Музей Десятинної церкви московського патріархату. Справа Сім’ї?

Версія для друку     Додати коментар

26.11.2012  09:59 __ Ігор Луценко

Таємнича і впливова спільнота, котра планомірно здійснює захоплення решток фундаменту Десятинної церкви, з великою користю для себе використала час передвиборчої метушні. Прихованому від широкої публіки указу про створення музею історії Десятинної церкви на початку осені дали повний хід.

Красномовна тиша

Сама по собі поява такого музею мала б бути сенсацією, позитивною з точки зору політичного інтересу влади. Згадаймо хоча б, як вихвалявся начальник Києва Попов навколо "недомузею" історії Києва.

Створення такого закладу, як музей Десятинки – це подія національного значення, привід гордості чиновництва.

Але все відбувалося у напрочуд непублічний спосіб. 9 квітня 2012 року було видано наказ Мінкульту №320, підписаний міністром Михайлом Кулиняком особисто, про створення Музею історії Десятинної церкви.

Далі були чотири місяці тиші. Нарешті у вересні почали набирати колектив музею.

Батюшка-директор

Перший скандальний факт полягає у тому, що без усякого належного конкурсу директором музею було призначено Дорошенка Павла Вікторовича, відомого як ієродиякон Ярослав.

Це людина не просто без відповідної музейної освіти і адекватного досвіду, а один з найактивніших членів рейдерського загону УПЦ МП, що захопив Десятинку, справжня загроза для національної спадщини.

Дорошенко – один з очільників нелегального "монастиря", котрий представники УПЦ МП третього липня 2007 року, вночі, без жодних дозвільних документів, шляхом самозахоплення встановили на території пам'ятки національного значення, впритул до фундаменту Десятинної церкви.

Ієродиякон Ярослав цим будівельним свавіллям займався особисто, як це видно на фото.

Хто "дахує"?

Скоєне захоплення унікальне, бо має риси національного приниження українців. Територія, на якій знаходиться нелегальна "капличка", знаходиться у користуванні національного музею історії України.

На додачу – на чолі громади агресорів стоїть архімандрит Гедеон (Харон), досвідчений кадр УПЦ МП, котрий не є українським громадянином.

Щоб хоч якось прикрити нелегальне будівництво "монастиря", свого часу Дорошенка пролобіювали на посаду заступника директора цього музею "з питань музеєфікації Десятинної церкви".

Влада вже шостий рік жодним чином не перешкоджає хуліганській забудові.

Хтось фінансує озброєну охорону "храму", а також багате оздоблення споруди. Хтось забезпечує невтручання з боку Державної архітектурної інспекції, пожежної служби, міліції, прокуратури, керівництва КМДА. Хтось раніше годував братію, поки не придумали, як це робити за рахунок держбюджету. Хто ці багатії?

Голову Нацбанку Арбузова і представника Януковича у парламенті Мірошниченка бачать серед прихожан нелегальної каплички. Вони приязно і по-діловому спілкуються з настоятелем Гедеоном та іншими очільниками братії.

У квітні цього року (коли видали указ про створення музею) місцеві жителі Десятинного провулку бачили, як у "монастир" заїжджав Янукович з великою кількістю охорони. Свідки кажуть, що наступного дня настоятель Гедеон ходив окрилений – вочевидь, якимись обіцянками чи новинами від августійшої особи.

Це мало схоже на співпадіння, адже саме в квітні було видано указ про створення музею. Джерела у Мінкульті підтвердили, що Дорошенка на його нинішню посаду сватала сама Адміністрація президента.

Музейники проти "музейчиків"

Отже, Мінкульт призначив директором музею рейдера у рясі. А хто працівники музею?

Всього штат музею складає 120 чоловік. Формально його ще не заповнено, працює близько 85 осіб. З яких не менше 50-ти це… монахи самозваного "монастиря"! Без відповідної освіти, без належного досвіду роботи.

Зусиллями директора ледь не всю "братву", котра силоміць захопила територію української пам’ятки, тепер утримують своїм коштом українські платники податків.

Час би прокуратурі та Контрольно-ревізійному управлінню розібратися з цим…

І лише близько 30-ти осіб – реально потрібні музею працівники, мистецтвознавці та археологи тощо.

