Що в гаманці у губернатора?

Версія для друку     Додати коментар

13.03.2013  09:45 __ Олександр Сергієнко

Зазирати в чужі гаманці – нечемно. Однак тут мова саме про наш гаманець, куди збираються гроші всіх, хто живе чи працює в столиці – у вигляді податків та платежів вони надходять до бюджету Києва.

Взагалі то, нема нічого більш далекого широкому загалу ніж міський гаманець-бюджет, натоміть ніщо інше не дає змоги так неупереджено співставити обіцянки та реальні справи нашої влади. У даному випадку її уособлює голова Київської міської держадміністрації, який за лаштунками керує й Київрадою, а також претендує на крісло мера, це – Олександр Попов.

Стабільне (не)виконання бюджету

За часів Черновецького-Попова бюджет не виконувався ніколи (див. рис. 1). Найгірший показник виконання бюджету (за статтею видатки) – за 2009 рік: 73,1%, найкращий – за 2012 рік: 91,2% (тут і далі дані з офіційних сайтів kmv.gov.ua та kievcity.gov.ua). Так що, команда чинного столичного губернатора може, навіть, пишатися – у неї найліпший з найгірших результатів.

Рис. 1. Клікніть, щоб збільшити

Найбільш амбітні бюджети мали місце у 2008 році ("друге космічне нашестя" – перевибори Леоніда Черновецького) – 26,8 мільярда гривень та у 2012 році – 26,1 мільярда гривень (як ви розумієте, під виборчу кампанію Попова на посаду міського голови). Однак, тут цікаве інше – в грудні 2011 Київрада проголосувала за бюджет у 15,9 мільярда грвиень, а під кінець 2012 року він, через низку внесених змін, виріс на… 10 мільярдів – до 26,1 мільярда гривень! Вибори не відбулися, але бюджет – лишився.

Питання, чи відчули кияни та гості столиці це зростання, є, зрозуміло, чисто риторичним. Усі ці мільярди пройшли транзитом у вигляді субвенцій та дотацій з державного бюджету у кишені справжніх господарів України, а заодно й Євро-2012. Фігурально кажучи, зробили ручкою з вікна "Хюндая".

Киянам залишився порожній й непотрібний НСК "Олімпійський", напівпорожній термінал D у Борисполі та, з дозволу сказати, "дороги", на які торік в столиці витратили, точніше викинули, 1,2 мільярда гривень. Поміж іншим ці інфраструктурні "пакращеня" мали підняти в’ялий рейтинг губернатора, чого, однак, так і не сталося.

Крім цього, 64% нарощення бюджету відображають ще й запозичення, а простіше кажучи – борги, в яких поступово топить місто команда Попова. У передсвятковій лихоманці, приміром, за три дні до нового 2013 року, вона випустила облігації на суму 876 мільйона гривень, які з часом треба буде викупати (ймовірно, вже наступній команді), але набагато дорожче – за 1 мільярд 10 мільйонів гривень – такі умови їх випуску.

Загалом, практика надування бюджету протягом року та його стабільного невиконання є звичайною, вибачте за тавтологію, практикою столичної влади (див. рис. 2). З цього невідворотно випливає декілька висновків.

Рис. 2. Клікніть, щоб збільшити

Перший – планування бюджету, як таке, на основі артикульованої стратегії та визначених напрямків розвитку міста – відсутнє.

Другий – надходження та подальший розподіл коштів відбувається за принципом – цьому дам, цьому дам, а цьому – не дам, тобто, насправді – безпринципно, як в моральному, так і в діловому сенсі. Зрозуміло, що кращої системи для отримання відкатів, простіше кажучи – хабарів, які сором’язливо ховаються за словом "корупція", годі й придумати.

Третій – за існуючої системи формування бюджету міські, селищні та сільські голови по всій Україні, а значить і їх громади, залишаються, якщо не абсолютно, то критично залежні від центральної влади – голів райдержадміністрацій, губернаторів, уряду та президента, а значить – ні про яке місцеве самоврядування не може бути й мови. В принципі.

Насправді усі ці мери, ради та депутати – лише ширма, за якою ховається (а то й не дуже)  президент, у даному разі – Віктор Янукович. Це з одного боку, а з другого – пом’якшувальна прокладка, опудало для биття, клапан для стравлювання тиску, – називайте як хочете, – для пригнобленого та обдуреного народу.

