герой Київ", "Про місцеве самоврядування в Україні") та відповідними розпорядженням КМДА, зокрема, нині чинними правилами благоустрою столиці. Фінансуються вони за кошти міського бюджету.

Цього року на благоустрій у міському бюджеті передбачено майже 442 мільйони гривень, що становить близько 2% міського бюджету. Ці кошти нерівномірно розподілено між різними виконавцями.

Але на цьому прозорість бюджету закінчується.

Існуюче законодавство в принципі дозволяє прослідкувати використання всіх цих коштів – за умови, що зацікавлена особа набереться терпіння і часу для пошуку інформації у малозрозумілих бюджетних таблицях або запитами на отримання публічної інформації. Звісно, потроху, за півроку дуже цікавий витягне з районного ШЕУ чи якогось КП дані про їхні тендери та фінансову звітність.

Але сам процес визначення пріоритетів і розподілу видатків на благоустрій, як і цільові використання бюджетних коштів залишається непублічним і проходить повністю поза участю (а часто і поза інтересами) громади.

Неможливий в нинішній ситуації і громадський контроль доцільності використання бюджетних коштів на благоустрій – бо планування міського бюджету в цілому також відбувається непублічно. Це в свою чергу пов'язано із відсутністю закріплених законом механізмів місцевого самоврядування та й власне територіальних громад зі своїми власними бюджетами.

Яким чином визначаються пріоритети та обираються об'єкти благоустрою? Чому одні простори роками страждають від недофінансування, а інші ремонтуються щорічно?

Відповіді на це питання не існує, як немає і легкодоступної інформації про обсяги фінансування та робіт, що виконуватимуться в кожному районі. Окрім звернень до контактної служби "1551", яка працює фактично як прийом скарг, кияни можуть також надати свої пропозиції щодо використання бюджетних коштів на благоустрій… до 18 квітня 2014 (та й кожного) року, або обговорити використання бюджетних коштів за минулий рік у форматі електронної консультації.

Зрозуміло, що за наявної ситуації з прозорістю і доступністю міського бюджету для широких верств населення зробити це неможливо.

Вуличні кафе у Києві. Маріїнський парк

У цій ситуації комунальні підприємства і установи діють за усталеними принципами (поверхова естетизація, брак уваги до зручності і комфорту) і керуються наявними нормативними документами, в яких ніде не сказано про залучення громадян до планування публічних просторів і міського благоустрою.

Відсутність прозорості і участі громадян, природно, відкриває широкі можливості для корупції.

Результати ж, як правило, проявляються у появі дорогих, часто невиправданих проектів реконструкції публічних просторів, нового будівництва і т.п. які не перетинаються з нагальними інтересами мешканців, а часто і суперечать їм.

Показові випадки – офіційний проект реконструкції парку "Оболонь" від Оболонської РДА, проти недолугості якого повстали місцеві мешканці. Люди вимагають більш сучасного, багатофункціонального і в той же час менш пафосного парку, без чавунних скульптур, масової вирубки дерев, кіосків і величезних фонтанів.

Що робити?

Чи є якісь виходи з цієї ситуації? Точкова боротьба за відповідальне ставлення до міських публічних просторів та врахування потреб їх користувачів не має перспектив.

Адже реальні виконавці робіт (всі ці перелічені КП), яких під тиском громади змусили, приміром, відгородити пішохідну зону на Арсенальній площі (фото) або занизити пандус десь на пішохідному переході, часто не розуміють доцільності цих робіт (інакше все робилося б одразу і в повному обсязі).

Європейське вуличне кафе. Лодзь

Приватні балансоутримувачі міських публічних просторів ще менше зацікавлені у задоволенні потреб і вимог міської громади, адже вони часто неспівмірні з бажанням отримати швидкий зиск від комерційного використання міського простору.

Наприклад, якщо у підприємця є легальна чи напівлегальна можливість розмістити літній ресторан у привабливому міському сквері – він це обов'язково зробить.

Змінити цей стан справ можливо лише з переходом до справжнього учасницького містобудування. Зокрема, до законодавчого запровадження механізмів прозорого, учасницького розподілу бюджетних видатків на благоустрій.

Але такий підхід має передбачати повну прозорість бюджетного і містобудівного планування і постійні консультації з міськими громадами.

Ігор Тищенко, Центр дослідження суспільства