Кличко змінив орієнтацію відносно Генплану Києва?

09.09.2014  09:17 __ Олексій Василюк


Детальний план території острова Жуків від Центра Містобудування і архітектури

Проект нового генплану Києва є, безумовно, найбільшим земельним скандалом у Києві 2000-х років.

Чинний нині Генплан міста прийнятий в 2002 році і розрахований на період до 2020 року. Приймаючи протягом "будівельного буму 2003-2007 років" тисячі рішень про відведення нових земельних ділянок під будівництво, команди Омельченка та Черновецького кожного разу порушували Генплан.

Жодна зелена зона, наявна в столиці у 2002 році, не була передбачена Генпланом для  забудови. А пустищ, які можна було б передати інвесторам-забудовникам, у місті нема. Тому більшість ділянок Київрада надавала в парках та у міських лісах.

Отримуючи постійні відмови у погодженні таких рішень в Інституті "Київгенплан", КМДА (а саме тодішній Головзем на чолі з Анатолієм Муховиковим та Головархітектура на чолі з Василем Присяжнюком) вивела зелені зони з юрисдикції погодження "Київгенплану".  

У 2007 році був розроблений окремий документ "Програма комплексного розвитку зеленої зони Києва до 2010 року" (тепер продовжена до 2015). Цей документ нібито уточнював том №4 Генплану, присвячений зеленим зонам. Але насправді – просто корегував наявну схему озеленених територій міста, відкинувши від них все те, що вже було роздано.

Зрозуміло, що в тексті Програми більше не було всіх конфліктних парків, які Київрада встигла передати від забудову до цього часу.

Зникли Протасів яр, парк Юність, парк Супутник і багато інших. Загалом близько 300 гектарів.

Надалі землевідведення погоджували лише в КМДА згідно з Програмою, а до "Київгенплану" взагалі перестали звертатись.

У більшості таких рішень чітко сказано "внести зміни в Генеральний план Києва…", "вилучити ділянки загальною площею…. зі складу зелених насаджень…. та перевести до категорії…".

Проте чинний Генплан – це 19 товстих томів друкованого тексту плюс величезне заламіноване "простирадло" графічних матеріалів. До нього в принципі неможливо внести зміни. Хіба що перманентними маркерами і коректорами.

Отже, з кожним наступним рішенням Київради, столиця лише накопичувала кількість порушень Генплану, оскільки кожне нове рішення автоматично додавалося до таких, що суперечать Генплану, внаслідок чого всі вони є незаконними.

Рішень про землевідведення в зелених зонах Київрада прийняла щонайменше 3000!

У 2002 році на одного киянина припадало 16,9 квадратних метрів зелених зон загального користування, тобто парків і скверів. Сьогодні на одного киянина припадає не більше 11 кв. м. зелених зон загального користування.

Згідно з Екологічною угодою міст, яку у 2005 році підписав Київ у числі 50 провідних міст світу, на відстані півкілометра від кожного житлового будинку має бути зелена зона, а половина всієї поверхні тротуарів має перебувати під тінню дерев. Звісно, рухається київська столиця зовсім не туди і не так, як вимагає "Екологічна угода".

Починаючи з 2008 року прокуратура Києва підготувала не одну сотню судових позовів проти незаконних рішень Київради, якими вона віддала зелені зони під забудову. І жодною програмою тут не прикритись, оскільки сама вона Генпланові не відповідає. Більшість судів до цього дня не скасували рішень про землевідведення, проте клопоту КМДА і відповідальності перед власниками новорозданих ділянок додалось.

Оскільки головним аргументом проти Київради став Генплан, Київрада зробила два принципових кроки.

Перший крок – КО "Центр містобудування і архітектури" (кишенькова архітектурна майстерня, що роками сиділа на горищі Головкиївархітектури і розробляла під замовлення більшість скандальних проектів (забудова Протасового Яру, Жукового острова тощо) перейменували в "Інститут генерального плану Києва".

Новоспеченому інституту-імітатору від чинного інституту "Київгенплан" передали сам Генеральний план до 2020 року разом із правом видавати погодження.

Архіви справжнього інституту відправили на смітник, а сам аутентичний інститут перетворили на просту проектну організацію.

Другим кроком було замовлення розробки нового Генплану. Тепер вже – до 2025 року. Звісно, що замовили новоспеченому інституту на чолі з незмінним Сергієм Броневицьким.

Єдиною причиною, для чого розробляють Генплан до 2025 року замість Генплану до 2020 року, є намагання узаконити порушення попереднього Генплану.

