Київський цуґцванґ Партії регіонів

Київ для регіоналів – чуже місто, як і регіонали чужі Києву. Взявши владу в столиці разом з перемогою над Україною в 2010-му, інакше це назвати складно, Партія регіонів так і не змогла підкорити місто і зробити його "своїм".

Київські результати виборів до Верховної Ради уже не ставлять перед регіоналами завдань про завоювання симпатій більшості киян – мова йде про те, як вийти із ситуації, мінімалізувавши втрати.

За списками ПР зайняла в столиці четверте місце, пропустивши вперед опозиційну трійку в повному складі: "Батьківщину" з 30,99%, УДАР з 25,45% та "Свободу" з 17,33%.

На цьому фоні 12,6% за ПР у Києві виглядають більш ніж скромно.

З часу попередніх парламентських виборів, де Регіони отримали 15,04%, вони втратили по місту 2,44%. А якщо порівнювати з першим туром президентських виборів-2010, де Януковича підтримали 15,91%, то падіння іще вагоміше – 3,31%.

Гірше ніж у Києві за список ПР голосували тільки у трьох галицьких областях. Навіть у таких західних областях як Волинська та Рівненська ПР отримала кращий результат.

Утім, поразка за списками Партії регіонів у Києві, так чи інакше, була доволі прогнозованою. Натомість, схоже, справжнім шоком стало те, що жоден владний висуванець не зумів перемогти в столиці.

При чому, програли як безпосередні кандидати від ПР, як от Валерій Борисов по 213-му окрузі на Троєщині чи Максим Луцький по 222-му на Солом’янці, так і формально "незалежні", які йшли на вибори під личиною "самовисуванців".

Поразка чинного секретаря Київради та мультимільйонерші Галини Гереги від свободівця Андрія Іллєнка, а також поразки інших вихідців з команди Черновецького – Олеся Довгого та Алли Шлапак – чи не найбільш показові.

Програли ті, хто сподівався підкорити киян підкупом, залякуванням та фальшивим іміджем "господарників-благодійників".

Показово, що в Києві партійність кандидата уже стала, зрештою, визначальним чинником для вибору більшості його мешканців. Усі переможці у столичних округах – узгоджені кандидати від опозиції.

Тотальна поразка регіональних ставлеників по мажоритарці на виборах ставить під величезний сумнів можливість обрання призначеного Януковичем фактичного "гауляйтера" міста – Попова – міським головою на чергових виборах, до яких, за законом, лишається уже менше півроку.

З нинішніми рейтингами обрання Попова без серйозних фальсифікацій виглядає доволі утопічно.

З іншого боку, так масштабно сфальсифікувати вибори в столиці буде непросто.

І якщо на фальсифікації в шахтарських містах Донбасу Захід часом і "закриває очі", то ігнорувати практично тотальну фальсифікацію результатів волевиявлення, яка необхідна для обрання владного ставленика мером столиці, буде майже неможливо – саме в Києві сконцентровані практично всі дипломатичні представництва та офіси європейських інституцій.

Можливим покаранням за фальсифікації виборів є міжнародна ізоляція України, і, відповідно, режиму Януковича – а цього регіонали ще бояться, і тому намагаються уникати.

Але набагато більше за міжнародний осуд влада боїться власного народу. Регіонали добре пам’ятають, як обпеклися восени 2004-го через неочікуваний спротив киян, що коштувало їм тоді втрати влади в країні на п’ять років.

Фальсифікувати вибори в Києві – це означає для партії влади "злити" киян, які й так уже по горло ситі донецькими порядками. Тим більше, що прецеденти уже були – кияни довели, що здатні перемагати і адмінресурс, і гроші: варто згадати лиш післявиборчі баталії і перемогу опозиції на тому ж таки 215-му окрузі.

Нахабна фальсифікація виборів у Києві може спровокувати масові акції протесту, що, враховуючи загальну невдоволеність владою по всій країні, є загрозою для режиму Януковича в цілому.

Ще один головний біль для Регіонів – вибори до Київради. У разі узгодження кандидатів між опозиційною"двійкою" "Батьківщина"-"Свобода", чи, тим більше, "трійкою", разом з УДАРом, шанси на формування лояльної до Регіонів більшості в Київраді стають доволі химерними.

Практика парламентських виборів уже показала, що в цілому по Україні вигідна для ПР змішана система виборів у межах Києва обернулася для владної партії бумерангом.

У той же час, непроведення виборів фактично робить Київраду нелегітимною. Що, в свою чергу, є загрозою для режиму ПР по всій країні – проблеми із легітимізацією своєї влади, як в очах міжнародної спільноти так і власного народу у регіоналів присутні від самого початку.

Опозиція в Києві просто "приречена на перемогу".

Парламентські вибори показали, що кияни вимагають від своїх обранців зовсім небагато, найперше – не продаватися, не стати "тушкою".

При збереженні теперішніх тенденцій до травня, найімовірніше, у Києві буде ситуація, за якої всі три опозиційні партії будуть мати приблизно рівні показники.

За таких обставин особливо гостро стоїть питання про узгодження кандидатур на мажоритарних округах.

Втім, є на цих виборах для опозиції і декілька вагомих "але". Ключове – посада мера.

З одного боку, посада мера для опозиції є стратегічною. В уже згадуваному 2004-му успішність акцій протесту значною мірою була можлива саме лояльністю тодішньої київської міської влади.

Окрім того, посада міського голови в нинішніх умовах – така собі "валіза без ручки": реальні повноваження все одно залишаться у голови Київської міськдержадміністрації, якого і надалі призначатиме президент.

Натомість політична відповідальність переважно залишається саме на міському голові, а не на голові КМДА. Окрім того, посада мера, на відміну від посади народного депутата, не дає недоторканості, що в теперішніх реаліях має не останнє значення.

До того ж, для "Батьківщини" й УДАРу на даний момент нездоланою проблемою залишається проблема "тушкування" депутатів.

Наразі, схоже, що у ПР просто не мають адекватної відповіді на питання "що робити з Києвом?". Очевидно, що не додасть популярності партії влади у Києві і заява відомої регіоналки Інни Богословської, в якій вона назвала всіх киян дебілами.

Ненабагато далі пішов і прем’єр-міністр Азаров, який пожурив киян за підтримку опозиції на виборах.

Партія регіонів опинилася, кажучи мовою шахістів, в позиції цуґцванґу: що б не робили регіонали, яке б рішення не прийняли – це все одно вестиме їх до поразки в столиці.

Київські вибори обіцяють бути дуже цікавими і важливими. І справа не тільки і не стільки у тих повноваженнях, які може отримати опозиція у результаті успіху на виборах, як у психологічній перемозі.

Програвши у Києві, Партія регіонів істотно погіршує шанси на переобрання Януковича президентом за два роки. У той же час, не проводячи вибори, ПР ризикує втратою легітимності та провокує протести.

Який вибір зроблять регіонали – наразі сказати важко. Утім, останнє слово все одно залишається за киянами, які вже неодноразово доводили, що не терпітимуть чужої влади вічно.

Василь Бабич, політичний оглядач, для УП