Київ втрачає свої землі, або Як область поглинає столицю

Допоки Київ розробляє новий Генеральний план і допоки тривають дискусії навколо доцільності чи недоцільності цього документа, місто поступово втрачає свою територію.

Причому, зазіхає на землі столиці Київська область. Найрезонанснішим, але не єдиним, прикладом є намагання селища Коцюбинське привласнити собі майже 4 тисячі гектарів Біличанського лісу. Це землі лісового фонду Києва, що обліковуються за столичним комунальним підприємством "Святошинське лісопаркове господарство".

На західному фронті…

Селище Коцюбинське, заручившись підтримкою Київської обласної ради, уже п’ять років намагається привласнити собі майже 4 тисячі га Біличанського лісу.

Спершу Коцюбинська селищна рада затвердила техніко-економічне обґрунтування розвитку селища Коцюбинське за рахунок територій, які відносяться до земель лісогосподарського призначення Києва та обліковуються за КП "Святошинське лісопаркове господарство". І одразу ж роздала під будівництво близько 100 га лісу! 

Оцінивши вигоди та відсутність покарання, Коцюбинська селищна рада пішла далі і підготувала документи щодо розширення меж селища маже у 50 разів(!) – з 87 га до 4 тисяч 65 га. Знову ж таки за рахунок земель лісового фонду Києва.

Звісно, Київська міська рада відмовилась погоджувати такі межі Коцюбинського.

Однак посадові особи селища, не довго думаючи, оскаржили це рішення Київради в Окружному адміністративному суді, аргументуючи свою позицію тим, що нібито у Київради відсутні повноваження відмовляти у погодженні проекту землеустрою щодо зміни меж Коцюбинського.

Виходить вельми оригінальне тлумачення законодавства: погоджувати нові межі сусіднього селища Київ має повноваження, а відмовляти у погоджені – уже не має права.

Абсурдність ситуації полягає в тому, що суд став на бік Коцюбинського і фактично змушує столицю віддати сусідньому селищу майже 4 тисячі га  своєї території.

Це безпрецедентне судове рішення порушує територіальну цілісність столиці, стосується зміни меж Києва, що відповідно до ст. 85 Конституції України, є виключною компетенцією Верховної Ради. Чи для цього суду Основний Закон держави уже не указ?

До того ж, це судове рішення створює небезпечний прецедент для усіх інших сусідніх селищних та міських рад, котрі, посилаючись на досвід Коцюбинського, зможуть претендувати на частину території Києва. У такому випадку під загрозою опиниться територіальна цілісність столиці України.

До речі, Коцюбинське вже не вперше використовує судову систему для протиправного збільшення своєї території. Саме за рішенням суду до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель включені  дані про кількісний склад земель селища відповідно до рішення Коцюбинської селищної ради – 4 тисячі 65 га.  Не 87 га, які насправді становлять площу селища, а понад 4 тисячі га, на які зазіхає Коцюбинське. З незрозумілих причин Київрада до розгляду цієї справи не залучалась.

Безкарність таких протизаконних дій Коцюбинської селищної ради призвела до того, що привласнювати і знищувати київський ліс почала і Гостомельська селищна рада.

У Гостомелі роздали під забудову понад 80 ділянок на території того ж таки багатостраждального Біличанського лісу. На частині з них розпочались підготовчі і будівельні роботи. У лісі зводять уже п’ятий будинок. На всі депутатські звернення щодо незаконного знищення лісу у міліції одна відповідь – відмовлено у порушенні кримінальної справи через відсутність складу злочину.

Прокуратура Святошинського району столиці оскаржує у Святошинському райсуді рішення Гостомельської селищної ради про відчуження земельних ділянок у київському лісі. Однак дивним чином усі справи передаються до Ірпінського міського суду Київської області. Не важко здогадатися, що Ірпінський суд не стане захищати інтереси киян.

Як голова екологічної комісії я ініціював звернення Київради до президента, Верховної Ради та Генерального прокурора з проханням втрутитись у ситуацію та вжити заходів щодо збереження територіальної цілісності Києва і захисту Біличанського лісу від вирубок.