Для узаконення, виявляється, необхідно лиш пройти формальну процедуру розробки Генплану, що включає в себе підготовку опорної схеми-карти реальної ситуації, з якою працюють архітектори, розробляючи Генплан.

Основою для підготовки опорної схеми вважаються рішення, прийняті Київрадою. Відповідно до наведеного вище, все, що приймалось усупереч старому Генплану, автоматично стає основою для розробки нового Генплану.

Порівнюючи карти діючого Генплану Києва і проекту Генплану нового, принципову різницю знаходимо лише в тому, що частина паркових зон тепер зафарбована іншими кольорами, а не зеленим, як у попередній версії. 

Отож для киян, які роками намагались протидіяти кожному землевідведенню в парках і скверах, новий генплан став ворогом №1. Єдине рішення Київради про його затвердження автоматично зробить законними тисячі рішень, з якими активісти борються як з протиправними.

Новий генплан підготовлений вкрай не фахово. Це було зрозуміло від початку, адже  розробляла його кишенькова архітектурна майстерня, і тому Національний екологічний центр України відразу зарікся, що готовий оскаржити новий генплан в суді, якщо міська рада наважиться його затвердити.

Нині на користь такого суду грає і найцікавіший момент в біографії нового генплану.

Київрада замовила розробку нового Генплану у 2008-му. У 2010 році в Україні відбулась принципова законодавча зміна щодо містобудування.

За новим законом генплани міст стали безстроковими – тобто в них можна вносити зміни, але не створювати нові. Відтак, законно затвердити новий генплан вже не можна.

Окремі акції протесту невдовзі поєднались в єдиний рух, що виступив проти нового Генплану як такого. У місті пройшли декілька Маршів захисників Києва, серед ключових вимог яких фігурує вимога не затверджувати новий генплан, натомість скасувати всі рішення, що порушують старий.

Вершиною руху проти нового Генплану стали громадські слухання, що відбулись 12 березня 2012 року в Будинку кіно. 

Ні, це не ті слухання, що проводила в інтернеті КМДА… Автор сам надсилав кілька сотень зауважень і обширну довідку про неадекватність генплану туди, проте КМДА врахувала лише одну претензію, та й то лиш тому, що забудовник за роки протистояння сам відмовився від ділянки. Громадські слухання – це аж ніяк не модерований інтернет-форум, як це зробили  КМДА.

Законні, поведені за передбаченою процедурою громадські слухання –  це лише ті слухання, що відбувались у Будинку Кіно. Автор має честь бути одним з організаторів дійства.

Не секрет, що захід організовувався з колосальною підтримкою партії "Удар" і не обійшовся без участі самого Кличка. Захід зібрав більше людей ніж міг вмістити Будинок Кіно, і вийшов на диво одноголосним: "Новому Генплану – ні!".

Вперше саме на  цьому заході, Кличко заявив про намір захистити киян від... Генплану, заявив про намір зробити те, чого бажали сотні столичних активістів.

"Удар" випустив газету з ключовими репліками всіх виступаючих на громадських слуханнях… Опублікували і резолюцію слухань.

Потім були вибори і звісно, не лише через це, та все ж Кличко перейшов з категорії "наш чемпіон" в розряд "наш мер".

Та от орієнтація нового мера відносно генплану відразу змінилась. Нині сам Кличко, який перед виборами піарився на боротьбі з Генпланом, ініціює не лише затвердження нового Генплану, а і виділення на нього додаткових коштів.

Що цікаво, знаючи ініціаторів комплексної боротьби з генпланом, активістів вже зараз намагаються нейтралізувати. Зокрема, було дивно прочитати в Інтернеті, що НЕЦУ допомагав у розробці Генплану, в той час коли організація лише гуртувала людей на боротьбу із ним!

Зараз, в умовах війни, коли всі зусилля активістів кинуті на допомогу армії, столичні чиновники, які нікуди не поділись із зміною влади, проштовхують старі ідеї з новою метою. Головним завданням нового Генплану є узаконення всіх незаконних землевідведень у лісах і парках Києва, проголосованих упродовж 2003-2012 років.

Проте "нова мета" полягає ще й у захисті самих щурів від майбутньої люстрації.

Завершення війни неминуче має призвести до більш рішучої боротьби активістів по очищенню влади. А тут – ціла "шафа" старих кожухів на Хрещатику, 44.

 

Олексій Василюк, Національний екологічний центр України

powered by lun.ua