Бюджетні подаруночки губернатора на 2013 рік

Якщо ви хочете передбачити, що чекає місто в наступному бюджетному році, не треба мати дар Нострадамуса – достатньо лише порівняти бюджет минулого року з планами на цей рік.

Кілька слів для загального розуміння структури бюджету. Витрати на повсякденне забезпечення життєдіяльності міста, – освіту, охорону здоров’я, культуру, ЖКГ, діяльність органів місцевої влади та її установ, – закладаються в так званий загальний фонд, а кошти на майбутнє, – нові інфраструктурні об’єкти (мости, дороги, мережі) чи капіталовкладення в існуючі (обладнання, автобуси, вагони метро тощо), – закладаються в спеціальний фонд, в середині якого є окремий фонд розвитку.

Зрозуміло, що основною складовою для стабільного функціонування міського господарства є кошти загального фонду. Для того, щоб на власні очі побачити, куди й скільки грошей планує витратити влада цього року, у порівнянні з роком минулим, в наступній табличці подані дані про планові видатки по окремих напрямках на 2012 і 2013 роки та різниця між ними.

По кожному напрямку подається три цифри: перша – сумарні кошти загального та спеціального фонду, друга – кошти загального фонду (на життя) та третя – кошти на оплату праці в загальному фонді (все округлено до мільйонів гривень).

Що випливає з цих даних?

Кому більше платять – бюрократам, освітянам чи медикам?

Мабуть, ви знаєте відповідь, але звідки це видно в бюджеті?

Для державного управління кошти на оплату праці нібито не змінилися, однак, широкому загалу невідомо, що апарат місцевих органів влади минулого року скоротили з 3 тисяч до 1818 посад, отже їх зарплати цього року виросли в 1,7 рази, непогано, чи не так?

Освітянам, на перший погляд, також можна позаздрити – обсяги фінансування зросли на 166 мільйонів грвиень, в т.ч. загальний фонд – на 65 мільйонів грвиень, однак на зарплату з цього зростання перепало лише 35 мільйонів гривень, у порівнянні з 2012 це дає приріст у… 1,5%. Досить "справедливо", якщо згадати 70%-й стрибок в апараті КМДА та райдержадміністрацій.

Третє, щодо лікарів. Від вивчення бюджету в цій частині в мене склалося враження, що в столиці ніхто не хворіє й лікарі нікому не потрібні. Саме тому команда Попова вирішила поступово позбавлятися цих "дармоїдів" шляхом зменшенням заробітних плат, урізання ставок та скорочення посад й, взагалі, переходу, за прикладом імператорської Росії, на систему земських, а по-модерновому – сімейних, лікарів. Це коли один лікар на весь околоток і педіатр, і гінеколог, і, пардон, проктолог.

Як інакше зрозуміти скорочення витрат за медицину на 362 мільйони гривень (10%!), а коштів на оплату праці – на 45 мільйонів гривень?

Четверте – "соціалка". Левову частку витрат на соціальний захист та соціальне забезпечення складають виплати пільг. Оскільки їх в основному отримують літні люди, то, зрозуміло, у рік виборів чинна влада намагається схилити їх на свій бік – звідси зростання фінансування в загальному фонді на 406 мільйонів гривень. На зарплати власне соціальним працівникам, які аж ніяк не можна вважати великими, з цієї суми перепаде лише 3% (13 мільйонів гривень), що пов’язано з тривіальним перерахунком мінімальної зарплати в цілому по країні та, можна впевнено сказати, – буде з’їдено інфляцією.

Як відмивають гроші через ЖКГ?

Разючі зміни фінансування ЖКГ слід прояснити детально. Минулого року на ЖКГ була запланована колосальна сума – 5,8 мільярда гривень. Для того, щоб читач зміг по-справжньому оцінити розміри цих сум, скажу, якби вона дійсно була використана на житлово-комунальне господарство столиці, можна було б провести термомодернізацію усіх київських багатоповерхівок (окрім нових, звісно) – утеплити стіни, замінити вікна на металопластикові із склопакетами, утеплити зовнішні двері тощо.