Також Київрада вирішила надати Біличанському лісу природоохоронний статус національного природного парку. Та відповідний указ Главою держави поки не підписаний… Тим часом Київ продовжує втрачати свої землі у західній частині міста.

Південний рубіж

З південною межею Києва ситуація не краща. Там на територію столиці зазіхає селище Козин. Ще у 2004 році тодішній мер столиці Олександр Омельченко звертався до президента Леоніда Кучми з проханням захистити острови Дикий і Ольгин від дій Козинської селищної ради, котра відводила земельні ділянки на цих островах різноманітним юридичним особам. Ці землі є територією Києва відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 21 червня 1957 року. З того часу південна межа Києва не змінювалась.

У грудні 1999 року Київрада з метою збереження заплавних земель Дніпра надала їм природоохоронний статус, створивши загальнозоологічний заказник місцевого значення гирлової системи річки Віта, островів Ольгин та Козачий. Здавалося б, проблема вирішена, адже ці території оголошені об’єктами природно-заповідного фонду.

Проте на цьому захоплення обласною радою земель Києва не припинилось. Більше того, облрада примудрилась привласнити собі територію столиці, прикриваючись турботою про довкілля. Так, у 2004 році – через п’ять років після створення Київрадою заказника "Острови Ольгин і Козачий" – Київська облрада включила острів Ольгин у свій заказник "Заплавний".

Нібито нічого поганого в цьому немає – одна й та ж сама територія двічі отримала природоохоронний статус, - якби не один нюанс: заказник "Заплавний", створений рішенням облради, згідно з документами, входить до адміністративних меж смт. Козин.

Шляхом таких маніпуляцій щодо зміни меж об’єктів природно-заповідного фонду обласна рада "перенесла" київський острів Ольгин в адміністративні межі селища Козин. Фактично відбулося рейдерське захоплення частини території Києва.

Далі ще цікавіше: цим самим рішенням обласна рада не тільки включила до складу заказника "Заплавний" столичний острів, а ще й виключила зі складу заказника 42 га, які з самого початку мали природоохоронний статус. Нібито ці землі втратили природоохоронну цінність. Однак, документів, які б це підтверджували, немає. До того ж, ці 42 га, виключені з території заказника, були передані у приватну власність фізичних осіб. Ось і вся турбота про довкілля…

Зі складу заказника виключили землі природно-заповідного фонду області і передали їх у приватну власність, зате включили київський острів. На яких підставах київський острів Ольгин включений до обласного заказника "Заплавний" зрозуміти складно. Адже у Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області, яке, згідно із законом, має розробляти подання щодо зміни меж об’єктів природно-заповідного фонду, ці документи… не збереглись.

У 2012 році Київська облрада іще раз змінила межі заказника "Заплавний". Зі складу заказника виключили придамбову територію, яка начебто втратила наукову та екологічну цінність, але залишили острів Ольгин.

Причому, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, яке згідно із законодавством, має готувати подання щодо зміни меж об’єктів природно-заповідного фонду, не володіє інформацією про таке рішення обласної ради. Окремим пунктом цього рішення прописано: "залишити у складі заказника острів Ольгин площею 152,9421 га у користуванні ТОВ "Трипільське підприємство "Пролетарська Правда".

Ось так, прикриваючись добрими намірами, обласна рада прихопила київський острів Ольгин площею понад 150 га.

*******************

У всіх перелічених випадках йдеться про зменшення території столиці України Києва. Та, схоже, область не переймається тим, що встановлення і зміна меж Києва є виключною компетенцією Верховної Ради.

Більше того, чиновники не несуть ніякої відповідальності за таке перевищення повноважень.

З такими темпами Київ узагалі ризикує якщо не зникнути з адміністративної карти України, то суттєво втратити свою територію.

Задля збереження територіальної цілісності міста необхідно якомога швидше підготувати проект землеустрою щодо встановлення меж Києва і передати його на затвердження Верховній Раді. Тільки встановлення меж столиці Верховною Радою захистить Київ від посягань сусідніх селищ.

І це необхідно робити терміново. Кожен день зволікання коштуватиме місту втрати гектарів своїх земель. А через пару років може взагалі виявитися так, що вже не буде чого затверджувати.

Денис Москаль, депутат Київради, голова фракції "Республіка Київ"