Між московськими "музейниками" і справжніми музейниками з самого початку триває конфлікт. Перші бачать своєю метою побудову на фундаменті Десятинки храму УПЦ МП і монастиря, а другі – збереження національної спадщини, автентичних залишків фундаментів давньоруського храму та створення експозиції скарбів Десятинної церкви.

У силу того, що музеєм керує представник УПЦ МП, то його діяльність фактично зводиться до підготовки будівництва на Десятинці комплексу монастир + церква, з декількома приміщеннями для музею. Дорошенко – не чужа будівельному бізнесу людина, свого часу очолював будівельні фірми.

Ідеологічне будівництво

На словах церковники московського патріархату ставлять собі за мету "відновлення" Десятинного храму. Утім, реальне відновлення неможливе, оскільки первісний вигляд церкви невідомий.

Так зване "відтворення" Десятинної церкви є прямим порушенням норм світового пам’яткоохоронного законодавства: Міжнародної хартії з консервації й реставрації пам’ятко та визначних місць (Венеція, 1964 р.), Хартії з охорони та використання археологічної спадщини (Лозанна, 1990 р.), Європейської конвенції з охорони археологічної спадщини (Валетта, 1992 р.), Конвенції ЮНЕСКО про захист світової культурної та природної спадщини, що підписані та ратифіковані Україною.

Справжня мета виглядає скоріше сакрально-ідеологічною: "застовпити" знакове для українців, білорусів та росіян місце, поставити його під контроль церковної ієрархії, яка є фактично частиною російської держави.

Фактично, це зовсім не музей і не монастир, а законспірована будівельна контора. Вона створена, щоб за державний кошт звести черговий бастіон московського патріархату. Музей і музейники – лише прикриття спецоперації.

Методи роботи скоріше нагадують стиль спецслужб чи криміналу. Тим, хто протестує проти їх дій, лякають відлученням від церкви і "проблемами зі здоров’ям".

Дорошенко та інші лідери монастирської братії інколи заявляють, що рештки храму є приватною власністю УПЦ МП, і що українські закони тут не діють.

Але поки що є певні закони, котрі Гедеон та його спільники обійти не можуть. Це – закони фізики.

Збудувати архітектурне чудо "три-в-одному", сумістити псевдо-відновлений храм, монастир та музей з доступом до решток фундаменту Десятинної – архітектурне завдання на межі можливого.

Амбіціям церковних начальників заважає київська земля. Спочатку планувалося забудувати "монастирем-музеєм" схил зі сторони Андріївської церкви. Але зроблена геологія показала неможливість такого задуму.

Побічним ефектом було те, що за результатами геологічних досліджень Мінкульт зробив заяву про небезпечний стан Старокиївської гори. Нібито пильні чиновники помітили, що ґрунти сунуться.

Тоді мало хто здивувався, що міністерство ні сіло ні впало зацікавилося станом території коло Історичного музею…

Тим не менш, серед працівників музею ходять чутки, що архітектурний проект уже готовий, і що з дня на день має початися будівництво. Приміром, на пропозицію облаштувати на паркані якусь виставку фотографій, присвячену артефактам Десятинної церкви та її історії, Дорошенко відповів відмовою – мовляв, скоро тут будуть їздити самоскиди.

Тим часом ідеологічний фундамент уже будують.

Уже зараз у музеї запроваджено релігійну цензуру. У проектах текстів для екскурсоводів заборонено вживати терміни "релігія", "культ", розповідати про дохристиянський період, запроваджено вимогу в обов’язковому порядку заводити екскурсійні групи до самовільно збудованої каплички.

Доходить до того, що збори співробітників музею намагаються перетворити у колективне читання молитов.

Усе це змусило світську частину музейників звернутися з відкритим листом до міністра Кулиняка, де стисло змальовано частину діянь церковного керівництва музею і викладено вимогу зміни директора і його команди.

Є підстави сумніватися у дієвості подібних звернень до перших осіб країни. Янукович легко піддається навіюванню – приміром, що побудова на Десятинці храму допоможе спокутувати його гріхи, минулі чи майбутні.

Ігор Луценко, ГІ "Збережи старий Київ"