Не хочете на утеплення? Тоді можна пустити їх на теплотраси. З 4,6 тисячі км київських тепломереж 60% є вкрай зношені й потребують негайної заміни (експлуатуються 25 і більше років!), для цього треба набагато менше коштів, лише – 3 мільярди гривень. Куди ж ці кошти направила влада?

На ЖКГ у 2012 фактично було витрачено 5,3 мільярда гривень, але зовсім не на збереження тепла для киян. З цієї суми 4,8 мільярда гривень уряд передав як субвенцію київському бюджету, тобто з визначеною наперед метою використання. Якою?

З метою "компенсації різниці в тарифах", причому ахметовське "Київенерго" отримало з них левову частку – 3,6 мільярда гривень, так би мовити – за красиві очі. Решта 1,2 мільярда пішла на покриття тієї ж міфічної різниці інших "комунально-акціонерних" товариств та безнадійних боргів ЖЕК-ів. А на термомодернізацію ні в уряді, ні в КМДА, виявляється, грошей нема!

Що й зрозуміло, адже будинки та теплотраси олігарху не належать. Поки що. Тож хай кияни та всі українці (через податки до держбюджету) й далі платять за обігрів планети Земля та Всесвіту заодно – через діряві труби та промерзлі стіни.

На цьому тлі повідомлення "Київенерго" про перекладку в минулому році 75 км труб (з 4,6 тисяч км), виглядають як глузливий жарт…

Тут слід також пояснити про згадану "різницю в тарифах". Мається на увазі, що такі величезні суми пішли на компенсацію різниці між так званим "економічно обґрунтованим тарифом" та "тарифом для населення", який встановлює НКРЕ.

Чому я використовую тут лапки? Та тому, що не існує жодного нормативного документу, який визначав би цей самий "економічно обґрунтований тариф", це певний міф.

Насправді у тариф закладають усі валові витрати підприємств, тому останні зацікавлені їх збільшувати – адже там сидить їх прибуток! З іншого боку процедура встановлення "тарифу для населення" і "різниця в тарифах", яка при цьому виникає, наглухо закрита від громадськості та експертів – все відбувається за зачиненими дверима.

Є великі підозри, що тарифи для усіх теплокомуненерго країни встановлюються або по дзвінку з Кабміну, де сидять агенти тіньових господарів "комунально-акціонерних" товариств, або по процедурі обміну порося чи карася на бажаний розмір тарифу.

Повертаючись до міського ЖКГ, слід зазначити, що власне на його фінансування пішла доволі скромна сума – 27 мільйонів гривень, майже втричі менше того, що було заплановано! Тепер, сподіваюся, зрозуміло, чому в рік Євро-2012 марафетили лише центр міста та окремі прилеглі території, а от близько 1300 будинків (15% усіх столичних багатоповерхівок) увійшли в зиму з невідремонтованими дахами. Ну нема коштів у 26-мільярдному бюджеті!

На культуру, ЗМІ та фізкультуру – срібляки…

Далі цифри такі: фінансування культури і мистецтва планують збільшити на… 1,7%, а оплату праці – на 4,5%. Муніципальні ЗМІ отримають ті ж обсяги, що й минулого року – 36 мільйонів гривень. Мабуть, цього й достатньо, адже вони розповідають лише про одну людину в Києві, губернатора Олександр Палича, і, на їх переконання, лише завдяки цій людині кияни їдять, сплять, дихають та взагалі живуть.

Підтримка фізкультури й спорту зросте загалом на 9% і, що приємно, по зарплатах теж – на 9%. Це, звісно, неабияке досягнення у порівнянні з вчителями та лікарями – першим додали 1,5% до зарплат, другим урізали 2,5%!

Як тут не пригадати минулорічні фізкультурно-спортивні мітинги на підтримку губернатора, організовані міськими спортсменами-депутатами, спочилого в бозі блоку Леоніда Черновецького (серед яких є й родичі самого Черновецького). Зараз депутати від БЛЧ успішно реінкарнувалися в новий блок – неформальний БОП (блок Олександр Палича).

На перший погляд, ті мітинги були нібито проти самого Попова, бо проходили з вимогами до влади зменшити орендну плату для спортивних баз, стадіонів та інших організацій.

