Як фальсифікували "справу Гостинного двору"

Захисники історичної спадщини Києва провели аналіз рішення Кабміну, котрим Гостинний двір позбавили статусу пам’ятки і фактично дозволили його руйнування шляхом "реконструкції" у торгівельний центр.

Аналіз виявив, що чиновники пішли на відверту фальсифікацію даних, а також грубо порушили процедуру прийняття подібних рішень. Аномальному правовому нігілізму посадовців важко найти пояснення.

Будівля, що "дихає"

Як відомо, у серпні минулого 2011 року Кабінет міністрів виключив Гостинний двір із переліку пам’яток архітектури, що перебувають під охороною держави. Постанову приймали з урахуванням позиції Мінкульту. У свою чергу, рекомендації і погодження Міністерства культури у цій справі ґрунтувалися на дослідженні Українського державного науково-дослідного та проектного інституту.

У пояснювальній записці до проекту урядової постанови, яку готував Мінкульт, зазначено, що у 70-х роках будівля була на відміну від нинішньої одноповерховою, та значно меншою. А саме там йдеться про те, що після реконструкції збільшилися зовнішні габарити будинку із – увага – 100х60 м, які ніби то було зафіксовано у 1972 році, коли його визнали пам’яткою, до 122х65 м. Тобто підлеглі Кулиняка письмово засвідчили, що  будівля ЗРОСЛА аж на 22 метри у довжину (більш ніж на одну п’яту) і 5 метрів у ширину.

А от у висновку Інституту, навпаки, ЗМЕНШИЛИСЯ: із 122,6х61,3 м до 118,43х61,25 м.

Отож, відповідальні особи стверджують протилежні речі – у них кам’яна будівля Гостинного двору то збільшується у розмірах, то зменшується, ніби вона жива і дихає.

Хто ж з них правий?

Виявилося, що брешуть обоє!

"Ми вирішили з’ясувати, в якому саме з цих документів містяться правдиві дані, — розповідає Марина Соловйова, адвокат, що захищає інтереси громади у справі з Гостинним двором. — Подали до суду клопотання про те, щоб провести відповідну експертизу, проте розгляд справи кілька раз переносили, і ми вирішили замовити її самостійно".

Проводило експертизу ТОВ "Судова незалежна експертиза України", яке має дозвіл на подібну діяльність. Фахівці порівняли два згаданих вище документи із складеною у 1972 році Інвентаризаційною справою Київського МБТІ, щодо Гостинного двору. Окрім того, експерти повторно заміряли зовнішні габарити Гостинного двору.

У результаті з’ясувалося, що в усіх документах, складених до початку реконструкції, а саме у 1972 році, фігурують розміри біля 122х65 м, із невеличкими розбіжностями в межах ≤1%, що є припустимою похибкою. А сьогодні точні зовнішні розміри будинку складають також 122х65 м.

Причини помилки у висновках Українського державного науково-дослідного та проектного інституту, як з’ясувалося, полягали у тому, замість зовнішніх розмірів будинку було вказано відстані між крайніми його осями, що проходять у внутрішньому просторі будівлі.

Що ж до розмірів, які значаться у пояснювальній записці Мінкульту до урядової постанови, то експертиза показує, що вони взяті взагалі зі стелі. Бо вказані там параметри 100х60 м не підтверджуються жодним даними, зафіксованими в інвентаризаційних документах. Це – пряма дезінформація з боку посадових осіб Міністерства культури.

Отже і в Українському державному науково-дослідному та проектному інституті, а особливо – в Мінкульті добряче "помилилися", обґрунтовуючи виключення Гостинного двору зі списку пам’яток. Це все дуже нагадує неякісну фальсифікацію.

Громадське обговорення

З регламентом Кабміну, усі акти, що він видає, у разі їх суспільної важливості мають проходити процедуру громадського обговорення. Позбавлення пам’ятки національного значення якраз має достатню суспільну важливість, щоб вимагати таку процедуру.

Оскільки з Гостинним двором все робилося не тільки через фальсифікацію, а й таємно, то, звісно, ніякого громадського обговорення не проводилося.

Мінкульт зараз стверджує, що таке обговорення було у них на сайті, у розділі "Громадське обговорення". Хто має час – може спробувати знайти такий розділ на сайті міністерства культури… Автору не вдалося.

Більше того, оголошення на сайті – цього недостатньо. Законодавство передбачає досить складний процес консультацій з громадськістю, котрий, зокрема, включає в себе соціологічні дослідження, гарячу телефонну лінію і обробку та зведення результатів пропозицій від громадськості.

Поки що ніяких слідів такої роботи не виявлено, не надає в суд їх і Мінкульт. Що дає підстави для висновку – відсутність громадського обговорення є одним із явних компонентів афери з позбавлення Гостинного двору статусу пам’ятки.

Судді хто?

Врешті-решт, вирішувати, чи є той чи інший об’єкт пам’яткою, може не будь-хто і не будь-як, а по чітко визначеному і досить непростому алгоритму.

По-перше, є певні критерії, яким пам’ятка має відповідати, і відповідність цим критеріям визначають, як велить бува закону, "наукові (вчені) ради установ та організацій, діяльність яких пов’язана з охороною культурної спадщини".

По-друге, є дуже обмежений переліки тих установ, чиї наукові ради мають право оцінювати пам’ятки за вказаними критеріями. До переліку цих установ належать консультативні ради органів охорони культспадщини обласних державних адміністрацій, ради міністрів АРК, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, і Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

По-третє, далі протокол з результатами оцінки, сформований тією чи іншою науковою радою, розглядає уповноважена експертна комісія – в даному разі, Мінкульту.

Що ж, надання чи позбавлення статусу пам’ятки – це майже як питання життя і смерті, тому процедура така складна, і мета такої складності – прийняти всебічно вивірене, об’єктивне і зважене рішення.

Але у випадку з Гостинним двором замовники процесу пригнули зовсім інший тип рішення, і вирішили "спростити" алгоритм оцінки пам’ятки.

Щоб оцінити глибину спрощення, якому піддалася встановлена законодавством процедура, варто ще раз пройтися по основним пунктам.

Перше. Засідання науково-методичної ради Мінкульту відбулося за три місяця після (!) того, як Азаров підписав рішення "долой статус пам’ятки з Гостинного!".

Тобто вказане рішення Кабмін прийняв безпідставно, просто "зі стелі". Відповідність Гостинного двору критеріям, за якими надають статус пам’ятки, де-юре належним чином не бралася до уваги.

Друге. Подання протоколу (висновків щодо Гостинного двору) на Кабмін робила вчена рада  Українського державного науково-дослідного та проектного інституту. Ні ця установа, ні її вчена рада, за законодавством, не має права брати участь у процесі надання чи позбавлення статусу пам’ятки.

Третє. Експертна комісія взагалі (!) не розглядала документ, отриманий вченої ради  Українського державного науково-дослідного та проектного інституту. Коментарі зайві.

Отже, процедуру позбавлення статусу пам’ятки було не дотримано трохи більше, ніж повністю.

Таку тотальну і неоковирну фальсифікацію процедури зі скасуванням охоронного статусу Гостинного можна пояснити одним способом. А саме – що прізвище того "інвестора", для якого це все робилося, є найгучнішим в Україні.

Ігор Луценко, член УТОПІК, ГІ "Збережи Старий Київ"