Однак, за дивним збігом обставин, спортсмени-депутати проводили їх саме в ті дні, коли там збирали мітинги незалежні громадські рухи: "Київське Віче", "Збережи старий Київ", "Форум порятунку Києва" та інші – проти варварських забудов, проти знищення зелених зон, проти прийняття нового генплану.

Сценарії спортивних мітингів було розписано так, що в певний момент виходив особисто Олександр Палич й з "панського плеча" (себто, з бюджету міста) дарував спортсменам те, що вони просили. Тож одного разу, коли громадськість зустріла його свистом, "спортсмени" стінкою пішли на активістів. Добре, що втрутилася міліція та народні депутати, а то з переламаними ребрами та пальцями мені було б складніше писати цей матеріал.

Таким чином, фізкультурні функціонери та спортсмени-депутати банально використали молодих хлопців та дівчат, що стрибали на батуті та "плавали" на байдарках на сходах КМДА, аби спортивні бонзи отримали додатково 12 срібляків, перепрошую, – 12 мільйонів гривень, як плату за свою лояльність до пана Попова.

Київські дороги – не проблема!

Нагадаю, бюджет приймався 8 лютого, коли з київських вулиць та доріг вже явно зійшли сніг і асфальт, тому доволі дивно, навіть парадоксально, виглядає зменшення видатків на дорожнє господарство, транспорт, зв’язок та інше, разом – на 71 мільйон гривень.

За словами заступника губернатора Руслана Крамаренка щорічно на поточний (не капітальний!) ремонт доріг місту за нормативами потрібно 272 мільйони гривень. (http://www.epravda.com.ua/publications/2012/12/12/350445/).

У бюджеті Департаменту транспортної інфраструктури КМДА на утримання та розвиток цієї інфраструктури передбачено на все про все 187,7 мільйона гривень. Так що, панове автомобілісти, маршрутники, таксисти та інші водії, замінюйте свої авто на позашляховики, бо з таким фінансуванням в Києві скоро будуть проводити ралі Париж – Дакар.

Залишилася одна загадкова стаття видатків – "інші послуги з економічної діяльності". Минулого року через неї пройшло 3 мільярди 313 мільйонів гривень. Судячи з того, що на цей рік по ній передбачено "лише" 820 мільйонів гривень, можна припустити, що це був канал перекачування коштів з держбюджету на потрібні певним людям проекти. Адже Євро-2012 цього року вже нема, а на Євробаскет-2015 грошей ще не пустили, тож маємо "падіння" витрат.

Бюджет – опіум для народу

Нарешті, останній напрямок – обслуговування боргу, це ті кошти, які треба щорічно сплачувати за відсотками. Для цього на цей рік треба 1 мільярд 189 мільйонів гривень, що становить 6,5% видатків бюджету, для порівняння – 2006 року на цю статтю видатків було направлено в 4 рази менше – 278 мільйонів гривень, що становило лише 3,6% загальних видатків бюджету.

Власне, зростання витрат на обслуговування боргів у порівнянні з минулим роком на 252 мільйон гривень свідчить про те, що команда губернатора не може добре заробляти, але добре вміє позичати. Що це, як не цілеспрямоване зіштовхування міста до боргової ями, за яким, як у сім’ї алкоголіка, піде розпродаж майна та всього, що попадеться під руку – борги колись таки треба повертати!

Нещодавно команда КМДА рушила до Канн, на всесвітній форум нерухомості, розпродавати Дніпровські острови – це у них називається "пошук інвестора".

За планами "попівської" Стратегії розвитку Києва (розробленої безкоштовно(!) персональним Фондом Ріната Ахметова), їх слід, якщо казати відверто, забудувати в розважальних та житлових цілях. Зрозуміло, що задарма ніхто гроші давати не буде, так що – прощавайте, "дніпровські перлини"…

Кінець-кінцем в один винятковий день кияни прокинуться в місті, де їм не буде належати нічого – ні майно, ні транспорт, ні школи, ні лікарні, ні земля, ні вода! Хіба що повітря, але їм вже зараз важко дихати – гранично допустимі концентрації зашкалюють.

Олександр Сергієнко, аналітично-дослідницький центр "Інститут міста"